Основні об'єкти соціологічних досліджень засобів масової інформації

Об'єктом соціології засобів масової інформації є, насамперед, читачі, слухачі, глядачі, їх інтереси, їх потреби. Аудиторії засобів масової інформації повсяк­денно змінюються: то скорочуються, зменшуються, то зростають, збільшуються. Такі тенденції пояснюються каналами, програмами пе­редач та їх змістом, що викликають то відливи, то приливи. Так, в кінці 70-х років майже 90% читачів «Правда Украины», що виступала тоді з різкою критикою застійних явищ, були радіослухачами, і 86/6 — телеглядачами. На 100 примірників «Правда Украины» її аудиторія в кінці 70-х років мала: 12 примірників «Правди», 9 — «Известий», 10 — «Труда», 18 — «Комсомольской правды», 10 — «Робітничої га­зети», 9 — «Радянської України» та ін. Якщо ж урахувати, що біль­шість сімей одержували ще журнали, то стає очевидним наскільки складне поєднання різних каналів і органів інформації. Засоби масової інформації формували певну свідомість у людей. Та, на жаль, редакції газет і радіо тоді слабо прагнули до індивідуальності у вис­вітленні подій, явищ, економічних, соціальних і політичних процесів. Часто бувало так, що хоч різні газети, а інформативність однакова.

Це викликало нарікання читачів, байдуже ставлення та ін. Починаю­чи з 90-х років, у період розгортання демократизації появляється величезна кількість незалежних газет, теле- і радіокомпаній. їх ти­раж набагато скоротився. Біда в тому, що в 2 —3 рази, а в деяких районах України майже в 6 — 8 разів зменшилась кількість сімей, які виписували періодичні видання. В середині 90-х років «Правда Украины» мала майже в 5 разів менший тираж, аніж на початку 90-х років. Та в сучасних умовах газета здебільшого вирішує багато питань індивідуально. Злободенні, насущні публікації відтворюють реальну картину в економіці, соціальній і політичній сферах.

Проведені в Україні, на початку 90-х років, соціологічні дослід­ження засобів масової інформації показують, що результати вивчен­ня аудиторії як специфічної соціальної спільності звичайно відобра­жаються в соціально-демографічних і соціально-професійних показниках. У різних ситуаціях роботи того чи іншого каналу інфор­мації на основі одержаних соціологічних даних встановлено, що пев­ні інформації про економіку відіграють важливу роль у формуванні свідомості і позитивних поглядів на події і явища економічного ха­рактеру, що відображають ті чи інші зрушення, стагнацію та ін. Ана­ліз сукупних аудиторій і внутрішньоаудиторних утворень показує на необхідність з'ясування механізмів формування інформаційного ін­тересу. Момент того, що має бути, розглядається соціологами як важ­ливий для тієї або іншої аудиторії, але поки що не став усвідомленим для задоволення потреб. Звідси — правомірна критика тих поглядів, коли зафіксована структура інтересів догматизується і навіть пода­ється як головний аргумент, що виправдовує нестримну комерціалі­зацію преси. Соціологічні дослідження інформаційних інтересів да­ли можливість виявити їх громадянську основу, їх зв'язок з проблемами сучасності. Так, проведений у 1995 році в Харківській області опит більше ґ,5 тис. респондентів показав, що лише 30,6% жителів змогли з певністю схвально сказати про посилення уваги розвитку подій в Україні, області, місті, районі в порівнянні з тим, як було рік назад. Близько ж 50% — становили інертні люди: з меншою увагою (22,2%) і зовсім без інтересу (32,8%) стежать за тим, що відбу­вається в світі. Серед інертних 41 —45% становлять робітники, селя­ни. Дуже різноманітний склад інертних людей в інших професійних категоріях. Якщо серед інженерно-технічних працівників і службов­ців питома вага інертних людей, що перевищує 36 — 37%, то серед учнів та студентів — майже 70%, тоді як їх позиція особливо важлива для майбутнього України. Наявність людей з деформованим інфор­маційним споживанням свідчення відчуженості у відносинах між владними структурами і населенням. Так, в Харкові, Дніпропетровсь­ку, Запоріжжі і Донецьку опитані на питання, чи вважають вони себе досить добре інформованими про діяльність обласної адмініс­трації і її загальну політику, більшість (70,3%) сформулювали свої оцінки так: щось знаю, але в основному не знайомі (43,5%), зовсім нічого не знають (20,8%) і ті, які не цікавились взагалі (12,5). Це свідчення, про недостатню включеність людей у масові інформацій­ні канали. Джерела з яких населення черпає основну інформацію про події в області, місті, районі, на селі — частково місцеві періодич­ні видання, а переважно радіо, телебачення. Та, на жаль, мета і мето­ди одних джерел інформації не завжди співпадають з метою і метода­ми інших джерел. Нерідко інформації висвітлюють події, явища не з об'єктивних позицій, суперечливо з тим, що буває в реальному житті.

Досвід показує, що масова інформація, всі її ланки відповідають об'єктивності і потребам тільки тоді, коли зростає. їх дієвість. Важли­ве значенні має оперативність, глибина висвітлення явищ і подій, знання життя і особливо показ життєвих ситуацій в усіх їх супереч­ливостях. Свої функції, спрямованість масова інформація реалізує повністю тоді, коли забезпечує не менше 30% нових відомостей. За такої умови масова інформація різко підвищує результативність сво­го впливу на свідомість і поведінку людей, стає можливим і уперед­жувати повідомлення з інших джерел інформації та ін. Важливого значення в соціології засобів масової інформації набуває дослідження і з'ясування самих методів, способів, механізмів формування інформації, урахування складу аудиторій, пошук нових форм і способів подан­ня інформації, вивчення кадрів засобів масової інформації тощо.