А коли ти почав працювати агентом?

ВІД ТАРЗАНА ДО ПРОПОВІДНИКА

Розкажу вам історію. «В поисках втраченого ковчега чи грааля».
Ось… я пам’ятаю коли це напевно десь середина 90-их як я зафанатів від фільмів в нас був телевізор ну на ньому не дуже так шось подивишся але в нас я пам’ятаю така от антена така кругла я її поставив на балконі ми жили в 14 поверховому будинку правда на 2 поверсі а воно там ловило буквально пару каналів наших і було 3 канали польських це TVP-1 TVP-2 і Polsat і там постійно показували якісь фільми класні і особливо це субота ввечері я ходив просто як така мека підходив до телевізора включав і там якісь фільм показували. Якийсь такий вау!!

Я почав дивитись ці фільми а в мене так як я ходив в школу насправді в мене було 2 заняття це я приходив зі школи і я дивився баскетбол по польщі показували трансляції НБА я дуже хотів якогось спорту я пішов на баскетбол мене не взяли я був замаленьким ростом пішов на футбол мене тоже не взяли бо сказали шо я бездарь короче ходив на гуртки секції мене нікуди не брали мене взяли тіки на шахмати я догрався до якогось 3 юнашеского розряду і якийсь період часу я ходив на легку атлетику і бігав і просто от я приходив зі школи додому і я дивився…то вже потім коли вже були відеомагнітофони я вже просто тупо дивився фільми. Я не просто дивився фільми я дивився сценаріями їх я там просто запам’ятовував вчив ролі і от я пам’ятаю це була десь середина 90-их років і я ходив в новий цум і я якось туда забрів і я побачив на одному з поверхів там я побачив один кіоск з відео касетами і всьо я туда ходив кожен день після школи просто послухати того чувака який говорить про якісь там фільми про якихось там акторів ше шось таке просто стояв і слухав як він то всьо говорить не звичайно як були якісь там гроші шоб шось купити то я купував шось і я пам’ятаю першу касету яку я собі купив це я купив касету «форест гамт» потім там «Кримінальное чтиво» і я ходив туда як по свячену воду і все було би нормально як би був такий як всі решта але в мене не було відеомагнітофона я просто ходив туда з таким важділєнієм ааа!! І я вдома передивлявся ці касети

А де ти дивився?

Небуло де дивитись

А ти просто купляв касети?

Нє ну я їх десь побачив по тому самому телевізору на УТ-1 а потім я вже про них чув ну потім я їх купував я їх не бачив але я собі там які там актори грають шо це за кіно. Ззаді там був маленький сюжетик такий написаний там пару фотографій і просто я дома сидів і я їх просто перекладав їх я читав їх дивився я просто сам собі прокручував я малював собі в уяві своїй я їх не дивився але це просто було шось таке фантастичне а коли я пам’ятаю коли мені подарували відеомагнітофон мені було 16 років відеомагнітофон Шарп японськой зборки я тоді вже почав то все дивитись я реально незнаю чи є ще такі люди які дивились якийсь фільм більше 100 раз бо я реально знав на пам’ять все ну не то шо на пам’ять ну допустим Кримінальноє чтіво “Pulp Fiction” я знаю його на пам’ять от ну там цей знаменитий монолог який він говорив Джунса який він говорив Izekiel 25/17 коли він мав вбивати людину він говорив уривок з Біблії і я його настіки багато разів прослухав

Ти можеш процетувати?

