Класифікація видів документів

Таблиця 4.2

Основа класифікації документів	Види документів	Зафіксовані в документах
Засіб фіксації	Письмові Іконографічні Фонетичні Комп'ютерні	Друкована та рукописна продукція. Фото-, відео-, кінодокументи, картини. Магнітофонні записи. Диски для ЕОМ, лазерні диски
Авторство	Офіційні Неофіційні	Закони, укази. Листи, щоденники
Ступінь персоніфікації	Особові Безособові	Автобіографії, характеристики, анкети. Звіти, архіви, справи
Функціональні особливості	Інформативні Регулятивні	Документообіг, статистичні звіти, протоколи, збірники ЦСУ. Накази, постанови, телефонограми
Зміст	Історичні Правові Економічні	Описи подій. Оцінка подій. Фіксація станів
Ступінь наближеності до інформації	Первинні Вторинні	Стенограми, протоколи. Довідки, узагальнення, відгуки

Застосування контент-аналізу потребує поряд з традиційними процедурами для всіх методів дослі­дження (розробка програми дослідження: визначення проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань дослі­дження, формування гіпотез; формування вибіркової сукупності; вибір типу вибірки; проведення необхід­них розрахунків тощо), використання спеціальних прийомів, техніки. Методика контент-аналізу передбачає насамперед визначення категорій аналізу, які повинні бути адекватно відображеними у змісті дослі­джуваного документа (категорія аналізу — це загаль­ніші, ключові поняття, які відповідають дослідниць­ким завданням). Вони повинні визначати теоретичні поняття дослідження, мати відповідні ознаки (смислові одиниці) у тексті, можливості для однорідної реєст­рації прикмет.

Після визначення категорії аналізу, їх інтерпретації, побудови теоретичної схе_ми дослідження настає про­цедура «накладання» згаданої схеми на конкретний текст. Тобто відбувається пошук для всіх категорій аналізу адекватних висловів у мові досліджуваних документів. Такі вислови є одиницями аналізу (смисловими одини­цями).

Виокремлюють чотири типи одиниць аналізу:

1. Окремі слова, словосполучення, терміни. Наприк­лад, економічні поняття: ринок, зайнятість, приватиза­ція, управління тощо; політичні: демократія, референ­дум, вибори, влада тощо; моральні, правові поняття: закон, соціальні відхилення, норми, цінності тощо; со­ціальні: соціальний захист, соціальне самопочуття, бід­ність тощо.

2. Теми, повідомлення, висловлені у смислових об­разах, статтях, частинах тексту, які забезпечують пов­нішу характеристику змісту документа, ніж попередні одиниці аналізу. Так, теми, в яких розглядаються між­народне становище України, перехід до ринкових відно­син, боротьба зі злочинністю, спосіб життя та здоров'я нації, її окремих спільнот, освіта, спорт, сімейні стосун­ки тощо, надають багатий матеріал для аналізу і по­дальших висновків відносно реальної соціальної ситуа­ції, що склалася в Україні та окремих її регіонах.

3. Прізвища історичних діячів, політиків, видатних учених і діячів мистецтва, представників різноманіт­них соціальних спільнот, що є певним узагальненим ти­пом діяча, якому притаманні певні соціальні риси. їх аналіз дає досліднику важливу інформацію про дослі­джувану історичну епоху, домінування конкретних по­літичних, соціально-економічних ідей, впливу певних діячів на формування громадської думки тощо. До цієї групи можна також віднести згадування організацій, закладів, інших соціальних інститутів.

4. Судження, закінчена думка, логічний ланцюг. Це найбільш складні одиниці аналізу, оскільки мають великий ступінь конструктивності. їх структура є більмі диференційованою, ніж в інших одиницях аналізу, і містить кілька елементів.

У більшості контент-аналітичних досліджень застосовують кілька одиниць аналізу. Визначивши одиниці»і аналізу, необхідно обрати й одиницю підрахунку.

Найчастіше в соціологічних дослідженнях використовують три загальні одиниці підрахунку.

1. Система підрахунку «час — простір». У даному разі за одиницю підрахунку беруть кількість зображень (знаків, квадратних сантиметрів площі та ін.). Для ана­лізу інформації радіо, телебачення за одиницю під­рахунку беруть тривалість висвітлювання подій.

2. Наявність ознак у тексті. За такої системи підрахун­ку визначають наявність ознак (видів) певної характерис­тики змісту в кожній частині, на які поділений текст.

3. Частота появи одиниць підрахунку.

Проведення контент-аналізу потребує попередньої підготовки дослідницьких документів. Обов'язковими серед них є:

а) класифікатор контент-аналізу — загальна табли­ця, яка містить список категорій і підкатегорій, присво­єні їм коди та одиниці аналізу. Класифікатор має багато спільного з анкетою, де категорії аналізу фігурують як запитання, а одиниці аналізу — як відповіді на них;

б) кодувальна картка — документ, який містить спе­ціальні таблиці для реєстрації одиниць аналізу;

в) бланк контент-аналізу — методичний документ, в якому зафіксовані результати збору документальної ін­формації у змістовій або закодованій формі;

г) інструкція кодувальнику — документ, який міс­тить загальну характеристику документів, використа­них як джерело інформації, принципи їх відбору для аналізу, опис одиниць аналізу і підрахунку. До неї на­лежать правила кодування, обґрунтування можливих труднощів, інколи — термінологічний словник катего­рій аналізу;

ґ) каталог (список) проаналізованих документів.

У дослідженнях великих текстових масивів передба­чається розробка вибірки. Масив документів, об'єдна­них загальною ознакою, є генеральною сукупністю, що підлягає аналізу. Для формування вибіркової сукупнос­ті використовують випадковий відбір. Застосування цілеспрямованого типу вибірки виключається у зв'язку з відсутністю даних про розподіл досліджуваних ознак у генеральній сукупності документів.

Найчастіше контент-аналізу піддають річну вибірку (для дослідження протоколів зборів достатньо 12 прото­колів — за кількістю місяців). Найчастіше вибірка по­відомлень засобів масової комунікації складається з 200—600 текстів. Вибірку нерідко формують з допомо­гою експертного опитування, але цей метод не гарантує точності.

Процедура підрахунків результатів контент-аналізу загалом подібна до стандартних прийомів обробки, сис­тематизації, класифікації виокремлених ознак. Вона може передбачати застосування спеціальних формул, зокрема формули конфлікту Яніса, призначеної для розрахунків співвідношення між позитивними і нега­тивними оцінками, судженнями, позиціями щодо до­сліджуваного питання.

Якщо загальна кількість позитивних оцінок (одиниць аналізу) більша, ніж кількість негативних оцінок, тоді коефіцієнт конфлікту Яніса розраховують за формулою:

С+ = F – F² х N,

Z х T

де F — кількість позитивних одиниць аналізу; N — кількість негативних одиниць;

Z— обсяг тексту, що стосується досліджуваної проблеми; Т — загальний об­сяг тексту.

Якщо кількість позитивних оцінок менша, ніж нега­тивних, то застосовують формулу: С- = F х N² - N,

Z х T

Для виміру категорій аналізу використовують і простіші підходи. Питому вагу певної категорії (К) можна розрахувати за допомогою формули:

К= число одиниць аналізу, що фіксують певну категорію .

загальне число одиниць аналізу

Отже, аналіз документів є одним із широко застосовуваних методів збору інформації, важливим соціологічним інструментом пізнання різноманітних проблем соціальної реальності.

Жоль