Об'єкт, предмет і функції соціології економіки

У деяких визначеннях об'єкта економічної соціології наголошується на виділенні в його структурі закономірностей взаємодії економічних і соціальних сфер суспільного життя, економічних і соціальних процесів. При цьому зазначено, що специфічним об'єктом економічної соціології виступають не стільки ряди взаємопов'язаних економічних і соціальних явищ, скільки механізм зв'язку економічного і соціального розвитку¹⁵.

Як бачимо, уже у самому об'єкті досліджень відмічається специфічність, закладено особливості цієї науки як міждисциплінарної.

Слід звернути увагу на надмірну складність та практичну неможливість виокремлення та інструменталізації визначеного у такий спосіб об'єкта. Адже кожна із суспільних сфер - економіка та соціальна сфера - надзвичайно складна система. А при виділенні об'єктом дослідження їхньої взаємодії складність системи навіть не подвоюється, а множиться одна на одну.

Докладнішим є визначення об'єкта економічної соціології, запропоноване Т. І. Заславською та Р. В. Ривкіною. Основу об'єкта, на їхню думку, становлять соціальні групи в економічній сфері, їхня економічна культура, норми і цінності, соціально-економічна поведінка, становище у суспільстві. "Об'єкт дослідження тут, - зазначають вони, - закономірності функціонування соціальних груп у системі економічних відносин і відповідно розвиток економіки як соціальний процес"¹⁶.

Ми погоджуємося з думкою В. В. Радаєва, що межі об'єктів дослідження економіки та економічної соціології вкрай умовні і розмиті, і тому все частіше економісти і соціологи звертаються до дослідження тих самих об'єктів, "грають на одному проблемному полі"¹⁷. Таким проблемним полем є економічне життя, а об'єктом соціології економіки є люди - учасники економічного життя суспільства, об'єднані в групи, організації з відповідними економічними інститутами.

Отже, економічна соціологія досліджує економічні явища і процеси як результат соціальної діяльності людей, а розвиток економіки - як соціальний процес.

Переходячи до уточнення предметного поля соціології економіки, слід зазначити наявність різних поглядів щодо його розуміння залежно від визначення місця і статусу цієї науки.

Передусім виключимо з нашого розгляду предмет економічної соціології в статусі "галузі економічного знання", який ми вище (с. 7) наводили як ілюстративний матеріал. Адже ми розглядаємо і аналізуємо соціологічну дисципліну, залишивши економічну представникам економічної галузі.

Серед тих, хто визнає економічну соціологію міждисциплінарною наукою, переважає розуміння її предмета дослідження як соціальних механізмів регуляції протікання економічних процесів: їхньої природи та специфічних можливостей¹⁸. Хоча деякі дослідники окреслюють предмет економічної соціології як закони, категорії, методи, що формуються за принципом взаємодоповнення на основі певної парадигми¹⁹. Існує варіант поєднання обох підходів. Предмет економічної соціології при цьому - соціальні механізми регуляції економічних відносин, закони і категорії, які формуються за принципом взаємодоповнення²⁰.

Окремі представники цієї групи окреслюють предмет економічної соціології як соціальні закономірності економічного розвитку суспільства і соціальну ефективність економічних рішень²¹.

Погоджуючись з авторами, які дотримуються подібної точки зору, слід зазначити, що будучи одним (хоча і дуже важливим) з елементів предмета дослідження, соціальний механізм не вичерпує всього обсягу дослідження економічної соціології.

Нам ближче підхід до визначення предмета економічної соціології В. В. Радаєва, здійснений, за його словами, "в дусі Вебера"²². При цьому економічна соціологія вивчає економічну дію як форму соціальної дії. "Економічна дія" - це здійснення контролю над обмеженими ресурсами ненасильницькими методами з метою задоволення своїх потреб. А "соціальна дія" - це форма діяльності, що, по-перше, містить у собі внутрішню суб'єктивну значеннєву єдність; по-друге, за цією ознакою співвідноситься з діями інших людей і орієнтується на ці дії. Інакше кажучи, із соціальною дією ми маємо справу тоді (і тільки тоді), коли вона внутрішньо мотивована, а її суб'єкт очікує від інших людей визначеної відповідної реакції. Соціальна дія в цьому трактуванні є підставою й одночасно внутрішнім елементом економічної дії.

Такий підхід до визначення предмета економічної соціології корелює з економо-соціологічним підходом, що склався в межах нової економічної соціології23. Він окреслюється сукупністю трьох взаємопов'язаних положень:

- економічна дія є формою соціальної дії;
- економічна дія укорінена в соціальних структурах;
- господарчі структури є соціальними конструкціями.

