Найбільш видатним, з так званих его - психологів, був Е.Еріксон.

Незважаючи на те, що Е.Еріксон постійно підкреслював, що його теорія є подальшим розвитком концепції 3.Фрейда про психосексуальний розвиток під кутом зору нових досягнень науки, він відійшов від класичного психоаналізу. Це знайшло своє відтворення у таких положеннях. Акцентуванняуваги на понятті "Его"."Его" є основою поведінки та функціонування людини. Воно є автономною структурою особистості, основним напрямком якої є соціальна ситуація. Аналіз взаємодії дитини з батьками і культурним контекстом, у якому існує сім'я. Розвиток особистості пов'язаний з постійно мінливими соціальними нормами та цінностями, які змінюються.

Теорія розвитку охоплює весь життєвий простір індивіда (від народження до старості). Людина здатна переборювати життєві труднощі психосоціального характеру.

Кожна особистісна та соціальна криза - це виклик, який призводить індивіда до особистісного зростання та подолання життєвих перепон.

Центральним у теорії Еріксона є положення про те, що людина протягом життя проходить через універсальні для всього людства стадії. Процес розгортання цих стадій регулюється за епігенетичною засадою («батько», «дорослий», «дитина»)

Епігенетична засада означає: особистість розвивається поступово, перехід від однієї до іншої стадії розвитку передбачає готовність особи рухатися до подальшого зростання, розширення соціального світогляду та радіусу соціальної взаємодії;

Суспільство зацікавлене у цьому і підтримує збереження такої тенденції.

Життя людини поділяється на вісім стадій психосоціального розвитку. Кожна стадія життєвого циклу настає у визначений для неї час ("критичний період"). Повноцінна особистість формується лише через послідовне проходження усіх стадій.

Кожна стадія має специфічне завдання - проблему у соціальному розвитку, яка обов'язково постає перед людиною, але не обов'язково вирішується. Характерні для людини моделі поведінки обумовлюють шляхи вирішення завдань та подолання кризи.

Розвиток особистості відбувається протягом усього життя. Особливості соціалізації можна побачити через особливості кожної стадії психосоціального розвитку.

Достатньо розповсюдженою є гуманістична теорія особистості Е.Фромма. Аналізуючи особистість, Е.Фромм підкреслював роль соціальних, економічних, політичних та релігійних чинників у процесі її формування.

Складові його концепції:

• поведінку людини можна зрозуміти лише через вплив культури, що існує на даному історичному етапі;

• потреби, що притаманні лише людині, еволюціонують у ході розвитку людства;

• різні соціальні системи відповідно впливають на формування потреб;

Особистість є продуктом динамічної взаємодії між природними потребами та тиском соціальних норм і приписів.

Вчений описав екзистенціальні потреби, що притаманні лише людині. Ці потреби базуються на конфліктуючих між собою потягах до свободи та безпеки. Основні потреби, за Фроммом, такі:

• потреба у встановленні зв'язків;

• потреба у подоланні;

• потреба у корінні;

• потреба в ідентичності;

Потреба у системі поглядів та відданості.

Е.Фромм першим сформулював теорію типів характеру, яка базувалася на соціологічному аналізі активного формування людьми соціального процесу і самої культури.

Питання для самоперевірки і повторення

1.У чому виявляються особливості соціологічного вивчення людини?

2.Як взаємодіють біопсихологічні та соціальні детермінанти процесу формування особистості ?

3.Як співвідноситься індивідуальне і соціальне у людині?

4.Як відбувається соціалізація особистості?

5.Що таке соціальна адаптація та інтеріоризація як складові процессу соціалізації?

6.Що відбувається в результаті інтеріоризації?

7.Як взаємозв'язані соціальний статус і соціальні ролі особистості?

8.Як емпірично визначити соціальну позицію індивіда?

9.Якими є причини рольового конфлікту особистості?

10.Якими є основні елементи соціальної структури особистості?

11.Що є джерелом активності особистості?