Класи, нерівність і економічна конкурентність

СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ

Нерівність між бідними й багатими значно збільшилась у Британії за останні двадцять років. Чи зростання класової нерівності є тією ціною, яку доводиться платити, щоб гарантувати економічний розвиток? Ця думка була особливо популярною в період правління уряду Тетчер. Вважалося, що гонитва за багатством створює економічний розвиток, бо це, мовляв, мотиваційна сила, яка сприяє нововведенням та стимулам. Але було зібрано чимало доказів, які спростовують цю думку. В своїй книжці "Капіталізм як капіталізм" Майкл Елберт (Albert, 1993) порівнює дві моделі підприємництва та економічної організації. Одна, яку він називає "американською моделлю" (але яка застосовна й до Британії), заснована на стихійних ринках та низьких рівнях державної соціальної допомоги і позначена високим ступенем економічної нерівності між бідними й багатими. Другу він називає "Рейнською моделлю", бо в її основу покладено економічну систему того зразка, який має місце в країнах, розташованих на берегах Рейну, в Європі — Німеччині, Швейцарії та Голландії, — хоча ця модель має також багато спільних характеристик із японською та іншими успішними азіатськими економіками.

В рейнській моделі колективні інтереси мають перевагу над індивідуальними. Ці суспільства, не е агресивно індивідуалістичними. Спільноти, до яких належить індивід, чи є вони бізнесовими підприємствами, чи міськими або професійними спілками, розглядаються як визначальний фактор стабільності. Надзвичайно важливо, що країни рейнської моделі є егалітарними суспільствами; відмінності між багатими й бідними тут набагато менші, ніж у Британії або США.

Рейнська модель домоглася більших успіхів, аніж американська, в глобальній економічній конкуренції, стверджує Елберт, і саме значною мірою — завдяки своєму егалітарному характерові. На підтримку Елбертового погляду можна навести аргументацію, побудовану на вивченні практики таких успішних азіатських країн, як Синґапур, Південна Корея і Тайвань за останні тридцять років. Країни з відносно низькою нерівністю загалом процвітали більше, аніж ті, де різниця між багатими і бідними набагато помітніша. Включення бідних людей у ширше суспільство, радше ніж ізоляція їх від нього, наділяє їх засобами, а також волею поліпшити свої економічні спроможності. Проте взаємозв'язок між нерівністю та економічним зростанням залишається темою для дискусій.

ВИСНОВКИ

Економічна нерівність — це постійна характеристика всіх суспільних систем, крім суспільств, які добувають собі засоби на прожиток полюванням та збиранням дикорослих плодів і в яких, так чи так, багатство виробляється обмежено. Класовий поділ утворює серцевину економічних нерівностей у сучасних суспільствах. Клас справляє великий вплив на наше життя. Але наша діяльність ніколи повністю не детермінується класовим поділом: багато людей є соціально мобільними. Інші, навпаки, опиняються в ситуації бідності, з якої дуже важко вибратися. Відносна бідність — це, фактично, міра нерівності; британське суспільство має тенденцію бути більш нерівним, аніж інші західні суспільства. Дехто дотримується думки, що велика нерівність не тільки не сприяє економічному розвиткові, а навпаки, гальмує його. Боротьба з бідністю та безнадією, яка, безперечно, бажана сама по собі, може також допомогти Сполученому Королівству стати конкурентоспроможнішим у світовій економіці.

Резюме

1. Соціальна стратифікація — це поділ суспільства на верстви, або страти. Коли ми говоримо про соціальну стратифікацію, ми зосереджуємо увагу на нерівнозначності позицій, які займають різні індивіди в суспільстві. Стратифікація за тендером і віковими ознаками існує в усіх суспільствах. У великих традиційних суспільствах та в сьогоднішніх індустріалізованих країнах ми розглядаємо стратифікацію крізь призму багатства, власності й доступу до матеріальних благ та продукції культури.

2. Можна розрізнити чотири головні види стратифікаційних систем: рабство, касти, стани та класи. Тоді як перші три залежать від нерівностей, санкціонованих законом або релігією, класовий поділ не затверджений "офіційно", а виникає з економічних факторів, які визначають матеріальні обставини людського життя.

3. Найвідоміші та найвпливовіші теорії стратифікації були розроблені Марксом та Вебером. Маркс надавав першорядної ваги поняттю класу і вважав, що клас е об'єктивно заданою характеристикою економічної структури суспільства. Він вбачав фундаментальну розколину між власниками капіталу та робітниками, які не володіють капіталом. У Вебера схожий погляд, але він виділяє два інші аспекти стратифікації — статус і партію. Статус — це пошана або "суспільні почесті", які віддаються індивідам або групам; партія — це активна мобілізація груп на досягнення якоїсь визначеної мети.

