Конкретні умови виникнення конфлікту визначають його форму. Конфлікт за формою протікання буває відкритим і латентним (прихованим).

КОНФЛІКТОЛОГІЯ.

План.

1. Конфлікт як соціальне явище. Функції конфлікту.

2. Типи і види соціальних конфліктів.

3. Суб'єкти конфліктів. Стадії розвитку та шляхи подолання конфлікту.

4. Масові дії.

Конфлікт як соціальне явище. Функції конфлікту.

Проблеми соціальних конфліктів завжди привертали увагу соціологів різних напрямків і шкіл. В минулому особливо великий вклад в наукову розробку цієї проблематики внесли К Маркс, Г.Спенсер, Л.Гумплович, Г.Зіммель та інші. Поряд з цим у сучасній соціології в середині ХХ століття формувався і особливий конфліктологічний напрям, представники якого, опираючись на Соціально-філософську і соціологічну спадщину названих класиків, присвятили свої дослідження розробці власне теорії соціального конфлікту, яка склала основу їхніх соціологічних поглядів. Основними причинами конфліктів в суспільстві вчені вважають те, що:

· розподілом засобів до життя займається група людей. Вона протистоїть всьому суспільству. Тому конфлікт є неминучим;

· політична влада захищає існуючий економічний порядок розподілу суспільного продукту. Вона теж протистоїть суспільству. Тому конфлікт між нею і народними масами об'єктивно обумовлений;

· в будь-якому суспільстві діє висхідний ланцюжок: гроші – влада – цінності – ритуал. Від першого до останнього компонента повсюди наявним є зштовхування інтересів протилежних соціальних груп. Отже, конфлікти породжуються всією системою суспільних відносин;

· в будь-якому суспільстві є примус одних іншими, бо лише одні володіють засобами виробництва. Таким чином, соціальний конфлікт є продуктом економічних відносин.

Конфлікт – сутичка двох або більше різноспрямованих сил забезпечення їх інтересів в умовах протидії.

Соціальні конфлікти – зіткнення інтересів різних соціальних спільностей, соціальних верств, угрупувань.

В соціальній і політичній структурі суспільства конфлікти характеризуються різним рівнем, масштабом, гостротою, сферою виникнення та іншими ознаками. Зростання конфліктності є природним наслідком загострення боротьби за панування тих чи інших цінностей і претензій на певний статус, владу та засоби висхідних соціальних та політичних угрупувань. Соціальний конфлікт стає джерелом прискорення розвитку суспільства або породжує соціальний хаос.

Л. Козер називав конфлікт страхуючим клапаном системи, який дозволяє через наступні реформи та інтегративні зусилля на новому рівні приводити соціальний організм у відповідність до умов, що змінились. Він виділив такі позитивні функції конфлікту (на загальносуспільному рівні):

· розрядка напруги між антагоністами і відновлення їх взаємовідносин;

· "комунікативно-інформаційна" і "зв'язуюча";

· творення і конструювання суспільного об'єднання;

· стимулювання і збудження суспільних змін.

На груповому рівні:

· утворення груп, встановлення і підтримка нормативних і фізичних меж групи;

· установка і підтримання відносно стабільної структури внутрішньогрупових і міжгрупових відносин;

· соціалізація і адаптація як індивідів, так і соціальних груп;

· утворення і підтримка балансу сил і влади;

· отримання інформації про оточуюче середовище;

· стимулювання нормотворчості і соціального контролю;

· вплив на утворення нових соціальних інститутів.

Типи і види соціальних конфліктів.

Конфлікти бувають агоністичні (примиренні) і антагоністичні (непримиренні). Агоністичні конфлікти, якщо упущені можливості вирішення, можуть перейти в хронічні (затяжні) і навіть в антагоністичні. Відомі ситуації імітації конфлікту як спроби політичного або морального тиску. Такі конфлікти є вигаданими, але можуть трансформуватись в реальні, якщо виникає протиборство між сторонами, чиї інтереси виявляються під загрозою. В реальних конфліктах учасники виступають конфліктуючими сторонами, є носіями свідомості, що відображає загострення емоційних суперечностей.

Соціальні конфлікти в історії людства спостерігаються на різних рівнях. На макрорівні (макроконфлікти) соціальні конфлікти відбуваються у процесі вирішення об'єктивних суперечностей в соціальних революціях, що ведуть до відмирання одних суперечностей і виникнення або зародження нових, що закладають основу нових соціальних конфліктів.

На мікросоціальному рівні (мікроконфлікт) конфліктна ситуація обумовлена діяльністю окремих особистостей, які переслідують певні соціальні інтереси. В такому випадку конфлікт проявляється саме як сутичка групових або особистих інтересів, що відображає різноманітні ціннісні орієнтації і норми поведінки членів соціальних спільностей і верств, що беруть участь у конфлікті.

Конкретні умови виникнення конфлікту визначають його форму. Конфлікт за формою протікання буває відкритим і латентним (прихованим).

За складом учасників конфлікту він може бути міжособистим, міжгруповим, міждержавним, міжнародним, міжетнічним, міжкласовим.