Управління інноваціями на основі підприємництва

Управління інноваціями на основі підприємництва можна розглядати як процес цілеспрямованого впливу на сукупність соціопсихологічних факторів на всіх рівнях - загально-суспільному, соціальної групи (колективу) та окремого підприємства. У цій моделі кожний із зазначених рівнів утворює ієрархічну систему взаємовідносин, що регулюються комплексом чинників різної природи, сили дії та впливу на соціальний процес.

Відповідно, усю сукупність факторів, що стосуються соціопсихологічного регулювання підприємництва в інноваційній діяльності, зведено у структурні блоки, які умовно позначено як 'Суспільні передумови", "Фактор масової свідомості", " Особистісний фактор" і "Груповий фактор". Змістовне "наповнення" кожного з виділених структурних блоків запропоновано на рис.2.

Суспільні передумови підприємництва. У своїй сукупності закладають основу для існування інституту інноваційної діяльності підприємництва в суспільстві, визначають шляхи і форми його розвитку. Сьогодні, розглядаючи суспільні передумови, що сприяють підприємництву, говорять про комплекс чинників, які є зовнішніми, об'єктивними щодо нього. Такими факторами є нововведення, соціально-економічні, політичні, організаційно-правові, технічні передумови підприємництва.

Соціально-економічні передумови спрямовані на формування певного типу економічних зв'язків і відносин, без яких підприємництво втрачає підґрунтя в системі суспільного поділу праці. До них належать:

- наявність приватної власності на засоби виробництва (і як соціальний наслідок цього - підприємців-власників);

- наявність ринкових відносин, розвинутих до рівня конкурентних цін;
- відносна економічна відособленість товаровиробників, що виражається в їхній економічній свободі та самостійності;

- наявність економічно справедливих відносин між господарюючими суб'єктами;

- реальна дієздатність товарно-грошового механізму: відповідність грошової маси товарній, єдина валютна система та її відносна стабільність, конвертованість грошової одиниці, розвинута фінансово-кредитна система, можливість ефективних інвестицій.³⁰

Рис.2. Структурні блоки соціопсихологічних факторів, залучених до управління підприємництвом

Відсутність у суспільстві хоча б однієї з наведених загальних передумов цивілізованого підприємництва призводить до різних економічних і соціальних деформацій.

До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва здебільшого відносять:

- наявність політичної стабільності в суспільстві, що гарантує незмінність "правил гри" в економічному просторі країни і підтримує підприємницькі ризики;
- відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

- забезпечення сприятливого інвестиційного клімату послідовною економічною та соціальною політикою держави, спрямованою на формування в підприємців та інвесторів упевненості щодо захисту.

- ефективний механізм гарантій політичних прав і свобод для підприємців, можливість їхньої активної участі у процесах державотворення.

Серед організаційно-правових передумов, що визначають розвиток підприємницької ініціативи, можна виділити такі:

- наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади створення, функціонування і банкрутства підприємницьких організацій;
- конституційне закріплення права громадян займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Це право має лише тоді реальне втілення, коли передбачена в законодавчому порядку можливість громадян мати у своєму розпорядженні приватну власність на засоби виробництва;
- наявність правничого захисту авторських прав, інтелектуальної власності підприємців.
Технічні передумови підприємництва тісно пов'язані з фінансовими та ресурсними чинниками. їх наявність у потенційних підприємців полегшує процес започаткування власної справи і формування інфраструктури підприємництва.
У своєму поєднанні вказані передумови формують складну систему взаємовідносин, здатну забезпечити поступальний розвиток для підприємництва. Однак навіть за усіх сприятливих умов ефективне функціонування підприємницького феномену на рівні суспільства опосередковується станом масової свідомості.

Для країн із перехідною економікою масова свідомість є одним із основних чинників, здатних кардинально впливати на процеси інституціоналізації підприємництва, пришвидшувати або гальмувати його розвиток.
Фактор масової свідомості. У соціології масова свідомість визначається як сукупність різних поглядів, уявлень, настроїв, соціальних почуттів, емоцій і т. ін., що існують у суспільстві. Суб'єктами і творцями масової свідомості є всі члени суспільства, об'єднані різними соціальними зв'язками у процесі їх спілкування, духовним життям у всій різноманітності його проявів. Ідеї, погляди, уявлення становлять зміст масової свідомості і детерміновані політичними, культурними, соціально-економічними відносинами.³¹

Різними видами масової свідомості є громадська думка, суспільні настрої,

духовна атмосфера, суспільно-політичний клімат, ідеологічні уявлення і погляди тощо. У зв'язку з цим масова свідомість здійснює активний вплив на усі сторони життєдіяльності людей, є регулюючим фактором масових форм поведінки.
Виходячи з особливостей трансформаційного процесу, фактор масової свідомості здійснює особливо вагомий вплив на розвиток підприємництва в Україні. Задіяність цього фактора у процес регулювання підприємництва проявляється у таких його основних складових: соціально-психологічній готовності суспільства до підприємництва; ціннісних системах суспільства; громадській думці щодо підприємництва та його наслідків: моделях підприємництва (підприємця) у масовій свідомості; престижі професії підприємця в суспільстві.

Результати соціологічного аналізу вказують на те, що оцінка підприємництва масовою свідомістю - це складний процес. Масова свідомість є одним із важливих критеріїв суспільної оцінки діяльності підприємців, що знаходить своє відображення у наявності різних когнітивних моделей підприємців.

