Туризм як явище громадського життя

Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм

Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. - 304 с.

У навчальному посібнику висвітлюються основні положення і принципи спортивного туризму, його структура і завдання. Розглянуто умови проведення змагань зі спортивного туризму, спортивного орієнтування та правила проведення туристичних походів із молоддю. Посібник призначений для студентів факультетів фізичного виховання і туризму, вчителів фізичної культури та організаторів туристично-краєзнавчої роботи.

ЗМІСТ

1. Туризм як явище громадського життя
1.1. Види та форми туризму
1.2. Основні форми туристичної роботи

2. Основи топографічної підготовки та спортивного орієнтування
2.1. Загальні положення орієнтування на місцевості
2.2. Рух за азимутом
2.3. Карта та рух по місцевості
2.4. Спортивне орієнтування і карта
2.4.1. Умовні знаки спортивних карт
2.4.2. Організація і проведення змагань зі спортивного орієнтування

3. Спеціальне спорядження та вузли для спортивного туризму
3.1. Характеристика спеціального спорядження
3.2. Туристичні вузли
3.2.1. Техніка в'язання туристичних вузлів та їх призначення

4. Подолання природних перешкод та змагання зі спортивного туризму
4.1. Водні переправи
4.1.1. Техніка подолання водних перешкод
4.1.2. Переправи вбрід
4.1.3. Переправи над водою
4.1.4. Переправи по воді
4.2. Подолання гірських перешкод
4.3. Змагання зі спортивного туризму
4.3.1. Загальні положення щодо проведення змагань зі спортивного туризму
4.3.2. Спеціальні завдання туристичних змагань
4.3.3. Організація безпеки учасників на дистанції (етапах)
4.3.4. Суддівство та визначення результатів

5. Організація та проведення туристичних походів
5.1. Комплектування туристичної групи
5.2. Самоврядування туристичної групи
5.2.1. Основні обов'язки кожної посади протягом туристично-краєзнавчого циклу
5.2.2. Поняття краєзнавчих посад
5.2.3. Робота на чергових посадах
5.3. Планування маршруту походу
5.4. Кошторис походу. Випуск групи на маршрут
5.5. Групове та індивідуальне спорядження для походів різної категорії складності
5.6. Тактика, техніка та орієнтування на маршруті
5.7. Туристичний бівак
5.8. Організація харчування туристів у поході
5.9. Медичне забезпечення походу, комплектування аптечки
5.10. Гігієна туриста
5.11. Безпека в туристичних походах

Туризм як явище громадського життя

Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомства з культурою і природою інших народів дійшли до нас з древнього світу. Фактично першими мандрівниками були купці. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипет з V ст. до нашої ери були частим явищем. їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня історія, культура, краса єгипетських будівель.

Відвідуючи Єгипет, грецькі і римські мандрівники залишали короткі записки із вказуванням свого імені-графіті. Одним із таких мандрівників був відомий філософ, "батько історії" - Геродот. Свої численні довготривалі мандрівки по різних землях Геродот описав в дев'яти книгах. Друга книга присвячена древньому Єгипту, котрий Геродот відвідав після 459 р. н. є. Він описав свій маршрут по долині Нілу. Геродот був першим грецьким "туристом", про якого є достовірні дані.

Мандрівкою по своїй країні для древніх греків були поїздки в Олімпію на Олімпійські ігри. Нерідко римляни і греки здійснювали далекі мандрівки до цілющих джерел. Коли сформувалися основні релігійні течії, з'явилась ще одна численна категорія мандрівників до "святих місць" - це пілігрими, або паломники.

Видатні філософи давнини Арістотель, Демокріт, Квінтіліан у своїх трактатах про виховання вказували на необхідність "відвідування природи" і її пізнання.

В кінці XVII - на поч. XVIII століття в європейських країнах при вивченні окремих дисциплін деякі вчителі стали використовувати в роботі з учнями пішохідні прогулянки і поїздки до навколишніх видатних місць. Такі найпростіші форми подорожей отримали назву екскурсій.

Людина, суспільство не можуть не впливати на природу. Навіть у період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку, як туризм.

Туризм походить від французького "tourisme" - прогулянка, подорож-подорожі у вільний час, пов'язані з від'їздом за межі постійного проживання, один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними, спортивними, культурними та розважальними цілями.

Існує більше двохсот визначень туризму, проте окремі його значення, наприклад, такі, як відпочинок або оздоровлення, дають далеко неповне його визначення. До них відносяться: туризм - один із видів спорту, туризм - один із засобів фізичного виховання, туризм - один із засобів пізнання й естетичного виховання. Усі ці визначення в тій або іншій мірі відображають важливі риси туризму, але не можуть окремо скласти повну картину такого унікального явища як туризм.

З усіх визначень найбільш повним можна вважати таке: ТУРИЗМ - це один із видів активного відпочинку, що здійснюється в процесі подорожі у вільний від трудової діяльності час, протягом якої відбувається духовний, культурний, соціальний розвиток особистості та задоволення її рекреаційних потреб (оскільки він поєднує рані види рекреаційної діяльності: оздоровлення, пізнання, відновлення виробничих сил), і є складовою частиною охорони здоров'я та фізичної культури.

До туристів відносять усіх осіб, які тимчасово й добровільно змінили місце проживання на термін більше 24 годин з будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується в місці тимчасового проживання.

Тобто туризм - це діяльність, що поєднує подорож та пізнання довкілля. В цьому плані доцільно говорити про туристично-краєзнавчу діяльність, визначення якої дав О.О.Остапець: "Туристично-краєзнавча діяльність є комплексним засобом гармонійного розвитку дітей та юнацтва, що полягає в активному пізнанні і доступному покращенні навколишнього середовища і самих себе в процесі туристичних подорожей".