Основні технічні дії в захисті
Незалежно від функцій, що виконуються у нападі, всі гравці повинні ефективно володіти прийомами в захисті. Прийоми захисту діляться на дві групи: техніка переміщень та техніка оволодіння м’ячем.
Техніка переміщень. Характер переміщень в захисті обумовлюється системою захисту та діями гравців. В захисті використовують всі способи переміщень, які застосовують у нападі а також переміщення приставними кроками в сторони, вперед, назад та біг спиною вперед. Біг спиною вперед використовують в основному при переході від нападу до захисту.
Техніка оволодіння м’ячем. Техніка оволодіння м’ячем у захисті має включати в себе:
– перехоплення м'яча – при виконанні цього прийому необхідно слідкувати за діями нападаючих які передають м’яч, передбачати направлення польоту м'яча та вибирати правильну позицію. Перехоплюючи м'яч під час передачі, гравець різко стартує з місця назустріч м'ячу перед опікуваним гравцем або у напрямі поперечної передачі.
– вибивання м'яча – виконують як з рук суперника так і при веденні м'яча. Вибиваючи м’яч з рук, захисник коротким різким рухом руки ударяє по ньому зверху вниз або з низу в гору. Долоня повернена до м'яча або направлена ребром до нього. Вибиваючи м'яч при веденні, захисник діє так само, як і при перехопленні м'яча виконуючого ведення, тільки не оволодіває м’ячем а вибиває вперед або в сторони.
– блокування м'яча –застосовують при протидії кидку в кошик в той момент, коли нападаючий робить завершальний кидковий рух. Максимально вистрибуючи вгору захисник повністю випрямляє руку та намагається накласти розкриту долоню на м’яч зверху-попереду.
– фінти – захисник застосовує для того, щоб викликати нападаючого на визначену дію, підготувавшись до якої можна було оволодіти м’ячем. Ці дії можуть бути направлені на провокування ведення, передачі та кидків м'яча.
Тактика гри в баскетбол.
Тактичні дії в баскетболі поділяються на тактику гри в нападі та захисті. Головна задача гри в нападі, це подолання командного захисту суперника, з порушенням індивідуальної протидії, та перешкоджанням взаємодопомоги між захисниками.
В свою чергу тактичні дії в нападі можна розділити на командні, групові та індивідуальні.
Командні дії у нападі. Припускають узгодження зусиль всіх гравців, об’єднаних однією ціллю (організація атаки кошика суперника). Реалізується вона в двох системах гри: швидкий прорив (успішний напад проти любої схеми захисту) та позиційний напад (організація дій з певних позицій займаємих в зоні захисту). Використовуються при рівному співвідношенні гравців нападу та захисту, як проти зонного так і індивідуального захисту.
Групові дії. Узгодженість групових дій гравців визначає ефективність гри команди. Якщо взаємодії реалізуються при чисельній перевазі нападаючих, то переважно використовуються раціональне розташування, переміщення з передачами звільнених від захисту гравців. Найбільш поширені взаємодії двох та трьох гравців.
Індивідуальні дії у нападі. Всі гравці команди повинні постійно активно діяти в нападі. Для цього необхідно володіти нападаючими прийомами, уважно спостерігати за обстановкою, швидко оцінювати її та визначати найбільш раціональні дії для кожної ситуації. Індивідуальні дії можуть бути як з м’ячем (передачі, ведення, кидки в кошик), так і без нього (вибір оптимального місця на майданчику, звільнення від захисту, допомога партнеру звільнитися від захисника).
Тактика гри в захисті.Головна ціль захисту – запобігання кидків суперника в кошик. При цьому необхідно відібрати м’яч, запобігти діям нападаючих та максимально завадити виконанню кидків в кошик.
Тактичні дії в захисті також можна поділити на командні, групові та індивідуальні.
Командні дії. Реалізуються при виконанні трьох систем гри – індивідуальної (захист проти гравця наміченого заздалегідь), зонної (захист на контролюємій ділянці майданчика) та змішаною (одночасне використання обох принципів різними гравцями команди).
Групові дії. Основа ефективного захисту. До групових взаємодій при чисельній рівності суперників відносять переключення, підстраховку, організацію боротьби за відскок м’яча та груповий відбір м’яча.
Індивідуальні дії. Це дії, за допомогою яких надають індивідуальний супротив нападаючому, незважаючи на те, володіє нападаючий м’ячем чи ні. Індивідуальні дії можуть бути проти гравця без м’яча (важливі при активних формах захисту та при захисті проти лідерів команди), проти гравця з м’ячем (направлення зусиль на протидію передачам, проходам під кошик та кидкам в кошик).
Однією з тенденцій розвитку сучасного баскетболу є постійне підвищення рівня технічної та тактичної майстерності гравців. Основним показником технічної підготовки баскетболістів високої кваліфікації є оптимальна форма і надійність застосування прийомів у змагальних умовах. Високий рівень технічної підготовленості – це високий ступінь автоматизму рухових навичок, його стабільність.
Досконалість і різноманітність технічних прийомів великою мірою зумовлені індивідуальними можливостями гравців. Тому кожному баскетболісту треба пам'ятати, що якість виконання технічних прийомів, їх різноманітність, та застосування у грі залежить від нього самого. Зміст індивідуальних занять, підбір вправ, час їх проведення зумовлюється спортивним стажем і кваліфікацією, рівнем підготовки та ігровим амплуа. Тому юні баскетболісти повинні вдосконалювати всі технічні прийоми і спеціалізуватися вже на базі всебічної технічної підготовки. Тільки після цього слід вибрати для себе ті прийоми, які визначатимуть їх індивідуальність.
2.4. Основні правила ведення гри
Правила змагань – це документ, в якому чітко визначені умови боротьби в конкретній спортивній грі, яка протікає під контролем спортивних арбітрів, способи фіксації виграшу і програшу, визначення переможця в окремій зустрічі і розподілу місць серед учасників змагання. Правила змагань є законом для спортсменів, арбітрів, організаторів і керівників, що здійснюють підготовку до змагань, їх матеріально-технічне забезпечення.