The path of the righteous man is beset on all sides with the iniquities of the selfish and the tyranny of evil men. Blessed is he who in the name of charity and good will shepherds the weak through the valley of darkness, for he is truly his brother's keeper and the finder of lost children. And I will strike down upon those with great vengeance and with furious anger those who attempt to poison and destroy my brothers. And you will know that my name is the Lord when I lay my vengeance upon You. Після чого він просто вбивав там людей І зараз я вже говорю бо я знаю що я говорю слова і що вони означають бо я вже читав сценарій а до того я просто говорив на слух як мені говорилось от я колись в руках тримав журнал, капєц «СOOL» і я пам’ятаю кароче там була колонка коли писали читачі в якій просили розказати шось там про якихось там їхніх кумирів і я пам’ятаю як зараз що там якась дитина писала і вона написала: « пожалуста напішитє што то про моїх любимих співаків» і перше там було Лімпіскін я потім зрозумів що це є група Limp Bizkit і Каліміно це Каллі Міноу Каліміо і Лімпіскін і шось типа того я говорив то шо я почув якось там так і говорив бо потім коли вже почався інтернет коли десь в кінці 90-их я вже там мав можливість час від часу кудась піти скачати собі сценарій роздрукувати я вже почав дивитись фільми зі сценаріями я просто ржав сам з себе наскільки я реально Лімпіскін і Каліміно.

В мене життя проходило і вже клас 8 мені сказали батьки: ну знаєш треба якось думати що робити дальше ну я вже не пам’ятаю як що вони якось так типу внушили мені що я банкір, бо вони банкіри працювали в банках і мені також треба, то тато вже був банкіром його дружина працювала також в банку вона взагалі була головним банкіром області бо вона була головою національного банку і вона відповідно мала можливість на державних замовленнях віддати мене в банківський інститут бо банківський інститут він був типу від національного банку ну і казали ну розумієш що то є перспективна професія ти завжди зможеш заробити собі на кусок хліба і в 8 класі я взагалі не задумувався що я там буду робити жив тай жив. І мене щоб підготувати віддали ще до тих економічних класів тільки 8 закінчив мене віддали в 9 клас туда я так дуже не задумувався ну хоча роки ліцею були класні мабуть класні тому що в нас було таке життя що в нас постійно були якісь там КВН я завжди в тому брав участь. Завжди і в Інститутті я там дуже не вчився. почали пити шось таке…ну більше я нічо не пам’ятаю з інституту. А потім я пішов в цей в банк працювати працював в банках в страхових компаніях десь років 8 але я тоді вже розумів що я ну що воно не моє що воно не дає нічо я просто заробляю там гроші але я…не то що нещасний я нещасний я над тим дуже не задумувався, але я розумів що це не моє і я насправді працював в різних установах і якшо дивитись на мою трудову книжку то я напевне сам би себе не взяв на роботу бо я зовсім не є якимось системним чоловіком який може там ходити кожен день на роботу і віддати все життя одній установі це нереально для мене і я пам’ятаю коли почалася криза я тоді став страховим агентом і тоді я почав задумуватися над , ну не знаю… над сенсом життя для чого я живу ну не зовсім над сенсом а про своє призначення і це така цікава штука …я завжди любив читати і якшо я припустим там читав про щось я просто настільки жив тим я реально тіки про то і бачив і я пам’ятаю коли мені було тільки там кільканадцять років я дуже любив читати Тарзана і я реально любив його читати скрізь і всього і дуже багато разів і я навіть думав Тарзаном стати. Була книжка «тарзан» і там був мальований тарзан і я дивився на нього і розумів що як я виросту …ну я дуже подібний на нього і я мріяв що я в якісь джунглі щось такого. Ось і коли я став страховим агентом я почав читати книжки такі там книжки Беджера про цих от страхових агентів про продажність ну воно може мені не дуже так добре вдавалось але я знаєш настільки був захоплений тим всім і я реально якийсь період часу читав якісь там такі книжки і я от всьо блін я природжений бути страховим агентом і для мене то ВСЬО. і для мене був таким великим кумиром такий Франк Беджер він також був страховим агентом і я почав думати що я настільки відчувати таке радство душ що я думав що я в минулому житті був Франком Беджером і я не дуже знав про реєнкарнації але щось таке відчував і коли я нарив що він помер в 81 році а я народився в 81 і це реально такий потяг бути страховим агентом , але потім розчарування в датах бо я народився в червні а він помер в жовтні я розчарувався капітально .

