Класифікація і характеристика різних напрямів аеробіки

КЛАСИФІКАЦІЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА НАПРЯМІВ АЕРОБІКИ ТА ВИДІВ ФІТНЕСУ

План вивчення теми

1. Класифікація і характеристика різних напрямів аеробіки.

2. Класифікація напрямів і видів оздоровчої аеробіки.

Рекомендована література:

1. Давыдов В. Ю. Методика преподавания оздоровительной аэробики : учеб. пособ. / В. Ю. Давыдов, Т. Г. Коваленко, Г. О. Краснова. – Волгоград: Изд-во Волгогр. гос. ун-та, 2004. – 124 с.

2. Зайцева Г. А. Оздоровительная аэробика в высших учебных заведениях / Г. А. Зайцева, О. А. Медведева – М.: Физкультура и спорт, 2007. – 104 с.

3. Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятий : учеб.-метод. пособ. / Е. С. Крючек. – М. : Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2001. – 64 с.

4. Лисицкая Т. С. Аэробика : в 2 т. Т.1. Теория и методика / Т. С. Лисицкая, Л. В. Сиднева. – М. : Федерация аэробики России, 2002. – 232 с.

5. Погасій Л. І. Методичні вказівки щодо організації та проведення занять з фізичної культури на тему : «Аеробіка як засіб підвищення працездатності студентів КНТЕУ» / Л. І. Погасій. – К., 2003. – 15 с.

6. Сиднева Л. В. Формирование профессиональных знаний и умений проведения занятий по базовой аэробике у студентов высших физкультурных учебных заведений : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Лариса Валентиновна Сиднева. – М., 2000. – 150 с.

7. Синиця С. В. Ритмічна гімнастика : навч. посіб. для проведення практичних занять / С. В. Синиця, В. В. Бондаренко, І. І. Мдівнішвілі. – Полтава: ПДПУ, 2004. – 91 с.

Класифікація і характеристика різних напрямів аеробіки

Сучасне поняття аеробіки – це система гімнастичних, танцювальних та інших вправ, які виконують під музику поточно-серійним методом. Структура занять з аеробіки має розгалужену та ступеневу систему, де кожний із виділених самостійних напрямків аеробіки поділяється на певні різновиди (рис. 1).

Рис 1. Класифікація напрямів аеробіки

Спортивна аеробіка (аеробічна гімнастика) – вид спорту, який входить до системи фізичної культури та спорту України. Головною метою спортивної аеробіки є розширення форм і засобів організації спорту та активного відпочинку населення. У цьому виді спорту використано специфічні засоби та методи спортивного тренування і систему підготовки до змагальної діяльності.

Спортивна аеробіка – «високоударна» аеробіка, побудована на елементах класичної (базової) аеробіки в співвідношенні з елементами статичної, динамічної сили, гнучкості та стрибками різної складності. Взагалі у світовій практиці спортивної аеробіки існує кілька варіантів правил змагань (різних версій), які включають і загальні положення, і значні відмінності щодо вимог програми змагань та критеріїв оцінювання різних її компонентів:

- ФІЖ (FIG);

- ФІСАФ (FISAF);

- АНАК (ANAK);

- СУДЗУКІ (SUZUKI).

Сьогодні змагання зі спортивної аеробіки на території України проводять під егідою ФІЖ (FIG), яка має назву «аеробічна гімнастика». Програма змагань складається з п’яти номінацій:

- індивідуальні чоловічі виступи;

- індивідуальні жіночі виступи;

- виступи змішаних (за статтю) пар;

- виступи в трійках (будь-яке співвідношення чоловіків і жінок);

- виступи в групах із 6 учасників (будь-яке співвідношення чоловіків і жінок).

Фітнес-аеробіка – вид спорту, що характеризується наявністю правил змагань, як і в інших видах спорту. Цей вид спорту – середня ланка між спортивною та оздоровчою аеробікою. Він є більш доступним порівняно зі спортивною аеробікою. Завдяки своїй доступності, видовищності та помірній безпечності, фітнес-аеробіка стала ефективним засобом залучення людей до здорового способу життя.

Зараз змагання з фітнес-аеробіки в Україні проходять під егідою ФІСАФ (FISAF). Програма змагань складається із трьох номінацій:

- фітнес-аеробіка (базовий);

- степ-аеробіка;

- фанк (хіп-хоп) аеробіка.

Учасники змагань поділяються за віковими групами: діти (9–11 років); юніори (12–15 років); дорослі (16 років і старші). До складу команди входить 6–8 учасників незалежно від статі.

Прикладна аеробіка була створена на основі оздоровчої аеробіки; її популярність зростає з кожним днем, отже є поле для більш детальних наукових досліджень. Застосовують прикладну аеробіку як базове тренування майже для всіх видів спорту, широко використовують у показових виступах та шоу-програмах (рис. 2.).

Рис. 2.2. Класифікація напрямків прикладної аеробіки

Прикладна аеробіка широко поширена як додатковий засіб при підготовці спортсменів різних видів спорту, виробничій гімнастиці, лікувальній фізичній культурі, реабілітації та рекреації тих, хто займається. У спортивній практиці заняття аеробікою використовують спортсмени різних видів спорту для розминки (підготовчої частини заняття), загальної та спеціальної фізичної підготовки, підтримки емоційного фону.

Рекреаційна аеробіка являє собою широке застосування різних видів аеробіки, спрямованих на популяризацію здорового способу життя та залучення різних груп населення до активного відпочинку.

Реабілітаційна аеробіка призначена для осіб, які мають постійну або тимчасову дисфункцію організму. Такі заняття можуть мати лікувальну, профілактичну та спортивну (інвалідний спорт) спрямованість.

