Основні помилки при виконанні ведення м'яча

1. Нераціональне вихідне положення перед початком ведення в русі, при веденні правою – ліва нога позаду, при веденні лівою – права, м'яч утримується перед собою, не визначена робоча кисть.

2. Участь долоні в виштовхуванні м'яча.

3. Занадто "м'яка" кисть – гравець шльопає по м'ячу, а не штовхає його, занадто "тверда" кисть – гравець жорстко стукає по м'ячу, як дошкою.

4. Передчасне відривання опорної ноги на початку ведення, випереджаючий випуск м'яча тягне за собою порушення правила пробіжки.

5. М'яч посилається в підлогу перед ногами в наслідок чого гравець втрачає його або змушений зупинятися, щоб не зіграти ногою.

6. Опущена голова, занадто сильно нахилений вперед тулуб при низькому веденні м'яча – гравець не контролює ситуацію на майданчику.

7. Відсутність приховування м'яча вільною рукою і тулубом при безпосередній близькості захисника – існує загроза втрати м'яча в результаті вибивання його суперником.

14. Ведення з постійним зоровим контролем над м'ячем – гравець не контролює ігрову ситуацію.

1.3.7. Навчання техніки виконання кидків м’яча з місця

Кидки м'яча в кошик відносяться до найбільш значущих прийомів гри в баскетбол, так як є кінцевою метою атакуючих дій гравців, ефективність яких визначає в підсумку результат гри.

При навчанні кидкам необхідно враховувати, що напрямок обертання м'яча визначається відстанню і розташуванням гравця по відношенню до кошика, а також ступенем протидії захисника.

Існує кілька різновидів виконання кидків. Їхня назва визначається рядом критеріїв:

– кількістю рук, що беруть участь в кидку: двома або однією рукою;

– розташуванням м'яча в початковий момент виконуваного кидкового руху – від голови (зверху), над головою, від плеча, від грудей або знизу;

– співвідношенням до опори: з місця, в стрибку;

– характером попередньої рухової дії:

Важливим для організації процесу навчання є твердження про те, що кидки поблизу кошика треба вміти впевнено виконувати як правою, так і лівою рукою, а з середніх і дальніх дистанцій – найсильнішою.

При оволодінні навиками гри на заняттях з баскетболу доцільно дотримуватися наступної послідовності вивчення кидків:

– способам кидків з місця;

– кидкам однією рукою зверху (від плеча або від голови) в русі – після отримання м'яча від партнера та після ведення;

– основним способам кидка в стрибку;

– різновидам кидків в русі, після викрокування, після ведення і в стрибку.

Існує кілька способів виконання кидка з місця. Для кожного з них характерні свої особливості. Розглянемо їх.

Кидок двома руками від грудей в сучасному баскетболі застосовується вкрай рідко і головним чином для атаки кошика з далеких дистанцій або в жіночому баскетболі. Цей спосіб кидка учні освоюють найбільш швидко. З нього й починають навчання дистанційним кидкам з місця (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Кидок двома руками від грудей

У вихідному положенні гравець утримує м'яч у руках, перебуваючи в стійці нападника. Так, як кидок виконується двома руками, розташування ніг може змінюватися: стопи, носками спрямовані в бік кошика, ставляться паралельно на одному рівні або одна з них виставляється вперед. Гравець індивідуально вибирає оптимальну для себе стійку.

За структурою рухів в підготовчій, основній та завершальній фазах кидок двома руками від грудей відповідає передачі. Починається кидок тим же петлеподібним рухом замаху, а випуск м'яча здійснюється після його виносу уздовж тулуба та обличчя знизу вгору обома кистями і наступного повного випрямлення рук. Одночасно всі частини тіла випрямляються вгору.

Рис. 1.9. Кидок двома руками від голови

Кидок двома руками від голови (зверху) доцільно виконувати з середньої дистанції при щільній опіці суперника (рис 1.9).

