Соціологія / соціологія - гіденс ентоні

Навчитися мислити соціологічно, тобто, іншими словами, засвоїти широкий погляд на речі, означає розвивати й плекати свою уяву. Як соціологи, ми, наприклад, повинні вміти уявити собі, як переживають досвід сексуальних стосунків та шлюбу люди (значна донедавна їх більшість), для яких ідеали романтичного кохання видаються чужими або навіть абсурдними. Соціологічні студії не можуть бути просто рутинним процесом набуття знань. Соціолог — це той, хто спроможний вийти за межі тісного кола особистих обставин і помістити речі в ширший контекст. Робота соціолога залежить від того, що американський автор К. Райт Мілз вдало назвав соціологічною уявою (Mills, 1970).

Соціологічна уява вимагає від нас передусім уміння "мислити себе" поза звичним перебігом особистого повсякденного життя, щоб поглянути на нього по-новому. Уявіть собі таку просту дію: ви п'єте чашку кави. Що ми можемо сказати щодо такої начебто нецікавої дії з соціологічної точки зору? Надзвичайно багато. По-перше, ми зауважимо, що пити каву — це не просто тамувати спрагу. Пиття кави має символічну цінність і є невід'ємним елементом нашої повсякденної суспільної діяльності. Часто ритуал, пов'язаний з питтям кави, має набагато більшу вагу, аніж сам акт споживання напою. Двоє людей, домовляючись про зустріч за кавою, мабуть, більше зацікавлені в тому, щоб зійтися й погомоніти, а не в тому, що збираються пити. Власне, в усіх відомих нам суспільствах споживання їжі й напоїв е нагодою для соціального спілкування та здійснення ритуалів. Ця тема взагалі багата на матеріал для соціологічного вивчення.

По-друге, кава — наркотик, який містить у собі кофеїн, що збуджує діяльність мозку. Проте тих, хто надуживає кавою, більшість людей західної культури не сприймає як наркоманів. Подібно до алкоголю кава вважається суспільно прийнятним наркотиком, тоді як марихуана — ні. Проте є суспільства, які терпимо ставляться до споживання марихуани чи навіть кокаїну, але не схвалюють споживання ані кави, ані алкогольних напоїв. Соціологи прагнуть з'ясувати причини таких контрастів.

По-третє, індивід, який випиває чашку кави, прилучається до надзвичайно складної структури суспільних та економічних відносин, що пронизує увесь світ. Виробництво, транспортування та розподіл кави вимагають безперервного здійснення ділових операцій та укладання контрактів між людьми, що живуть за тисячі кілометрів від споживача кави. Вивчення таких глобальних трансакцій є важливим завданням соціології, оскільки багато аспектів нашого життя сьогодні визначаються впливами та комунікаціями, що діють у масштабах усього світу.

І, нарешті, кожен індивідуальний акт споживання кави зумовлюється тривалим процесом попереднього суспільного тa економічного розвитку. Разом з багатьма іншими, нині звичними складовими компонентами західної дієти — такими як чай, банани, картопля та білий цукор — каву стали широко споживати лише з кінця дев'ятнадцятого сторіччя. Хоча цей напій походить із Середнього Сходу, проте його масове споживання в Європі поширюється під час західної колоніальної експансії, особливо активно здійснюваної півтора століття тому. Фактично вся кава, яку споживають у країнах

Заходу сьогодні, завозиться з територій (Південної Америки та Африки), колонізованих європейцями. Отже, її аж ніяк не можна вважати природною складовою західної дієти.