Оздоровча аеробіка.У практиці оздоровчої фізичної культури (ОФК) виділяються чотири основні напрямки:

1. Лікувально-реабілітаційний.

2. Адаптивний.

3. Рекреативний.

4. Кондиційно-профілактичний.

Оздоровча аеробіка знайшла своє застосування в кондиційно-профілактичному напрямку ОФК, хоча може використовуватися як один із засобів адаптивного та рекреативного напрямів. На думку багатьох спеціалістів, оздоровчу аеробіку можна вважати окремим напрямом у системі ОФК, метою якого є оздоровлення або залучення до активної фізичної діяльності широких верств населення. Характерною рисою цього виду аеробіки є наявність аеробної частини заняття, протягом якої підтримується на певному рівні робота кардіореспіраторної та м’язової систем.

Завдання, які вирішують за допомогою занять оздоровчою аеробікою, характеризують цей вид як найбільш привабливий засіб рухової активності людини. Популярність оздоровчої аеробіки пояснюється доступністю її засобів, різноманітністю видів занять, дотриманням техніки безпеки та регулюванням навантаження під час занять, можливістю займатися протягом усього року, незначними матеріальними затратами для її проведення.

Основний зміст оздоровчої аеробіки складають загальнорозвивальні вправи – ходьба, біг, стрибки, рухи окремих частин тіла (голови, ніг, рук, тулуба), нахили, присідання та комбіновані вправи. Стрибки і біг використовують як засіб підвищення функціональних можливостей організму, особливо це стосується діяльності серцево-судинної та дихальної систем. З успіхом застосовують вправи для розвитку витривалості, гнучкості, координації рухів. Особливу емоційність і привабливість заняттям додають елементи хореографії та танцювальні рухи.

Сучасна оздоровча аеробіка – дуже динамічне явище, яке постійно змінюється. Поновлюється арсенал використовуваних засобів, з’являються все нові і нові напрями та переважно види аеробіки із використанням різноманітного знаряддя та застосуванням різних методичних прийомів.

В оздоровчій аеробіці можна виділити велику кількість напрямів, які відрізняються змістом і характером застосування. Завдяки такому різноманіттю напрямів аеробіки на сьогодні не існує єдиної класифікації. Багато авторів пропонують різну класифікацію, враховуючи наступні показники (рис. 3): цільова спрямованість (установка); організаційно-методична форма проведення занять, заходів; зміст засобів; функціональна спрямованість, у тому числі за фізичними якостями; ступінь навантаження; анатомічна ознака; віковий склад; статевий склад; рівень підготовленості; місце (середовище) проведення занять; кількісний склад; біомеханічний принцип (взаємодія з опорою); технічна забезпеченість.

Оздоровча аербіка		Цільова спрямованість		1. Розвиваюча 2. Підтримуюча 3. Рекреативна 4. Реабілітаційна та лікувальна 5. Профілактична
	Організаційно-методична форма проведення занять, заходів		1. Шоу-аеробіка 2. Фестивалі 3. Конкурси (змагання) 4. Урочна 5. Позаурочна 6. Кругова
	Зміст засобів	1. Класична (базова) 2. Танцювальна 3. З елементами бойових видів спорту та протиборств 4. З елементами йоги, ушу та іншими напрямками 5. Комплексна
	Функціональна спрямованість, у тому числі за фізичними якостями		1. Аеробна 2. Анаеробна 3. Силова 4. Комплексна
	Ступінь навантаження		1. Низький 2. Середній 3. Високий 4. Комплексний
	Анатомічна ознака		1. Для рук і плечового поясу 2. Для ніг і тазового поясу 3. Для тулуба 4. Для всього тіла
		Віковий склад		1. Дитяча 2. Підліткова 3. Для людей середнього та похилого віку 4. Комбінована
	Статевий склад		1. Чоловіча 2. Жіноча 3. Змішана
Оздоровча аеробіка		Рівень підготовленості		1. Початковий 2. Середній 3. Високий 4. За спеціалізацією
	Місце (середовище) проведення занять		1. У спортивній залі 2. На свіжому повітрі 3. У воді (аква-аеробіка) 4. Комплексна
	Кількісний склад		1. Групові заняття 2. Індивідуальні (без інструктора) 3. Персональні (з інструктором)
	Біомеханічний принцип (взаємодія з опорою)		1. З опорною фазою 2. Без опорної фази 3. Змішана
	Технічна забезпеченість		1. Без предметів, знарядь і спеціальних обладнань 2. З предметами: з гантелями, з штангою, еспандером, скакалкою та ін. 3. На предметах (снарядах): на степ-платформі, на слайді, на велосипеді та ін. 4. Комплектація різноманітного інвентарю та обладнання

Рис. 2.3. Класифікація основних напрямів оздоровчої аеробіки

Фахівці переконані, що велику кількість різновидів оздоровчої аеробіки можна об’єднати в чотири основні напрями:

1. Гімнастично-атлетичний (класична аеробіка, степ-аеробіка тощо).

2. Танцювальної спрямованості (джаз-аеробіка, сальса-аеробіка тощо).

3. Циклічного характеру (сайкл).

4. Напрям «схід-захід», що поєднує європейську і східну культури в галузі фітнесу.

Кожний із представлених напрямів аеробіки має широку розгалужену систему, яка постійно розвивається та доповнюється.

Історичний розвиток оздоровчої аеробіки охоплює відносно нетривалий період часу в порівнянні з іншими видами спорту, але ця нова оздоровча система знаходить усе більше і більше прихильників поміж науковців, спеціалістів-практиків, тренерів, майбутніх фахівців, представників різних спортивних, харчових і фармакологічних товаровиробників і особливо тих, хто безпосередньо займається оздоровчою аеробікою.