а коли ти почав працювати агентом?

2008 рік от і потім я читаючи ці всі книжки я тоді почав читати ще інші книжки. Я тоді пам’ятаю мені порадили почитати Поля Брега «Чудо Галаданія» і я вау я такого взагалі не читав і не чув! Ну я прочитав його одну книжку другу третю. Прочитав всього Поля Брега потім я дізнався про Нормана Уокера, Гербета Шелдона і пів року я читав всякі такі книжки я навіть по страхуванню по продажам всі ті книжки відкинув і почав тіки це читати по здоровому харчуванню шось таке ну і це мене змінило хоча я ніби був вегетаріанцем і до того але я капець яким затятим став і я там похудав читав. В мозгах мінялись якісь думки. Я пам’ятаю як зараз ці всі чи Поль Брег чи Герман Шелдон ті мої куміри на той час вони також займались чимось своїм потім також дійшли до якоїсь ручки чуть не вмирали і тут вони стали на шлях правильного харчування. І я пам’ятаю як зараз що Норман Уокер він став таке життя вести в 30 років і я от подумав ой блін…Я ОТ ДЛЯ ТОГО НАРОДЖЕНИЙ!!! І я подумав стати ну шо тіпа Поль Брег ну шось тіпа того і реально думав шо Ух! І почав бігати на початках я себе заставляв бігати бо було важко насправді за хвилин 20 я вже не міг задихався я тоді не читав про біг а просто почав бігати кожен ранок і я за декілька місяців я настільки зафанатів від того процесу шо просто як Форет Гамп був. В один день так сталось шо я просто перехотів їсти це все м’ясо. От я в один день як зараз пам’ятаю в один день я перестав їсти м'ясо рибу і яйця. Не знаю чому не знаю взагалі як це все назвати я тоді ще нічого не читав нічого такого. Я просто бігав. От зранку вставав в шостій ранку потім вже в 5 почав вставати і просто вибігав в парк і бігав в парку а по вихідних я вирішив бігати трошки більше бо на роботу не треба йти. Я бігав десь більше двох годин і я так говорив з бігуном який професійно бігає він казав: А знаєш ото зранку ти набігаєш 10 км а на вихідних 25 км. Ого нічого собі це… це майже марафон. А реально тоді мав бути Київський марафон і я реально почав до нього готуватись. Бігав зранку годину часу і ввечері після роботи я також все кидав і бігав годину чи півтори і я пам’ятаю чотко як зараз – моє призначення БІГАТИ!!! Я буду бігати! Пофіг! як скуп джурек. Він просто бігає їх спонсорують чи Брукс їх спонсорують адідаси і буду тупо бігати і мене перло капєц. правда я марафон так і не пробіжав не вийшло мені поїхати в київ але я вже записався я був готовий бігати марафон.

