Опитування як метод збору соціологічної інформації. Переваги, недоліки і цільове призначення різних видів опитування

У прикладних дослідженнях використовуються різні методи збору соціологічної інформації. Найбільш поширеним методом соціологічного дослідження є опитування. За допомогою цього методу в нашій країні збирається до 90% соціологічної інформації. Соціологічне опитування можна визначити як метод збору інформації за допомогою усного або письмового звернення дослідника до певної вибіркової сукупності людей (респондентів) з питаннями, зміст яких відображає досліджувану проблему на рівні емпіричних показників, подальшу реєстрацію, статистичну обробку та їх аналіз. Соціологічну інформацію можна отримати, застосовуючи масові та експертні опитування.

Основні види опитувань:

1. Анкетування - метод опитування, при якому респондент самостійно заповнює опитувальник (анкету), тобто спілкування між дослідником і респондентом, що є джерелом необхідної інформації опосередковується анкетою. Анкетування підрозділяється на групове та індивідуальне. Анкета, як правило, анонімна (за рідкісним винятком: наприклад, при проведенні прикладних досліджень на підприємствах, коли важливо з`ясувати думку кожного працівника, анкета може містити відомості про прізвище та ім`я респондента, зрозуміло, з його особистої згоди і при умови, що ця інформація не буде використана проти нього), заповнюється респондентом самостійно.

Поштовий опитування - вид анкетного опитування, при якому анкети висилаються респонденту поштою (за домашнім чи робочим адресам) з проханням повернути заповнені анкети досліднику і збираються таким же чином.

Набули поширення пресовий та Інтернет-опитування, як спосіб вивчення аудиторії різних джерел інформації.

2. Інтерв`ювання - спосіб опитування, при якому опитувальник (бланк інтерв`ю) заповнюється зі слів респондента, тобто використовує як джерело інформації вербальне взаємодія (шляхом бесіди) дослідника (інтерв`юера) з респондентом.

Впорядкувати інтерв`ю можна різними способами в залежності від обраного підстави. За формою інтерв`ю буває:

· неформалізовані (нестандартним), коли ні питання (їх формулювання, послідовність, якість), ні передбачувані відповіді не визначаються заздалегідь перед інтерв`ю;

· формалізованим (стандартизованим), коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і строго фіксуються в своєму однаковості.

Неформалізованих інтерв`ю є бесіду, в якій інтерв`юер, маючи перед собою лише загальну тему розмови і задаючи її респонденту, дозволяє потім йому самому в ході інтерв`ю створювати наступні вербальні ситуації взаємодії. Формулювання питань цілком визначається контекстом бесіди. Відповіді, як правило, викликають цілий ряд нових додаткових питань, порядок яких встановлюється інтерв`юером на свій власний розсуд; по ходу бесіди питання можуть розширюватися або поглиблюватися. У цьому типі інтерв`ю план бесіди, спосіб і форма запису відповідей є досить довільними, нестандартизованими.

Формалізоване (стандартизоване) інтерв`ю являє собою такий тип інтерв`ю, в якому процес постановки питань і реєстрація відповідей стандартизовані. Завдяки стандартизації процедури інтерв`ю (заздалегідь складений план інтерв`ю, сформульовані питання, розміщення їх у певній послідовності, перелік варіантів можливих відповідей) стає можливим для дослідника контролювати умови і хід опитувань, зіставляти їх результати. У строго формалізованому інтерв`ю стандартизації піддаються не тільки питання інтерв`юера і відповіді респондента, але і тип інтерв`юера (стать, вік, освіта, статус, кваліфікація), його поведінка і навіть зовнішні умови (обстановка) інтерв`ю.

Клінічне (глибинне) інтерв`ю націлене на отримання найбільш повної та глибокої інформації про мотиви, установках, думках респондентів. Цей тип неформалізованого інтерв`ю припускає дуже тісний контакт інтерв`юера з респондентом, що пред`являє високі вимоги до кваліфікації інтерв`юера. Глибинне інтерв`ю проводиться в тих випадках, коли соціологи хочуть отримати дані, що стосуються інтимних або соціально закритих тем, коли потрібно обстежити респондентів з високим статусом або отримати детальну і глибоко особистісну інформацію.

Фокусированное інтерв`ю має на меті вилучення інформації про реакцію респондента на заздалегідь заданий вплив. З його допомогою вивчають, наприклад, якою мірою людина реагує на окремі компоненти інформації. У сфокусоване інтерв`ю прагнуть визначити, які саме смислові одиниці тексту опинилися в центрі уваги опитаних, які - на периферії, і що зовсім не залишилося в пам`яті.

Фокусированное інтерв`ю - індивідуальне та групове (метод фокус-груп), є важливим засобом, що застосовуються в таких областях, як дослідження попиту споживчих товарів і послуг, дослідження іміджу, дослідження аудиторії ЗМІ, дослідження в області реклами, політичні дослідження. Метод фокусированного групового інтерв`ю успішно використовується при необхідності протестувати нову ідею товару або його реклами, виявити вплив реклами на споживача.

