Основні помилки при виконанні кидка в стрибку

1. Нераціональне вихідне положення:

– тулуб сильно нахилено вперед;

– голова або очі опущені вниз;

– повністю випрямлені ноги;

– стопи широко розставлені або наближені один до одного;

– маса тіла розподілена на носки або п'яти.

2. Несвоєчасний або неефективний винос м'яча:

– при виконанні кидка в стрибку – запізнений винос м’яча (його винос після відштовхування);

– м'яч виноситься далеко від тулуба, а не перед особою при виконанні кидка двома руками в стрибку.

3. Помилки при випуску м'яча:

– відсутність скочуючого м'яч руху кидаючої кисті, м'яч летить без обертання або обертається в напрямку від гравця;

– неповне випрямлення кидаючої руки (рук), незавершений кидковий рух.

5. Помилки при приземленні:

– приземлення на прямі або сильно зігнуті ноги призводить до додаткової втрати часу для включення в гру;

– перенесення маси тіла на передню частину стоп, що веде до втрати рівноваги;

– опускання рук вниз одночасно з приземленням призводить до не готовності оволодіння м'ячем після промаху;

– відхилення від вертикалі голови, тулуба або згинання ніг при кидках в стрибку призводить до втрати раціональної координації рухів.

1.3.9. Навчання техніки виконання кидкам м’яча в кошик після виконання подвійного кроку

Кидок в русі після виконання подвійного кроку – найбільш ефективний прийом для завершення атаки кошика з близької відстані. Кидок виконується від плеча або від голови правою рукою або лівою рукою – після оволодіння м'ячем в русі після ведення або передачі партнера (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Кидок м’яча в кошик
після виконання подвійного кроку

У вихідному положенні гравець знаходиться в русі.

Підготовча фаза починається в момент ловіння м'яча на подовженому кроці однойменною з кидаючою рукою ногою. Вона ставиться пружно на всю стопу, тулуб незначно подається вперед, а руки тягнуться до м'яча і охоплюють його пальцями.

Подальший (другий) крок з постановкою ноги перекатом з п'ятки на всю стопу. Його довжина і напрям визначаються відстанню до кошика та розташуванням суперників. Гравець прагне макси­мально наблизитися до щита і вийти на зручну для завершального кидкового руху позицію, чим одночасно ускладнює протидію. М'яч при цьому найкоротшим шляхом підноситься до тулуба.

Одночасно з відштовхуванням м'яч перекладається на кисть кидаючої руки і виноситься найкоротшим шляхом вздовж тулуба в положення замаху над плечем (головою). Вільною рукою м'яч підтримується збоку або знизу. Висота підіймання ліктя кидаючої руки індивідуальна. Тулуб виводиться у вертикальне положення.

Основна фаза – це саме кидковий рух, який починається у вищій точці стрибка випрямленням кидаючої руки вгору для максимального наближення м'яча до кільця, і виконується відповідно до загальних положень про кидок однією рукою з місця (м'яч іде в кільце м'якими рухами пальців і йому надається необхідне обертання).

У завершальній фазі відбувається приземлення гравця під щитом на обидві зігнуті ноги (або поштовхову) і відновлення рівноваги для участі в подальших ігрових діях.

Вивчення кидка однією рукою зверху (від плеча, від голови) в русі повинно проходити після оволодіння технікою зупинки двома кроками з ловінням м'яча та дистанційного кидка м'яча з місця.