А потім я дальше читав книжки різні з саморозвитком шось таке і я собі зауважив що більшість людей які пишуть книжки вони як правило читають якісь лекції. От написав книжку про продажу і він розказує як там продавати і були такі собі чуваки як Зік Зіглер вони реально були такими крутими спікерами і я читав такі книжки і всьо. ЦЕ МОЄ! І реально всьо буду я спікером ! буду шось тіпу тренером! От і читаючи ті всі книжки я розумів що мені того було не достатньо я розумів що це типу класно але насправді воно не є моє і читаючи ті книжки я зауважив що вони говорять про якісь речі духовні про Біблію і я пам’ятаю що я слухав одного такого чувака Скіп Рос і він розповідав свою історію що він почав читати книжки по саморозвитку і він зауважив що він дуже багато звертає уваги на духовність і ссилається на Біблію і він так подумав а може то мені варто прочитати першоджерело і я собі подумав може і мені треба почитати першоджерело. Я почав читати Біблію я почав ходити в церкву бо я в церкву ходив напевно як більшість людей раз в рік щоб посвятити паску. Почав читати книжки християнського спрямування почав читати отців проповідників почав слухати лекції ну не лекції а проповіді такі от в Америці є такі протестантські церкви і там дуже класні є проповідники ну реально вау!!таке от шоу! ну спочатку я ходив до нас в церкву на 9 на роботу то я вставав в 5 ранку шоб побігати і в 7 бути на літургії в церкві і я приходжу туда а там одні пенсіонери я там заходжу і вони на мене скоса так дивились я потім запитав в співробітника де взяти то шо вони співають ну і він каже піди купи собі молитовника ну і потім я вже разом з ними співав вже дивився шо написано ті всі псалми. І я вже пам’ятаю заходжу я до церкви і до мене вже почали пенсіонери вітатись Слава Ісусу Христу! Слава на віки! І я тут розумію щось не то не вставляє є щось але не то якось пам’ятаю біля Шевченка то була неділя і там співали такі типу «територія правди» Це збір таких християнських громад і вони пісні співають читають маленькі проповіді пастори з тих церков. І я собі постояв послухав і заплакав один раз а виявляється в нас є церкви такі як в Америці там такі негри співають ваууу!!

а які там пісні ?

(співає) « Ти благий і любов твоя навіки»

А коли я вже був такий потенційний типу тренер і я поняв що це круче ніж бути тренером я просто почав в тому варитись я кожен ранок читав годину мінімум, годину півтори я читав Біблію я вже мав якийсь запас знань я реально міг проповідувати і всьо. Я всьо то життя жив щоб стати проповідником і це все було направду серйозно. Священником канєшно я б не зміг, я не розуміюся. Ну і священник і проповідник то прошки різні речі, того шо священник зараз реально ходить на роботу як всі інші люди, а проповідник він реально щось робить не для себе. Я зрозумів шо мені того всього не тре мені просто треба людиною стати і я пам’ятаю це було за пів року до мого 30 річчя і це був такий переломний момент для мене бо я зрозумів що я невідомо як живу і невідомо шо я роблю і всьо якшо я до трицятки нічо не зроблю то це буде просто жопа і я пам’ятаю я взяв листок паперу написав дату 27 червня 2011 р. і написав 5 пунктів ким я хочу стати я написав я актор я не писав я хочу бути актором а Я АКТОР! І я просто написав 5 пунктів без яких я реально не уявляв як я можу жити дальше і якось так сталось що мене доля звела з вами з театром і я пам’ятаю коли я познайомився з сашком на погулянці і він мене просто вбив ну типу привіт. Я Анрій. Я Сашко. і я запитався чим ти займаєшся і він з такою впевненістю конкретно і чотко: Я драматург. і я потім думаю ядрон батон чувак все чотко бо я завжди стидався сказати… І до чого я вів що я тоді насправді хотів бути проповідником хотів бути марафонщиком хотів бути страховиком я ними хотів бути але хотів бути тільки на хвилину. то були роки… роки моїх тєрзаній. Це як мені згадалась одна штука. Один американський журналіст підходив до людей на вулиці і питав: що є найгіршим? Ну і там йому всяке відповідали: війна, хвороби, теща, кінець світу ну і так далі. І якось він підійшов до буддистського монаха і питає у нього те ж саме: що у світі найгірше? А монах, значить відповідає йому питанням: хто ти? Питає. Я… там Джон наприклад. А монах: нє, це твоє ім’я. я питаю хто ти? Я журналіст. Ні ти не розумієш, це твоя професія, а ти хто? Журналіст почав нєрнічать: я чєловєк, хіба не видно? Це форма твого існування, біологічний вид, а ти хто?... журналіст замовк і задумався. Ось це і є найгіршим в світі – не знати хто ти.