Методом фокусированного групового інтерв`ю вважають неформалізоване інтерв`ю, що проводиться з групою. Елементи інтерв`ю, тобто трансакції «інтерв`юер - респондент» поєднуються в цьому методі з елементами групової дискусії, тобто трансакціями «респондент - респондент». Метою фокусированного групового інтерв`ю, на відміну від інших видів групових дискусій, є отримання інформації про думки та реакції її учасників. Сенс методу полягає у ефекті, створюваному ситуацією групового обговорення. При проведенні індивідуального інтерв`ю існує чітке розмежування на інтерв`юера і інтерв`юйованого, що може сильно впливати на якість і глибину одержуваної інформації. У груповій дискусії беруть інтерв`ю потрапляє в ситуацію спілкування з собі подібними. Таким чином легше знімаються захисні психічні бар`єри і полегшується вираження емоційних реакцій.

У групових дискусіях часто використовується стомлений матеріал (рекламні ролики, зразки товару), респондентам пропонується перегляд, прочитання реклами або вибір конкретного товару з метою з`ясування споживчих реакцій, уподобань і причин їх виникнення. Середня кількість респондентів, які беруть участь у фокус-групі, від 6 до 12 осіб. Звичайна тривалість її проведення - від півтора до трьох годин.

Надійність результатів дослідження забезпечується відбором респондентів - типових представників певних категорій соціальних груп, майстерністю модератора (ведучого), який повинен мінімально впливати на респондентів у процесі проведення фокусированного групового інтерв`ю, психічної стабільністю інтерв`ю, а також високою внутрішньою валидностью (достовірністю, виправданість застосування) якісних методів дослідження. Початковий етап якісного дослідження методом фокусированного групового інтерв`ю включає в себе три стадії: підготовка програми дослідження, формування вибірки і путівника фокус-груп, набір респондентів. Програма дослідження створюється за підсумками попередньої зустрічі із замовником дослідження і включає в себе опис дослідницької програми і формулювання поставлених завдань. Для їх реалізації в рамках фокусированного групового інтерв`ю дослідник розробляє путівник - список питань, які будуть задані респондентам.

Кожне дослідження методом фокусированного групового інтерв`ю унікально, але, як правило, дозволяє отримати інформацію в такій послідовності: спочатку - загальна соціально нейтральна інформація, потім - факти, особистий досвід респондентів: ставлення до даної ситуації, персони, товару, в кінці - знову більш загальна інформація: концепції респондентів з приводу даної ситуації, даного об`єкта, їх загальні соціокультурні установки. Для того, щоб зняти неусвідомлювані самими респондентами шари інформації або отримати дані з соціально забороненою сфери, у фокус-групах часто використовуються проективні методики, наприклад, асоціювання об`єкта з чимось іншим (наприклад, кольором), вистава предмета обговорення (товару) як людини , і прохання до респондентів описати цю людину, рисункові методики, метод незакінчених пропозицій. При цьому загальними критеріями для складання вибірки є соціально-демографічні характеристики, рівень доходу, а також критерії, що випливають з поставленої задачі. Якість проведення фокусированного групового інтерв`ю та аналізу отриманих результатів пов`язане багато в чому з рівнем професійної підготовки модератора - дослідника.

Залежно від способу спілкування дослідник може використовувати не тільки особисті інтерв`ю, але і телефонне опитування. Телефонне опитування - вид опитування, при якому респондент опитується по телефону, а його відповіді фіксуються на спеціальному бланку. Телефонне опитування, як правило, є формалізоване інтерв`ю по телефону. Телефонне інтерв`ю відрізняється стислістю, звичайно воно триває 5 - 10 хвилин. Явний недолік телефонного інтерв`ю - можливість опитування лише тих осіб, у яких є телефон. Перевагою є можливість отримати оперативно і з мінімальними витратами необхідні дані (наприклад, про реакції на ту чи іншу подію в суспільно-політичному житті) і тут же врахувати їх у роботі.

Метод експертної оцінки - вид опитування за допомогою анкетування або інтерв`ю у обмеженої групи респондентів, які є фахівцями або найбільш компетентними людьми в певній галузі.

Даний метод досить часто використовується соціологами (частіше в сукупності з іншими методами), однак слід мати на увазі, що відбір експертів також повинен здійснюватися за певними критеріями. Наприклад, якщо в якості експертів виступають практикуючі лікарі, то такого роду критерієм може служити стаж роботи. Якщо залучається вчений, то, очевидно, кількість публікацій з даної проблеми. Існують різні методики отримання експертних оцінок. Наприклад, «мозковий штурм» (експерти спільно обговорюють проблему і приходять до єдиної думки) або т.зв. метод Дельфи (кожен експерт індивідуально оцінює проблему, не знаючи про думку інших експертів).

У прикладної соціології (особливо, при вивченні комунікації) все більш широке застосування знаходить метод аналізу документів як дуже ефективний метод збору первинної соціальної інформації. Документи з різним ступенем повноти відображають духовну (в тому числі і політичну) і матеріальне життя суспільства, передають не тільки подієву, фактологічну сторону соціальної дійсності, а й фіксують у собі особливості розвитку всіх виразних засобів суспільства, насамперед структуру мови. При аналізі джерелом соціальної інформації виступають текстові повідомлення.

Під документом в соціології розуміється спеціально створений предмет для передачі та зберігання інформації, зафіксованої в тексті, фото і відео і т. д.; це джерело, яке містить інформацію про явища суспільного життя, про соціальні події. Аналіз документів дозволяє отримувати відомості про минулі події, безпосереднє спостереження яких вже неможливо.