4. Більшість людей у сучасних суспільствах живуть сьогодні заможніше, аніж кілька Генерацій тому, проте розподіл багатства та доходу залишається дуже нерівним. Багаті вдаються до різних засобів, щоб передати своє багатство наступному поколінню. Багатство — це всі активи, якими володіють індивіди: готівкові гроші, заощадження та наявні рахунки, власність інвестиції в акціях, облігаціях та в іншій формі. Доход — це заробітна платня за виконану роботу плюс гроші, які надходять від інвестицій.

5. Володіння великим багатством, а надто в тих випадках, коли це багатство передається від покоління до покоління, — головна характеристика, яка відрізняє вищий клас від інших класових груп у суспільстві. Середній клас у широкому розумінні складається з людей, які працюють на "білокомірцевих" посадах, але він може бути поділений на давній середній клас (що складається переважно з дрібних бізнесменів), вищий середній клас (професіонали високої кваліфікації та менеджери) і нижній середній клас (конторські службовці, вчителі, медсестри і т. д.). Робітничий клас складається із "синіх комірців" або робітників ручної праці. Найнижчий клас складають ті, хто перебуває в хронічній бідності й не має постійної роботи. Більшість людей у найнижчому класі належать до етнічних меншин.

6. Зміни торкаються кожної з цих класових груп. Унаслідок змін у структурі виробничої діяльності робітничий клас зменшується у порівнянні до інших класів. Особливо важливі суперечки точаться щодо того, наскільки може розвинутися позбавлений коріння нелояльний нижчий клас.

7. Аналізи стратифікації традиційно робилися з чоловічої точки зору. Це було почасти тому, що тендерні нерівності, як вважалося, лише віддзеркалюють класові відмінності. Це припущення викликає великий сумнів. Тендер впливає на стратифікацію в сучасних суспільствах до деякої міри, незалежно від поділу на класи.

8. Класове становище індивіда принаймні почасти досягається; воно не просто "дається" від народження. Соціальна мобільність, як угору, так і вниз у класовій структурі, явище досить поширене.

9. При вивченні соціальної мобільності проводиться різниця між інтраґенераційною і інтерґенераційною мобільністю. Перша — це рух угору або вниз по соціальній шкалі в межах трудового життя індивіда. Друга — це рух між поколіннями, як, наприклад, коли дочка або син з робітничої родини стає професіоналом високої кваліфікації. Соціальна мобільність має здебільшого обмежену амплітуду. Більшість людей залишаються на рівні родин, з яких вони походять, або близько того, хоча збільшення "білокомірцевих" вакансій протягом кількох останніх десятиріч надало можливості для мобільності вгору відносно короткої амплітуди, проте значних масштабів.

10. Бідність досі існує в багатих країнах. Є два методи оцінки бідності: один включає в себе поняття "бідності виживання", що означає нестачу основних ресурсів, необхідних для підтримання нормального здоров'я та ефективного функціонування тіла; другий оцінює так звану "відносну бідність", тобто різницю між умовами життя окремих груп і тими, які властиві для більшості населення.

11. Економічна нерівність, мабуть, впливає на конкурентні спроможності країни в глобальній економіці. Поширеною є думка, що найбільших успіхів у світовій економіці досягають ті індустріалізовані країни, де нерівності відносно низькі.

Додаткова література

Richard Breen and David Rottman, Class Stratification (London: Harvester Wheatsheaf, 1995). Найсучасніший огляд соціальних класів.

T. Butler and M. Savage, Social Change and the Middle Classes (London: UCL Press, 1995). Аналіз недавніх тенденцій розвитку середніх класів.

Rosemary Grompton, Class and Stratification (Cambridge: Polity Press, 1993). Всебічний огляд теоретичних та методологічних підходів вивчення класу та стратифікації, які були розвинуті після другої світової війни.

Robert Erikson and John Goldthorpe, The Constant Flux: A Study of Class Mobility in Industrial Societies (Oxford: Clarendon Press, 1993). Історичний аналіз соціальної мобільності в Європі двадцятого сторіччя.

Frank Field, Losing Out: The Emergence of Britain's Underclass (Oxford: Blackwell, 1989). Дискусія проблеми найнижчого класу у Британії, написана видатним парламентарієм Лейбористської партії.

David Lockwood, The Black Coated Worker: A Study in Class Consciousness (Oxford: Oxford University Press, 1989). Перевидання класичного дослідження соціальних класів, доповнене розлогою післямовою.

Peter Saunders, Social Class and Stratification (London: Routledge, 1990). Короткий і доступний текст, який охоплює головні проблеми вивчення соціального класу та стратифікації.

John Westergaard, Who Gets What? (Cambridge: Polity Press, 1995). Обстоювання актуальності й доцільності класового аналізу для вивчення сучасних суспільств.

Важливі терміни

• рабство • соціальне перекриття

• каста • багатство

• стан • доход

• вищий клас • найнижчий клас

• середній клас • вертикальна мобільність

• робітничий клас • латеральна мобільність

• селяни • інтрагенераційна

• засоби виробництва мобільність

• капіталісти • інтерґенераційна

• додаткова вартість мобільність

• перехідні класи • низхідна мобільність