Особистість є об'єктом та суб'єктом соціальних відносин.

Тема 2. Особистість у системі соціальних зв’язків

План

1. Соціологічна структура особистості

2. Людина - індивід – індивідуальність – особистість

3. Поняття структури особистості

4. Соціальні статуси та соціальні ролі особистості

5. Соціалізація особистості як процес

6. Девіантна поведінка особистості

7. Поняття "соціальний тип особистості". Типології особистості

8. Соціологічні теорії особистості

Соціологічна структура особистості

Соціологія особистості - галузь соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб'єкт і об'єкт соціальних відносин суспільно-історичного процесу на рівні взаємозв'язків особи і соціальних спільностей. Соціологія особистості - це об'єкт наукових пошуків для багатьох західних дослідників - Ч. Кулі, Дж. Міда, В. Томаса, Ф. Знанецького, П. Сорокіна, Т. Парсонса, 3. Фрейда, Е. Фромма та інших. Плідно працюють над проблемами соціології особистості і українські дослідники. Серед них - О. Злотіна, В. Тихонович, Л. Сохань, Н. Паніна, Є. Головаха, В. Хмелько, О. Донченко В. Андрущенко та інші.

Головними проблемами соціології особистості є:

1. вивчення особистості та властивих їй рис, що залежать від специфіки умов життєдіяльності соціальних спільнот, до яких належить індивід;

2. формування та розвиток особистості, тенденції її соціалізації;

3. вивчення особистості як об'єкта соціальних відносин;

4. розгляд особистості як суб'єкта суспільних відносин, закономірностей м взаємозв'язків із суспільством, групою, колективом;

5. вивчення регуляції та саморегуляції соціальної поведінки особистості;

6. соціальна типологія особистості;

7. структура особистості, формування та розвиток її потреб, інтересів та ціннісних орієнтацій.

Розкрити поняття "особистість" можна лише через поняття "людина", "індивід", "індивідуальність".

Поняття "особистість" дуже багатогранне, воно відтворює у собі зв'язок з життєдіяльністю та соціальною сутністю людини, а також індивідуальне відображення соціальне значущих рис, сукупності соціальних відносин.

Особистість - це стійка система соціально значущих рис та властивостей людини, що реалізуються в процесі соціальних зв'язків через активну предметну діяльність та спілкування.

Особистість є об'єктом та суб'єктом соціальних відносин.

Особистість як об'єкт соціальних відносин характеризується через:

1. соціалізацію - процес входження у суспільство, включення особистості у соціальні зв'язки, у різні типи соціальних спільностей, засвоєння нею соціальних норм і культурних цінностей. Вона охоплює як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на людину, так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування;

2. соціальну ідентифікацію - усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відповідно до прийнятих у групі норм. Рівень вимог з приводу ідентичності залежить від широти та значущості набору ролей, які реалізує людина в межах даної спільності від ступеня згуртованості та форм регламентації поведінки у суспільстві.

Особистість як суб'єкт соціальних відносин характеризується через:

1. самоусвідомлення особистості як соціально-психологічної характеристики людини.Джерелом усвідомлення власної самобутності є люди, що оточуютьсистему ціннісних орієнтацій, через яку вонасприймає та оцінює соціальну реальність. Вони набувають функційнайважливіших регуляторів соціальної поведінки;

2. потреби, мотивації, соціальні настанови та соціальну поведінку. Потреби відображають залежність людини від зовнішнього та соціального середовища. Природні потреби визначаються біологічною сутністю людини (житло, їжа, продовження роду, одяг). Соціальні потреби є продуктами суспільного життя, рівня розвитку людини.

Мотивації- це внутрішні збудники поведінки людини. Найпоширенішими мотивами діяльності є матеріальна зацікавленість, бажання досягти успіху, самореалізуватися у творчості тощо. До мотиваційної структури особистості входять настанови,які визначають схильність людини до певних дій, реакцію на об'єкти.

Мотивації молоді

Суттєвою рисою молоді є те, що значна її частина не мас власного соціального статусу, знаходиться на стадії «статусного мораторію», характеризується або попереднім соціальним статусом, тобто соціальним становищем батьків, або своїм майбутнім статусом, пов'язаним із професійною підготовкою.

Молодь входить у життя в умовах уже функціонуючих соціальних інститутів, які не завжди відповідають її потребам, що призводить до виникнення криз, конфліктів.

Важливим питанням є визначення вікових параметрів молоді. Вони залежать як від історичних особливостей, традицій так і від рівня соціально- економічного розвитку країни.

Нижня межавизначається біологічною, статевою зрілістю. Верхня - визначається з урахуванням юридичного повноліття, закінчення навчання, здобуття професії, одруження та набуття економічної незалежності.

За законами України цей вік означується від 14 до 28 років. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише віковими межами, а й тим, яке місце вона посідає у соціальній структурі суспільства, особливостями соціального розвитку. Молоді притаманні основні та другорядні особливості. До основних належать:

фізіологічні, психологічні, вікові та соціальні характеристики. Другорядні пов'язаніз основними і виявляються у залежності від суспільно-корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини тощо.

У житті молодої людини умовно можна виділити три основних періоди:

• період пошуку - коли молода людина сама для себе визначає та приймає рішення стосовно навчання та сфери професіональної діяльності;

• період інтеграції у суспільство пов'язаний з першими роками професіональної діяльності;