Інститут правового режиму інформації
- інститут правового режиму інформаційних ресурсів:
Інститут правових основ розбудови інформаційного суспільства.
Особлива частина інформаційного права охоплює інститути, в межах яких реалізуються основні права та обов’язки суб'єктів інформаційних відносин, що грунтуються на нормах загальної частини. До інститутів особливої частини інформаційного права, зокрема, можна віднести:
- інститут державної таємниці;
- інститут конфіденційної інформації;
- інститут захисту інформації:
- інститут інформаційного забезпечення публічної влади:
- інститут телекомунікацііі:
- інститут мережі Інтернет:
- інститут вільної преси;
Інститут електронних засобів масової інформації.
Цей перелік, звісно не є вичерпним, але ілюструє основні групи правових норм, що різняться особливостями реалізації регулятивного впливу та певною відокремленістю та суспільним значенням предмета правового регулювання. Крім того, більшість із названих інститутів дістають своє формальне вираження в певних нормативно-правових актах, що регулюють відповідний вид суспільних відносин.
Під джерелами інформаційного права слід розуміти зовнішні форми вираження норм інформаційного права, за допомогою яких відбуваються формування та закріплення цих норм. Система джерел інформаційного права є аналогічною відповідним системам інших галузей вітчизняного законодавства. Таким чином, система джерел інформаційного права представлена як національним законодавством, так і актами міжнародного права.
Міжнародно-правова складова джерел інформаційного права насамперед представлена багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами, рішеннями міжнародних міжурядових організацій з питань, що стосуються інформаційної сфери (ООН. Рада Європи. ОБСЄ, Міжнародний союз електрозв'язку, СОТ тощо) та іншими джерелами міжнародного права, визнаними ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. Ці джерела визначають, зокрема:
стандарти прав і свобод людини і громадянина у сфері інформації та окремі аспекти реалізації цих прав;
міжнародну співпрацю щодо інформатизації та розбудови інформаційного суспільства;
міжнародне регулювання питань зв'язку й телекомунікацій;
питання міждержавного перебування інформації з обмеженим доступом (на підставі двосторонніх угод).
Національними джерелами інформаційного права є:
Конституція України (зокрема норми, що визначають права і свободи людини у сфері інформації, захист інформаційної безпеки, загальні принципи діяльності публічної влади);
питання міждержавного перебування інформації з обмеженим доступом (на підставі двосторонніх угод).
Національними джерелами інформаційного права є:
Конституція України (зокрема норми, що визначають права і свободи людини у сфері інформації, захист інформаційної безпеки, загальні принципи діяльності публічної влади);
рішення Конституційного Суду України, що тлумачать відповідні норми конституції та законодавства;
законодавчі акти з питань регулювання інформаційних відносин;
акти Президента України. Кабінету Міністрів України;
Акти міністерств і відомств, галузеві та локальні нормативно-правові акти.
Класифікація інформації в українському законодавстві
ЗУ «Про інформацію»
Розділ II
ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 10. Види інформації за змістом
За змістом інформація поділяється на такі види:
- інформація про фізичну особу;
- інформація довідково-енциклопедичного характеру;
- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
- інформація про товар (роботу, послугу);
- науково-технічна інформація;
- податкова інформація;
- правова інформація;
- статистична інформація;
- соціологічна інформація;
Інші види інформації.