Вивчення соціології

Соціальна уява дозволяє нам бачити, що багато подій, які, здавалося б, стосуються лише індивіда, насправді віддзеркалюють набагато ширші проблеми. Розлучення, наприклад, може бути дуже важким випробуванням для когось, кому довелося його пережити,— Мілз називає це особистою проблемою. Але він же таки зазначає, що розлучення — це й важлива громадська проблема в такому суспільстві, як сьогоднішня Велика Британія, де понад третина шлюбів розпадаються в перші десять років. Безробіття, якщо звернутись до ще одного прикладу, можна вважати особистою трагедією для людини, яка втратила працю й неспроможна влаштуватися десь-інде. Одначе розміри цього лиха виходять далеко за межі особистого розпачу, коли мільйони членів якогось суспільства опиняються в такій ситуації: це вже буде громадська проблема, що виражає значну неґативну тенденцію суспільного розвитку.

Спробуйте поглянути таким же чином на своє власне життя. Не обов'язково брати до розгляду лише неґативні події. Подумайте, наприклад, про те, що спонукало вас розгорнути цю книжку, чому ви стали вивчати соціологію. Можливо, ви студент, який робить це, долаючи нехіть, лише для того, щоб виконати вимоги навчального курсу. А може, ви сповнені ентузіазму і прагнете довідатись якомога більше про цей предмет. Та хоч би якими були ваші мотиви, ви, певно, маєте багато спільного, не доконче знаючи про це, з іншими людьми, які теж вивчають соціологію. Ваше особисте рішення відповідає вашому становищу в досить широкому суспільному колі.

Чи відповідаєте ви характеристикам, які я зараз назву? Ви молодий? Білий? Походите з родини високопрофесійних фахівців або службовців? Виконували ви чи й досі виконуєте якусь погодинну роботу, щоб збільшити свій доход? Чи хочете ви влаштуватися на добру службу по закінченні навчання, коли дійдете висновку, що у вас немає особливих нахилів до студіювання? Чи ви собі чітко не уявляєте, що таке соціологія, коли думаєте, що вона стосується того, як люди поводяться в групах? Понад три чверті з вас відповіли б на ці запитання ствердно. Студенти коледжів не є типовими представниками населення в цілому, вони приходять туди здебільшого з привілейованих прошарків. І їхні погляди й поведінка переважно віддзеркалюють погляди й поведінку їхніх друзів та знайомих. Суспільне середовище, з якого ми походимо, значною мірою впливає на вибір рішень, які нам видаються доцільними.

Але припустімо, що ви дасте неґативну відповідь на одне або кілька з цих запитань. Тоді, ймовірно, ви походите з якоїсь суспільної меншини або з бідних верств населення. Можливо, ви людина середнього або навіть літнього віку. Проте й у цьому випадку щодо вас можна зробити якісь висновки загального характеру. Так, дуже ймовірно, що вам довелося витримати нелегку боротьбу, аби потрапити туди, де ви є; вам, певно, довелося долати недоброзичливу реакцію друзів та знайомих, коли ви їм сказали, що хочете вступити до коледжу; можливо також, що ви поєднуєте подальшу освіту з виконанням батьківських чи материнських обов'язків.

Хоча всі ми зазнаємо впливу соціальних середовищ, у яких ми перебуваємо, поведінка жодного з нас не визначається безпосередньо тільки середовищем. Ми самі маємо і створюємо власну індивідуальність. Саме соціологія має досліджувати взаємозв'язки того, що в нас формується суспільтвом, і того, що формується нами самими. Наша діяльність структурує (надає йому певної форми) навколишній соціальний світ і водночас сама структурується цим соціальним світом.

Поняття соціальної структури — надзвичайно важливе в соціології. Воно стосується того, що соціальні контексти, в яких перебігає наше життя, не складаються з абсолютно випадкових послідовностей подій або дій; вони структуровані або змодельовані різними способами. Існують певні закономірності в тому, як ми поводимося, й у тому, в яких взаєминах ми перебуваємо один з одним. Але соціальна структура зовсім не така, як структура фізична, скажімо, будинок, що існує незалежно від людських дій. Вона реконструюється щомиті самими ж таки "будівельними блоками", що її становлять,— людськими істотами, такими, як ви чи я.