Числівники як компоненти складних іменників і прикметників

1. Числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток.

одноколірний, одногорбий, однолюб.

2. У двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники

два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий

компонент яких починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, дво-

процентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий,

тритижневий, триборство, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотири-

денний, чотирикутник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з

основами, що починаються на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохеле-

ментний, трьохелектродний, трьох’ярусний, чотирьохактний, чотирьохетап-

ний тощо.

Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що за-

кінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компо-

нентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьох-

мільярдний, двадцятидвохрічний, двадцятичотирьохповерховий, двохтисячоріч-

чя.

3. Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прик-

метників і іменників мають форму родового відмінка (із закінченням –и): п’яти-

годинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятидесяти-

метровий.

4. Числівники дев’яносто, сто у складних словах зберігають форму називного

відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, стодвадцятип’ятилітній,

стоквартирний, дев’яностопроцентний, дев’яносторіччя.

5. Числівники сорок, двісті – дев’ятсот виступають у складних словах у формі

родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, сорокаденний, двохсот-

літній, п’ятисотрічний.

6. Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-:

тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тися-

чокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний.

НАПИСАННЯ ЦИФРОВИХ ДАННИХ У ПРОФЕСІЙНИХ ТЕКСТАХ

У сучасних професійних текстах вироблені певні правила позначення чисел.

Числа обов’язково треба писати літерами тоді, коли:

1) однозначні числа стоять у непрямому відмінку: кабінет обладнали п’ятьма комп’ютерами;

2) збіг декількох чисел у цифровій формі може усклад­нити читання: п’ять 30-місних автобусів;

3) кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П’ять комп’ютерів закупимо вже сьогодні.

Цифрову форму чисел рекомендують писати:

1) якщо однозначні цілі числа (навіть у непрямих від­мінках) стоять у ряді з дво- і багатозначними: після серії з 5, 7 і 12 вправ;

2) якщо однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями то­що: за маси 7 кг, ціна 7 грн, 7 дол.;

3) у текстах управлінських і наукових документів: пе­ревиконання завдання на 3 %.

Числа в цифровій формі, починаючи з чотиризначних, варто розбивати на групи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м. Не розбивають на групи циф-ри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.

Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для по­значення круглих чи-сел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис., млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис.; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; 30 млрд грн; у публі­цистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від лі­терно-цифрової форми числівників, а від скороченого по­значення одиниць вели-чин (тобто заміняти останні повни­ми назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.

Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чи­сел передають зі збе-реженням усіх нулів: 15 000 —20 000 м, а не 15 — 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел мож­на пропускати в першому числі позначення тис., млн, млрд:

20 — 30 тис. м, не обов’язково 20 тис. — 30 тис. м.

Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три циф-ри: 212-93-47.

У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами:

1. Якщо текст потребує написання порядкового числів­ника з використанням

цифр, то відмінкове закінчення має бути однолітерним, коли перед останньою

буквою числів­ника стоїть літера, що позначає голосний звук: п’ятий — 5-й.

Нарощення має бути дволітерним, якщо перед остан­ньою буквою числівника

стоїть літера, що позначає приголосний звук: п’ятого — 5-го.

2. Не можна додавати нарощення відмінкових закін­чень до номерів томів, розді-

лів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть пе-

ред ними: у томі 6, на с. 35, у табл. 11.

3. Не можна додавати нарощення відмінкових закін­чень до дати (років і чисел

місяця), якщо слово рік: або на­зва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січ-

ня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000-го року.

4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом,

або окремо від числа позначено іншим словом, то відмінкові закінчення реко-

мендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; кон-

церт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го квітня.

5. У публіцистичних і художніх текстах треба надава­ти перевагу літерній формі

написання порядкових числів­ників: у двадцять першому столітті; у сороково-

му році.

6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних зма-

гань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення

кварталів року тощо: Карл XII, XXII Олімпійські ігри, III — IV квартали.

Рекомендовано таке написання дат і періодів:

1. Період, обмежений двома роками або роком і десяти­річчям: у 1991 —1995рр.,

не у 1991 — 95рр. Останню форму написання можна використовувати тільки в

довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності.

2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються

в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.

ПРИЙМЕННИКИ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ.

ПРИЙМЕННИК ПО В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Прийменники — це клас службових незмінюваних слів, за допо-могою яких виражається синтаксичний зв'язок іменника (або його еквіва-лента), залежного від інших слів у словосполученні і реченні.

У традиційній граматиці прийменники трактуються як клас слів, якому властива службова функція: вираження семантико-синтаксичних відношень на основі підрядного зв’язку керування.

Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми імен-ника і синтаксичну роль її у реченні.