Переконливу інтерпретацію залучення цього підходу до визначення предметного поля здійснив В. В. Радаєв через розкриття методологічних можливостей кожного з положень.

Перше положення означає, з одного боку, що економічну соціологію цікавить не поведінка, що тільки спостерігається, але і суб'єктивна позиція господарського агента - його мотиви, визначення ситуації, вироблені людьми концепції контролю (conceptions of control) - сукупність значень і змістів, що дозволяють інтерпретувати те, що відбувається, і пояснювати свої власні вчинки. А з іншого боку - це означає, що мотиви господарського агента виходять за межі суто економічних цілей. І принциповими джерелами господарської мотивації, поряд з економічним інтересом, є соціальні норми і примус.

Подібне розуміння означає включення економічної дії в соціальні контексти і визнання її соціального укорінення (вбудованості). Економічна дія припускає існування відносин - повторюваних і передбачуваних зв'язків між господарськими агентами. - серед яких важливу роль грають культурні і владні відносини. Далі, люди вступають у ці відносини не на пустому місці, вони спираються на інституціональні пристрої у вигляді загальнозначущих норм і правил, що регулюють господарські взаємодії. І будь-який ринковий контракт передбачає наявність таких правил, що реалізують владні залежності і мають культурний контекст. Крім цього, дії господарських агентів багато в чому визначаються існуванням різних соціальних структур. До їх основних типів належать: мережі міжіндивідуальної взаємодії; організаційні структури; соціальні групи; локальні і національні співтовариства.

Таким чином, економічна дія інституціонально оформлена і здійснюється в рамках інституціональних обмежень, а способи дії є продуктом функціонування соціальних структур, а не переваг ізольованого індивіда. При цьому ступінь і способи укорінення економічних дій у різних співтовариствах можуть бути принципово різними, вони визначаються складними констеляціями факторів економічного, технологічного, політичного і культурного походження.

Нарешті, господарські інститути розглядаються як соціальні конструкції. Інститути і структури не тільки є як щось наперед задане діям людини, що обмежує і стимулює ці дії. Вони самі є як конфігурації систем дії, конструюються акторами, здатними до мобілізації ресурсів і подолання історично сформованих обмежень.

Завдання економічної соціології, таким чином, не обмежується розробкою власне теорії дії. А визначення предмета економічної соціології через теорію соціальної дії, зрозуміло, не означає, що її дослідження обмежуються мікрорівнем. Мова йде лише про вибір вихідної точки, з якої починається аналітичний рух - від дії людини до відносин між людьми, далі до формування інститутів і структур, що оформляють і стимулюють соціальні дії. Сукупності інститутів і структур визначають локальні порядки, а взаємозв'язки останніх, у свою чергу, відкривають шлях до аналізу порядків на макрорівні.

Не суперечить викладеному ще один методологічний підхід, що логічно випливає з назви соціології економіки, визначення її об'єкта та статусу в системі соціологічних знань і ґрунтується на єдності, цілісності цієї системи.

На нашу думку, у визначенні предмета дослідження слід виходити з розуміння предмета загальної науки - соціології та інтерпретації його до галузевої соціологічної науки. Тобто - з орієнтації на спільний предмет всякої соціологічної науки - соціальні відносини - та вносити до нього специфіку тієї сфери, спільноти, або процесу, в яких ці відносини проявляються.

Отже, предметом соціології економіки є соціально-економічні відносини, які виникають у економічній сфері суспільного життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей різних соціальних груп та класів, соціальних організацій та інститутів.

Підходи до визначення об'єкта і предмета розвивались разом із розвитком соціології економіки.

Відповідно до об'єкта і предмета дослідження соціологія економіки визначає своє місце серед інших соціально-гуманітарних наук і в суспільстві в цілому.

Місце і роль соціології економіки в суспільстві визначається її функціями.

Теоретично-пізнавальна функція - реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, прирощення нових знань у цій сфері.

Прогнозуюча функція - полягає у визначенні найбільш ймовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку.

Управлінська функція - полягає в забезпеченні системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо ефективності процесу управління.

Ідеологічна функція - полягає в формуванні соціально-економічного світогляду у всіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний соціологічний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах.

Соціальна функція - інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомога у формуванні і розвитку соціально-економічної структури,суспільства, здійснення моніторингу соціально-економічної напруги в суспільстві.