Розташування ніг, як і в попередньому кидку, довільне. Для замаху, м'яч із стійки нападника найкоротшим шляхом піднімається двома руками до голови, лікті оптимально розведені в сторони, висота піднімання м'яча індивідуальна, кисті знаходяться під м'ячем, спрямовані долонями вгору і розташовані паралельно підлозі. Одночасне і плавне випрямлення нижніх і верхніх кінцівок завершується м'яким випуском м'яча. Напрямок польоту задається синхронним рухом вказівних пальців обох кистей в завершальний момент основної фази кидка, тобто, після повного випрямлення всіх ланок тіла. Кисті після випуску м'яча повернені тильними сторонами долонь один до одного, великі пальці дивляться вниз.

Кидок однією рукою від плеча – ефективний спосіб атаки кільця з місця з середніх і дальніх дистанцій, а також успішно використовується при виконанні штрафного кидка.

На відміну від кидків двома руками до вихідного положення гравець завжди виставляє вперед однойменну з виконуючою кидок рукою ногу.

Суглоби розташовують в одній вертикальній площині з м'ячем. Послідовність і структура рухів у всіх фазах кидка ідентичні особливостям виконання передачі. Основна функція в досягненні результату кидка відводиться кидаючій руці. Висота піднімання її ліктя варіюється у різних гравців і відноситься до індивідуальних особливостей, тобто не впливає на точність кидкового руху. Важливо, щоб розгинальний рух був м'яким, плавним і відбувався для всіх суглобів виконуючої кидок руки в одній вертикальній площині, а м'яч прямував до кошика через вказівний палець. Інша рука лише підтримує м'яч, не приймаючи безпосередньої участі в кидку.

Кидок однією рукою від голови (зверху) – основний кидок в баскетболі для влучання у кошик з близької, середньої або дальньої дистанції, а також з лінії штрафного кидка. Причому з місця цей кидок у грі застосовується в більшій мірі лише для реалізації штрафного. В основному він виконується в стрибку (рис. 1.10).

Рис. 1.10. Кидок однією рукою від голови

У вихідному положенні як і в попередньому способі виконання кидків, баскетболіст приймає стійку з потрійною загрозою. Однойменна з кидаючою рукою нога знаходиться попереду і носком спрямована в бік кошика, інша нога ставиться на пів стопи позаду і розгорнута носком назовні під кутом до 45°, м'яч утримується двома руками біля плеча руки виконуючої кидок.

Підготовча фаза починається одночасним згинанням ніг в колінних і гомілкових суглобах і виносом м'яча до голови (кут згинання в ліктьовому суглобі приблизно до 90°). Гравець перебуває в положенні, коли вказівний палець кидаючої руки, лікоть, коліно і стопа знаходяться в одній вертикальній площині з кошиком. Погляд концентрується на верхній, ближній до гравця точці дуги кільця (при виконанні кидка без відскоку від щита) або на відповідній точці маленького квадрата на щиті при виконанні кидка з відскоком. М'яч лежить на кисті кидаючої руки, і підтримується іншою рукою збоку.

Для основної фази характерним є узгоджене розгинання в тазостегнових, колінних і гомілкових суглобах обох ніг, плечовому і ліктьовому суглобах кидаючої руки. М'яч утримується двома руками до їх майже повного випрямлення в ліктьових суглобах, після чого підтримуюча рука відводиться в сторону (кисть направлена в сторону кидаючої руки). Тулуб і голова зберігають вертикальне положення. Закінчується кидковий рух активним згинанням вперед в лучезап’ястному суглобі кидаючої руки – хлестким рухом кисті. Випуск м'яча здійснюється при повному випрямленні нижніх кінцівок та руки яка виконує кидок. Направлення руху м'яча задається переважно вказівним пальцем (великий і середній пальці не дають впасти м'ячу в сторону). Зусилля припадає на нижню частину м'яча, що надає йому зворотне обертальний рух навколо поперечної осі.

При виконанні штрафного кидка м'яч випускається в сторону кошика під кутом близько 55° щодо горизонталі, це дозволяє надати йому таку траєкторію, щоб він наближався до кошику під кутом 45°. В інших випадках кут випуску м'яча незначно варіюється в залежності від дистанції до кошика і ступеня протидії.

У завершальній фазі виконання прийому кидаюча рука супроводжує політ м'яча до кошика, випрямлена рука утворює кут близько 60°, робоча кисть розслаблено "кинута вниз" – зігнута в лучезап’ястному суглобі, гравець "тягнеться" за м'ячем, піднімаючись на носки, а потім приходить в основну стійку баскетболіста.