Види запитань за кількістю очікуваних відповідей.

4.1. Питання, у яких обирається лише один варіант відповіді (альтернативні).

Особливістю альтернативних питань є те, що сума відповідей не повинна містити більше 100%. Якщо ж ми отримуємо здвоєнні відповіді, то в сумі отримуємо понад 100%. Типові приклади таких помилок:

а) Соціолог включив у питання таке загальне поняття, яке допускає неточність його інтерпретації, двоїсте розуміння. що призводить до важкості у сприйнятті питання та неточності відповіді. Наприклад, „СКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ДЕ ВИ ПРОВЕЛИ ВІДПУСТКУ В МИНУЛОМУ РОЦІ?”

1. У будинку відпочинку

2. Відпустку провів удома

3. Відпустку провів у поході

4. У туристичній поїздці

5. Де ще, напишіть

Формулюючи це питання, дослідник припускав, що усю відпустку респондент проводить в одному місці. Насправді ж люди іноді проводять відпустку в декількох місцях. У таких випадках респондент не може обрати одну альтернативу.

б) Соціолог пропонує респондентам обрати з набору альтернатив одну, найбільш значиму. „СКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ЩО ВАС ПОНАД УСЕ ПРИВАБЛЮЄ В ЦІЙ ФІРМІ?” (у процентах). У першому варіанті найбільшу значимість отримала перша альтернатива (добрий заробіток), а в другому і третьому – третя (цікаво працювати).

	Можлива лише одна відповідь	Можна обрати не більше двох	Можна обрати будь-яку кількість
Добрий заробіток
Можна отримати різні пільги
Цікаво працювати
Престижно

Найпростішим типом альтернативних запитань є дихотомічні – варіанти відповідей містять лише дві альтернативи –„ТАК” – „НІ”).Щоб отримати чітку відповідь у дихотомічному питанні, соціолог має чітко визначити межі передбачуваної компетенції. Наприклад, якби людину спитали, чи хотіла б вона недорого придбати добре італійське взуття, то вона б зразу відповіла „так”. Запропоноване в питанні лежить у межах її компетенції. Але коли питають громадян України про вступ до НАТО, Євросоюзу, конституційну реформу та інші подібні речі, то відповісти дуже важко. Звісно, ми можемо все ж таки попросити відповісти, але це буде по суті пуста відповідь, оскільки вона не відображає концептуальні установки тих, хто відповідає.

Однак дихотомічне питання цікаве тим, що дозволяє хоча б грубо, але достатньо чітко, виявити крайні позиції респондентів щодо досліджуваного явища, тобто вияснити, наскільки категорично приймаються або відкидаються респондентами запропоновані позиції, характеристики, оцінки.

Дихотомічні питання мають дві форми: із розділеним і нерозділеним обсягом поняття. Якщо альтернативи «так» або «ні» підтверджують або не підтверджують розроблену у питанні концепцію (третього не дано), то має місце нерозділене поняття, наприклад, „ЧИ МАЄТЕ ВИ АВТОМОБІЛЬ?”.

Питання з розділеним поняттям складніші. Наприклад, відповідь на питання „ЧИ ПОДОБАЄТЬСЯ ВАМ ВАШ НАЧАЛЬНИК?” може мати багато градацій того, як начальник подобається респонденту. У результаті питання будують як дихотомічне, але вводячи інші альтернативи, воно фактично стає питанням другого типу. Наприклад, „СКАЖІТЬ, ЧИ ХОТІЛИ Б ВИ КУПИТИ АВТОМОБІЛЬ?”

1. Так, хотів би

2. Можливо

3. Не думав про це

4. Ні, не хотів би

При цьому, різні альтернативні запитання можна зводити до дихотомічних. Наприклад, „СКАЖІТЬ, ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПІДТИ З ФІРМИ?”

1. Низька зарплата

2. Погані умови праці

3. Погані стосунки з начальством

4. Погані побутові умови

„СКАЖІТЬ, ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПІДТИ З ФІРМИ?”

1. Тому що низька зарплата	так	ні
2. Тому що погані умови праці	так	ні
3. Тому що погані стосунки з начальством	так	ні
4. Тому що погані побутові умови	так	ні

4.2. Питання з обмеженою кількістю відповідей (2-3). Зауважимо, що скільки б альтернатив ми не запропонували респонденту, значимих завжди буває небагато. Тому з будь-якої кількості альтернатив респондент обирає не більше 2-3.

Можна виділити дві типові помилки питань з можливими 2-3 альтернативами:

а) При побудові питання соціолог формулює настільки близькі альтернативи, що респонденту важко надати перевагу який-небудь одній. Наприклад, у питанні по виявленні мотивів звільнення були сформовані дві пари альтернатив:

1. Відсутність перспектив покращення житлових умов.

2. Звільняються тому, що немає доброго житла.

3. Відсутність перспектив підвищити зарплатню.

4. Звільняються тому, що низька зарплата.

Понятійна різниця між цими альтернативами є, але респондентам іноді буває важко їх врахувати, і в результаті ми маємо невірні дані.

б) Дуже великий набір альтернатив. У такому випадку респонденти фіксують, зазвичай, першу і останню альтернативи. Крім цього, при великій кількості альтернатив змінюється вагове значення кожної з них. Чим більше альтернатив, тим менше вагове значення, і навпаки. В експерименті (при опитуванні 670 людей) були отримані такі розподіли:

„СКАЖІТЬ, НАСКІЛЬКИ ЗНАЧИМІ ДЛЯ ВАС?” (у відсотках)

Зарплата
Житлові умови
Робота
Сім’я
Діти
Здоров’я
Всього

4.3. Питання з необмеженою кількістю альтернатив. Питання з необмеженою кількістю альтернатив застосовують не так часто, оскільки вони монотонні, респонденти важко з ними працюють, а також вони складні для обробки та аналізу.

У таких питаннях доцільно використовувати картки. Кожна альтернатива пишеться на окремій картці. Респондент обирає певну кількість карток-альтернатив. Внаслідок підрахунку карток ми отримуємо данні щодо важливості (ранжування) альтернатив. З метою легшого підрахунку голосів, можна використовувати різнокольорові картки. Наприклад, картку з прізвищем певного політика зробити певного кольору.