Дослідження поняття слідчої та слідчо-оперативної групи
Вивчення юридичної літератури, в якій аналізується практичний досвіт правоохоронних органів, свідчить про раціональність створення та функціонування такої форми взаємодії правоохоронних підрозділів та слідства, як СГ та СОГ, що являє собою внутрішньо-упорядковане, тимчасове, позаштатне формування, яке створюється на підставі прийнятого процесуального рішення компетентного органу з метою розкриття та розслідування злочинів шляхом здійснення дій, спрямованих на вирішення питань досудового розслідування, що передбачені законом. Така форма взаємодії використовується не лише на території нашої держави але й в інших державах світу, що викликає практичну зацікавленість в подальшому її розвитку.
Дослідженням цієї форми взаємодії займалися ряд науковців як із числа процесуалістів, так криміналістів, зокрема, В.С. Зелецький, Л.М. Лобойко Д.П. Письменний, Л.В. Юрченко, О.Р. Белкін та інші.
Доцільно зазначити, що нині питання, пов’язані з діяльністю слідчих та слідчо-оперативних груп, є актуальними та відкритими. Саме це спонукає до проведення наукових дискусій, які відбуваються серед вчених процесуалістів і практичних працівників. Одним із факторів, які підштовхують до проведення дискусій, є неналежне закріплення поняття «СГ та СОГ», порядку її створення та функціонування в Кримінально-процесуальному кодексі України. Зазначене питання вирішується шляхом прийняття відомчих нормативно-правових актів (інструкцій), які затвердженні наказами МВС України: 1) № 160 від 31.04.2008р. «Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України»; 2) № 1155 від 04.10.2003р. «Інструкція на реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події»; 3) № 422 від 02.09.2008 р. «Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України»; 4) № 458 від 02.07.2004 р. «Про затвердження положення про організацію розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загально-кримінальної спрямованості». У зв’язку з цим у практичній діяльності виникають суперечки з приводу визнання матеріалів, отриманих в ході розслідування факту злочину СОГ, такими, що не можуть бути доказами в кримінальній справі. Спори аргументуються тим, що відомості, що мають значення для вирішення справи, отримані не уповноваженим суб’єктом, з посиланням на статтю 92 Конституції України, яка визначає, що порядок провадження в кримінальних справах регламентується виключно законом. Створення СОГ, як і порядок її функціонування, не передбачене КПК України. Цей факт призводить до зниження ефективності діяльності СОГ при розкритті та розслідуванні злочинів.
Шляхи вирішення цієї проблеми частково знаходять своє відображення в роботах українських вчених-процесуалістів, які наголошують, що вихід з ситуації, що склалася, можливий у разі прийняття нового КПК, але як бачимо із вступом в силу Кримінального процесуального кодексу України 2012р. не розглянутими всеодно залишаються організаційні моменти її діяльності, закріплення правового статусу членів СОГ, визначення правових підстав її створення. На думку Г.А. Матусовського, В.М. Сущенко, правову підставу діяльності СОГ на даний час складають ст. ст. 104, 114, 119 КПК-1960р. [20,с.58]. Однак такий підхід виглядає вельми суперечливим, оскільки прямої вказівки на порядок створення і діяльність СОГ у зазначених статтях не має. Більш того, ст. 119 КПК регламентує порядок формування лише слідчої групи.
Актуальним питанням також є документальне оформлення створення СОГ. В.І. Брильов зазначає, що СОГ повинна створюватися наказом начальника ОВС. [22, с. 8-9] Згідно інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України, СОГ створюється спільним наказом начальників ОВС та слідчого підрозділу. [2,с.78] В юридичній літературі висловлюються й інші думки з приводу порядку формування СОГ: 1) винесення постанови начальником слідчого підрозділу, яка затверджується начальником ОВС; 2) наказ начальника ОВС, узгоджений з начальником слідчого підрозділу; 3) постанова прокурора про створення СОГ.
У літературі підкреслюється невизначеність в процесуальному контексті питання кількісного складу СОГ. Практика свідчить проте, що СОГ постає багаторівневою системою формування, яка може включати в себе представників різних правоохоронних органів – прокуратури, органів внутрішніх справ та ін.. До складу СОГ можуть входити і співробітники одного відомства – слідчі ОВС, оперуповноважені працівники підрозділів карного розшуку, державної служби по боротьбі з економічною злочинність, дільничні інспектори та ін. Склад таких груп залежить від характеру вчиненого злочину та компетенції певних правоохоронних структур щодо підвідомчості провадження у справах. [19, с. 132]
Таким чином можна сказати, що при визначенні поняття “слідча група” чи “слідчо – оперативна група” необхідно враховувати: особливості провадження, що здійснюються цими групами, покладені на них завдання, розподіл обов’язків у групі, термін її дії та підстави створення груп.
Для слідчої групи це: 1) складність справи та необхідність у проведенні великого обсягу слідчих і процесуальних дій у ній; 2) необхідність проведення трудомісткої та невідкладної слідчої дії яку одному слідчому в короткі строки виконать не можливо.
Таким чином, слідча група це – об’єднання певної кількості слідчих з одного чи різних відомств, що створюється на визначений час компетентними посадовими особами відповідно до вимог КПК України (відомчих актів) для розслідування складної чи великої за обсягом роботи, справи, яку необхідно виконати, або для необхідності проведення трудомісткої та невідкладної слідчої дії, яку одному слідчому виконати у встановленні строки не можливо.
Для того, щоб сформулювати поняття слідчо-оперативної групи, необхідно встановити її характерні ознаки:
1.Організованість СОГ – це формування, яке створено не стихійно, а на підставі рішення компетентної посадової особи чи відповідного органу. Тому діяльність членів групи буде не тільки спільною, але й узгодженою, а отже і більш продуктивною.
2. Тимчасовий характер діяльності. Діяльність будь-якої СОГ завжди буде обмеженою в часі на відміну від штатних формувань.
3. Участь представників різних відомств і служб.
4. Пріоритет процесуального керівництва. Керівником СОГ завжди є слідчий – тобто особа, відповідальна за результати розслідування, і яка володіє процесуальними повноваженнями.
5. Спільність мети і завдань. Слідчі та оперативні співробітники, які включені до складу СОГ, спрямовані на досягнення однієї мети, виконують загальні завдання, хоча і діють за допомогою різних засобів, методів і прийомів, які властиві їх діяльності.
6. Поєднання у межах одного процесуального формування засобів і методів роботи, притаманних суб’єктам з різними процесуальними статусами.
7. Стабільність складу групи. Це визначає ефективність її діяльності.
Таким чином, можна сказати, що слідчо-оперативна група – це внутрішньо-упорядковане формування тимчасового характеру, яке у випадку необхідності створюється за рішенням відповідної посадової особи правоохоронного органу як до, так і після порушення кримінальної справи, що об’єднує в собі під керівництвом особи, яка володіє процесуальними повноваженнями, співробітників правоохоронних органів та інших фахівців, які здійснюють різні види державно-правової діяльності з використанням притаманних їм засобів і методів роботи, спрямованої на вирішення завдання досудового провадження в кримінальних справах.[22,с.34]