Види інформації за законодавством україни.

Для більш повного розуміння змісту поняття «інформація» наведемо його класифікацію.

Основними видами інформації є:

1) статистична інформація;

2) адміністративна інформація (дані);

3) масова інформація;

4) інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;

5) правова інформація;

6) інформація про особу;

7) інформація довідково-енциклопедичного характеру;

8) соціологічна інформація;

9) податкова інформація.

Статистична інформація- це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених Законами України «Про інформацію», «Про державну статистику».

Адміністративна інформація (дані)- це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Масова інформація- це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є:

- радіомовлення,

- телебачення,

- кіно,

- звукозапис,

- відеозапис тощо.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування- це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є:

- законодавчі акти України,

- інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами,

- акти Президента України,

- підзаконні нормативні акти,

- ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

- опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

- опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

- безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

- оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Законом України «Про інформацію» закріплено положення, відповідно до якого законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і

законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Правова інформація- це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.

Інформація про особу- це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є:

- національність,

- освіта,

- сімейний стан,

- релігійність,

- стан здоров’я,

- адреса,

- дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім’я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, Законом України «Про інформацію» закріплено положення, відповідно до якого кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру- це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами цієї інформації є:

- енциклопедії,

- словники,

- довідники,

рекламні повідомлення та оголошення,

- путівники,

- картографічні матеріали тощо,

довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об’єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами. Соціологічна інформація- це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій Та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень. Соціологічні дослідження здійснюються державними органами, об’єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.

Податкова інформація- сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Захист податкової інформації гарантується державою.

Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативноправовими актами.

Розглянемо також і додаткові критерії для класифікації інформації.

За суб’єктами права власності існує:

- інформація, що належить усьому суспільству і не є об’єктом власності будь-кого;

- інформація, що належить державі (державам);

- інформація, що належить юридичним особам;

- інформація, що є власністю фізичних осіб.

За змістом можна розрізняти:

- інформацію про суспільство

- інформацію про державу;

- інформацію про навколишнє природне середовище.

За режимом доступу інформація поділяється на:

- відкриту інформацію

- інформацію з обмеженим доступом.

Прикладом гарантування права громадян на відкриту інформацію є норми, закріплені статтею 50 Конституції: кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Окремі дослідники розглядають класифікацію інформації в системі органів виконавчої влади, вказуючи, що інформацію варто класифікувати насамперед залежно від ступеня її співвіднесення з дійсністю, з реальними процесами, які виникають у ній. Залежно від суб’єкта досліджуються аналітична, прогнозна, довідкова, ознайомлювальна та рекомендаційна інформація.

Потоки різних видів соціально-економічної інформації, що циркулюють в органах виконавчої влади, класифікуються за: періодичністю виникнення і передачі (п’ятирічна, річна, піврічна тощо); ступенем взаємозв’язку (характеризується кількістю усіх видів інформації, що надходить до органів виконавчої влади, взаємозалежних з даним конкретним видом повідомлень, зведень); ступенем сталості (розглядається тривалий проміжок часу, протягом якого інформація зберігає своє значення); структурою (основна - вся офіційна, допоміжна - вся неофіційна і кількісна); методами утворення (формування інформації на основі аналізу діяльності суб’єктів і об’єктів управлінського впливу, у ході дослідження всіх масивів інформації, що надходить по даному питанню, аналізу стану справ у різних сферах громадського життя); закріпленням та втіленням в матеріальні форми (візуальна, документальна, звукова) та за багатьма іншими ознаками.

Підставами виникнення права власності на інформацію є:

- створення інформації своїми силами і за свій рахунок;

- договір на створення інформації;

- договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, створена кількома громадянами або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначаються договором, укладеним між співвласниками.

Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним способом, є власністю цих організацій.

Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути віднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.

Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначати правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.