Визначення й функції лідерства в групах

Лідерство — явище цілком внутрішньогрупове. Лідером називають людину, яка володіє найбільшим авторитетом і неформальним визнан­ням у малій групі Лідера не призначають, він висувається сам завдяки своїм особистим якостям.

Лідерство— відносини домінування й підпорядкування, впливу й наслідування в системі внутрішньогрупових відносин Саме по собі лідерство—- це прояв індивідом його здібностей особистісних якостей у поведінці, що відповідає ролі лідера. Виконання індивідом ролі лідера можливо в силу прояву ним індивідуальних якостей, які є видатними в порівнянні з якостями інших членів групи або в силу володіння ним високим формальним статусом

У всіх випадках висування в лідери обумовлене, в остаточному підсумку ефективністю внеску члена групи в рішення групових за­вдань Інакше кажучи, лідер з'являється в тому випадку, якщо члени групи визнають діяльність якого-небудь індивіда найбільш значущою, а його внесок у діяльність групи найціннішим При цьому мова йде тільки про користь для групи в цілому Іншими словами, індивід може мати виняткові особистісні якості, але не бути лідером, якщо його діяль­ність не приводить до істотного підвищення ефективності діяльності групи в цілому.

До основних функцій, які виконують лідери в групах, насамперед належать новаторська, комунікативна, організаторська координаційна, організаційна.

Новаторська функціяозначає, що лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї функціонування й розвитку групи. Акумулюючи й генеруючи нові ідеї лідер формулює нові цілі й задачі, обґрунтовує пріоритети в розвитку групи, тактичні способи й методи їхнього досягення.

Комунікативна функціяприпускає відбиття всього спектра пот­реб і інтересів членів групи. Лідер — своєрідний акумулятор ідей і настроїв у групі, виразник інтересів і потреб групи, являє їх у взаєминах з іншими групами.

Організаторська функціялогічно випливає з нова­торської й комунікативної функцій. Щоб направляти й ор­ганізовувати дії групи, лідер повинен мати організаторські якості, уміння завойовувати довіру членів групи, поєднувати їхні зусилля для досягнення певних цілей.

Координаційна функціяє продовженням організаторської й спря­мована на координацію й узгодження дій всіх членів групи, а також практичних виконавських рішень

Інтегративна функціяспрямована на підтримку цілісності й ста­більності групи.

Особливості виконання лідером названих функцій залежать від типу групи и характеру її діяльності. Так, у спортивній команді лідер, насамперед, організує й координує дії гравців, забезпечує «зарядженність» команди на перемогу; у науковому колективі лідер у першу чергу виконує новаторську функцію, будучи «генератором ідей» що визначають основні напрямки роботи

Типова для лідера манера поведінки називається стилем лідерства. Класична теорія стилів лідерства створена в 30-ті роки XX ст. К. Левіним. Він виділив три стилі:

— авторитарний — система твердих прийомів управління (впливу), припинення ініціативи підлеглих, одноосібне прийняття рішень і деталізований контроль за виконанням;

— демократичний — заохочення ініціативи підлеглих, спільне об контроль за виконанням, м'які прийоми управління,

— попускний {стиль потурання) — відмова від управління й втру­чання в дії підлеглих, повна передача їм ініціативи и відпові­дальності.

Авторитарний стиль необхідний при виконанні простих робіт, де можливості працівника виразити себе невеликі, у той же час робота повинна бути виконана обов'язково. Демократичний стиль викорис­товується там, де виникають дуже складні завдання, що потребують максимального використання потенціалу працівників. Багато хто вважають його єдино правильним.