Загальна характеристика координаційних здібностей

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ

ПЛАН

1. Загальна характеристика координаційних здібностей.

2. Здатність до оцінки і регуляції динамічних і просторово-часових параметрів рухів

3. Здатність до збереження стійкості

4. Удосконалення відчуття ритму.

5. Удосконалення здатності до орієнтування в просторі.

6. Удосконалення здатності до довільного розслаблення м'язів.

7. Удосконалення координованості рухів.

8. Вікові особливості формування координаційних здібностей

9. Розвиток координаційних здібностей на різних етапах підготовки юних спортсменів.

Загальна характеристика координаційних здібностей

Під координаційними здібностями слід розуміти вміння людини найдосконаліше, швидко, точно, доцільно, економно і винахідливо вирішувати рухові завдання, особливо складні і виникаючі несподівано. Найбільш точним відображенням рівня координаційних здібностей, за визначенням Н. А. Бернштейна, є ступінь відповідності рухових дій навколишнім обставинам.

У числі комплексних проявів координаційних здібностей слід виділяти: 1) здатність до оволодіння новими рухами; 2) вміння диференціювати різні характеристики рухів і керувати ними; 3) здатність до імпровізації і комбінаціям в процесі рухової діяльності.

Здатність до оволодіння новими рухами особливо важлива в складнокоординаційних видах спорту, спортивних іграх і єдиноборствах, тобто там, де рухова діяльність характеризується особливо великою різноманітністю і підвищеної координаційною складністю.

Уміння диференціювати різні, характеристики рухів і керувати ними проявляється у плавності рухів, здатності підтримувати рівновагу. Це вміння в рівній мірі значуще для успішної тренувальної та змагальної діяльності в самих різних видах спорту.

Здатність до імпровізації і комбінаціям в процесі рухової діяльності - один з найважливіших факторів, що визначають результативність у спортивних іграх і єдиноборствах, в складнокоординаційних видах спорту.

Високий рівень координаційних здібностей дозволяє спортсменові швидко оволодіти новими руховими навичками, раціонально використовувати наявний запас навичок і рухових якостей - силу, швидкість, гнучкість, проявляти необхідну варіативність рухів у відповідності з конкретними ситуаціями тренувальної та змагальної діяльності.

У структурі координаційних здібностей спортсмена, перш за все, слід виділяти сприйняття і аналіз власних рухів, наявність образів, динамічних, часових і просторових характеристик рухів власного тіла і різних його частин у їх складній взаємодії, розуміння поставленого рухового завдання, формування плану і конкретного способу виконання руху . За рахунок всіх цих складових може бути забезпечена ефективна ефекторна імпульсація м'язів і м'язових груп, які необхідно залучити до високоефективного, з точки зору координації, виконання руху. Важливим фактором, що визначає рівень координації, є також оперативний контроль характеристик виконуваних рухів і обробка його результатів. У цьому механізмі особливу роль відіграє точність аферентних імпульсів, що надходять від рецепторів м'язів, сухожиль, зв'язок, суглобових хрящів, а також зорового і вестибулярного аналізаторів, ефективність їх обробки центральною нервовою системою.

Координаційні здібності спортсмена дуже різноманітні і специфічні для кожного виду спорту. Проте їх можна диференціювати на окремі види за особливостями прояву, критеріям оцінки і факторам, які їх обумовлюють. Спираючись на результати спеціальних досліджень (Пехтль, 1971; Blume, 1982; Гужаловский, 1986; А.А. Тер-Ованесян, І.А. Тер-Ованесян, 1986; Лях, 1989, 1991; Донськой, 1971; Келлер, Платонов, 1993; Тропп та ін, 2002), можна виділити наступні відносно самостійні види координаційних здібностей:

• оцінка та регуляція динамічних і просторово-часових параметрів рухів;

• збереження стійкості;

• почуття ритму;

• орієнтування в просторі;

• довільне розслаблення м'язів;

• координованість рухів.

У реальній тренувальній та змагальній діяльності всі зазначені здібності проявляються не в чистому вигляді, а в складній взаємодії. У конкретних ситуаціях окремі координаційні здібності відіграють провідну роль, інші - допоміжну, при цьому можлива миттєва зміна ролі різних здібностей у зв'язку зі зміною зовнішніх умов. Особливо яскраво це проявляється у спортивній гімнастиці, акробатиці, спортивних іграх, єдиноборствах, гірськолижному спорті, тобто у всіх тих видах, в яких результат значною мірою залежить саме від координаційних здібностей.

Кожен з видів спорту не тільки пред'являє різні вимоги до координаційних здібностей в цілому, а й зумовлює необхідність максимального прояву їх окремих видів. У важкій атлетиці, метанні молота вирішальне значення має стійкість рівноваги і відчуття ритму; в плаванні, веслуванні, ковзанярському і велосипедному спорті (гонки переслідування) - оцінка і регуляція просторово-часових і динамічних параметрів рухів, відчуття ритму; в різних видах боротьби - збереження стійкості рівноваги, статокінетична стійкість, здатність до перебудови рухів, орієнтування в просторі. У той же час незалежно від виду спорту координаційні здібності, що залежать від морфофункціональних і психологічних факторів, перш за все, пов'язані з технічною майстерністю спортсмена, багато в чому визначаючи її рівень.

Перейдемо до розгляду особливостей прояву основних видів координаційних здібностей і найважливіших положень методики їх вдосконалення.