Їх можна розглядати з погляду реальної (в основу якої закладено оцінки та судження, зумовлені безпосередніми емпіричними взаємодіями з підприємцями, спостереженнями за їхньою діяльністю тощо) та взірцевої (в основу якої закладено комплекс нормативних рис та якостей, яким повинен відповідати підприємець в ідеалі) моделей. Стосовно останньої моделі, то її доцільно диференціювати на перехідну взірцеву та кінцеву (завершальну) взірцеву моделі. Перша відповідає конкретному етапові розвитку суспільства і ринкових відносин, друга - пов'язується зі стратегічною метою розвитку підприємництва в історичній перспективі. Окрім того, у цьому питанні слід розмежувати оцінки людей (соціальних груп), не залучених до підприємництва, і судження тих, хто безпосередньо залучений у цей процес. Встановлено, що самооцінка підприємців за багатьма параметрами є дещо завищеною порівняно з іншими соціальними групами. Підприємці, за власними оцінками, є працьовитими, рішучими, фаховими, ініціативними, відповідальними, а також схильними до творчого підходу у справах. Підприємці оцінюють себе більш привабливо, коли йдеться про загальну ерудицію та низку рис морально-поведінкового блоку (чесність, ввічливість, культура поведінки у стосунках з іншими людьми).

"Груповий фактор" у підприємництві має вирішальне значення при реалізації конкретних цілей, пов'язаних із процесами організації спільної підприємницької діяльності. Соціопсихологічний підхід передбачає врахування суспільних процесів, пов'язаних із формуванням бізнес-класу. Це з одного боку, а з іншого, значення групового фактора є вагомим при формуванні композицій сумісно-спрацьованих і згуртованих підприємницьких груп і організацій, у системах їхньої професійної та психологічної підтримки (виділені і проаналізовані в роботі системи професійної і психологічної підтримки зорієнтовані на максимальне залучення ефекту "малої групи", на який значною мірою покладено економічне зростання й інноваційний розвиток).

Важливого значення сьогодні набувають процеси структурування суспільства і як один із його вагомих структурних елементів - формування підприємців як окремої соціальної групи (бізнес-класу). Як можливі критерії диференціації підприємців соціологи використовують: вид основного заняття, тип основного місця роботи, професійно-посадовий статус, об'єктивні показники керованих ними підприємств (сфера діяльності підприємства, кількість зайнятих на підприємстві, особливості організації праці). Проведені роботи вказують на початковий стан досліджень із диференційованого опису бізнес-класу в посттоталітарному суспільстві, що зумовлює присутність у запропонованих структурних схемах серед його представників осіб, яких лише наближено можна зарахувати до класу підприємців. Аналіз підприємництва повинен виходити з розуміння особи підприємця як безпосереднього учасника економічної діяльності й творця соціальних структур-організацій, спрямованих на виробництво, інноваційний розвиток і суспільно-творче перетворення суспільства.

"Особистісний фактор" у підприємництві доцільно розглядати у трьох основних вимірах: індивідуально-психологічному, функціонально-рольовому і соціально-демографічному. Індивідуально-психологічний вимір - це пошук специфічних рис та якостей, що спонукають людину до підприємництва, визначають у майбутньому її успіх та адаптивність до нових умов життєдіяльності. Він, як правило, не розглядає залучення особистісних структур у динаміці розвитку діяль-нісних утворень. Значною мірою це компенсує функціонально-рольовий шляхом аналізу розподілу ролей, функцій чи статусів, які обирає або яких набуває підприємець у своїй діяльності. Соціальні та поведінкові типи підприємців, залучених у ринкову економіку, можуть бути виділені за різними підходами до їхньої диференціації. Відповідно до критеріїв диференціації ("неінноваційність - інноваційність", "неактивність - активність"), усю сукупність підприємців (на основі самооцінок) можна репрезентувати у таких типах: активний, інноваційний (АІ-тип підприємця); неактивний, інноваційний (НІ-тип); активний, неінноваційний (АН-тип); неактивний, неінноваційний (НН-тип). У свою чергу, соціально-демографічний вимір "Особистісного фактора" спрямований на розкриття соціального підґрунтя підприємницької діяльності.

Таким чином, кожен із розглянутих блоків факторів, здійснює відповідний регулювальний вплив на підприємництво, забезпечуючи у сукупності та взаємодії його успішне функціонування та розвиток.

Висновки

1. Виділення етапів у розвитку підприємництва пов'язано з пріоритетами певних складових підприємницької діяльності і виникнення категорії “інноваційна діяльнісь”. На сучасному етапі інноваційного розвитку враховується зростання факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних) та здатність підприємців адекватно реагувати на їхні впливи.

2. Сутність підприємництва як соціально-економічного феномену розглядається з декількох підходів: інноваційний, атрибутивного, процесуального, діяльнісного, функціонального та інституціонального. Підприємництво - це соціально-економічний феномен кумулятивного типу, що створює основу для інноваційного розвитку як соціально-економічної сфери, так і суспільства в цілому. До основних атрибутів підприємництва відносять: мотив дії, механізм дії, ризик, орієнтацію на прибуток.

3. Основні функції підприємництва - ресурсна, організаційна, інноваційно-творча. Аспекти розвитку підприємництва є такі: зовнішні умов функціонування; фактори розвитку; підприємницький менеджмент; посегментний аналіз із точки зору виділення ключових структурних складових; визначення особистісних індивідуально-психологічних передумов успішності підприємств.

4. Управління інноваціями на основі підприємництва - це процес цілеспрямованого впливу на сукупність політичних, соціопсихологічних факторів на рівнях загальносуспільному, груповому та окремого підприємства, кожний з яких утворює ієрархічну систему взаємовідносин, що у сукупності з різною силою впливають на підприємництво.