За допомогою прийменників виражаються багатоманітні відношення до предмета — просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії (поїхати до міста, сидіти до вечора, боротись длящастя, продовжити роботу всу­перечнаказу, скривитися відболю, розсипатися зтріском) та різні об'єктні відношення (узяти заруку, турбуватися про друга). Напри-клад: Серед гаю, під горою, старий дуб стоїть (Кул.); І через моредивні зорі до мене з півночіпливуть (Мас).

Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомогою прийменника виражаються переважно атрибутивні відношен­ня: дівчина зкосою, стежка черезгору, вікна набалкон, кімната длямалят, іноді — об'єктні: інтерес донауки, потяг дознань, дума протебе. Наприклад: Я ненавиджу брехню у всякій одежі...(Рил.).

Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або при­кметник, числів-ник, дієприкметник, то прийменниково-відмінко­ва форма разом з керуючим сло-вом є одним членом речення: дехто знас, хтось ізних, троє зних (складені підмети); рожевий відсонця, зроблений уцеху (поширені означення). Напри-клад: І кожен з нас те знав, що слави нам не буде (Фр.);На сто думок замислена Полтава (Кост.).

За походженням прийменники поділяються на первинні, або непохідні, і вторинні, або похідні. До первинних належать ті прийменники, які вже втратили генетичний зв'я­зок із самостійними словами, а ті, що в сучасній мові співвідно­сяться з повнозначними словами, розглядаються як вто­ринні.

Первинні прийменники характеризуються високим сту­пенем значен-нєвого узагальнення, полісемією семантичних від­ношень, в яких вони беруть участь в єдності з відмінковою фор­мою іменника (займенника). Первинні при-йменники відріз­няються від вторинних і за будовою: здебільшого вони односкла­дові (одноморфемні) або виступають у двоскладових фонетич­них варіантах (од, від, віді; з, із, зі, зо, ізо; під, піді тощо).

Ядро первинних прийменників становлять прості при­йменники: без, біля, в (у), від, для, до, з, за, к (застарілий), крізь, крім, між, на, над, о (об), перед, під, по, при, про, через та ін.

До первинних належать також складні прийменники, які утворилися поєднан-ням двох або трьох простих: задля, зара­ди, з-за, з-межи, з-над, з-під, з-поза, з-по-між, з-понад, з-попід, з-посеред, понад, попід, посеред, поміж, щодо.

До вторинних належать прийменники прислівнико­вого та іменникового походження. Прийменники прислівнико­вого походження становлять слова-омоніми: близько, вглиб, вподовж, впоперек, всередині, вслід, довкола, збоку, зверху, зсере-дини, кругом, мимо, навздогін, навколо, навкруг, нав­проти, навстріч, назустріч, напередодні, наперекір, на­прикінці, недалеко, неподалік, обіч, оддалік, опісля, осторонь, поблизу, поверх, позаду, поодаль, попереду, посередині, проти тощо.

Меншу групу становлять прийменники, похідні від іменників: кінець, коштом, край, круг, протягом, шляхом.

Вторинні прийменники цих груп зберігають «внутрішню форму» самостій-них слів, які їх мотивують, але функціонують не самостійно, а в єдності з одним непрямим відмінком імен­ника, найчастіше — з родовим.

Прийменник всередині(прислівникового походження), що вживається з родовим відмінком, слід відрізняти від однозвуч­ного простого прийменника в (у), який виражає просто­рові відношення між однаково віддаленими від країв чого-небудь особами або предметами або часові, коли йдеться про однакове віддалення від початку й кінця дня, тижня, місяця, року, століття (Див.: СУМ, Т. 9. — С. 134). Наприклад: За обідом Йосипа посадили у середині, міжстарою й старим (П. М.), але: Підрядна частина може стояти всерединіго­ловного речення (у його межах); Всередині парламенту не­має одностайності щодо земельної реформи (серед парла­ментарів).

До вторинних належать також прийменники складені (аналітик-ної будови), похідні від прийменниково-відмінкових форм іменників (в інте-ресах, в силу, за винятком, за допо­могою, за рахунок, з боку, з нагоди, на випадок, на знак, на підставі, на противагу, під час, у дусі, у міру, у напрямку, у ході, у відповідь на, з огляду на тощо), або від прислівнико­вих форм з простим прийменни-ком (близько від, далеко від, залежно від, стосовно до, слідом за, одночасно з та ін.). Наприклад: Це були гамазеї, де переховувався недоторкан­ний запас зерна на випадок неврожаючи якогось стихій­ного лиха (О. Д.); До цього часу Ольга бувала в Народному домі лише з нагодитаких парадних оказій,як новорічний бал... (Вільде); На підставі наведених доказів суд прийняв ухвалу — відмовити позива-чеві (Із газ.).