Норми поведінки і соціального контролю

Будь-яке суспільство для самозбереження установлює певні норми, правила повед

інки і відповідний контроль за їх виконанням.

Можливі три основні форми контролю:

•ізоляція – відлучення від суспільства закоренілих злочинців, аж до страти;

•відокремлення – обмеження контактів, неповна ізоляція, наприклад, колонія,

психлікарня;

•реабілітація – підготовка до повернення до нормального життя. Реабілітація

алкоголіків, наркоманів, неповнолітніх правопорушників.

Контроль може бути формальним і неформальним.

Неформальний контроль – це неофіційний соціальний тиск оточення, преси.

Можливе покарання через критику, остракізм; погроза фізичної розправи.

Система формального контролю – організації, створені для захисту порядку. У

нас їх називають правоохоронними. Вони мають різний ступінь жорсткості: податкова

інспекція і податкова міліція, міліція, суди, в’язниці, виправно-трудові колонії.

Будь-яке суспільство створює норми, правила, закони. Наприклад, біблійні заповіді,

правила дорожнього руху, кримінальне законодавство тощо.

Будь-яке суспільство не може нормально функціонувати без розробленої системи

норм, і правил, приписуючі виконання кожною людиною вимог і обов’язків, необх

ідних для суспільства. Люди практично в будь-якому суспільстві контролюються

в основному за допомогою соціалізації таким чином, що вони виконують велику частину

своїх соціальних ролей несвідомо, природно, у силу звичок, звичаїв, традицій і

переваг.

Як можна змусити сучасну жінку взяти на себе невдячну домашню роботу? Тільки

виховавши, соціалізувавши її таким чином, щоб вона хотіла і прагнула мати дітей,

чоловіка, своє вогнище і почувала себе нещасливою без них. Як змусити людину з

Юрій М.Ф. Соціологія

вільною волею підкорятися законам і моральним нормам, що обмежують її волю?

Тільки культивуючи, виховуючи в нєї з дитинства ті почуття і прагнення, що призводять

її до бажання упорядкувати своє життя і підкоритися законам суспільства.

Більшість своїх соціальних ролей люди виконують не зовсім вдало не тому, що вони

не здатні, а тому, що вони або не приймають зміст цих ролей, або не хочуть їх виконувати.

Але в даному випадку мова більше йде про внутрішній соціальний контроль. Є ще і

зовнішній груповий соціальний контроль за поведінкою людини. Кожна людина включена

у безліч соціальних груп: сім’я, навчальний чи виробничий колектив, сусідське

співтовариство, коло друзів і товаришів за спільними захопленнями тощо. Необхідною

умовою включення індивіда в ту чи іншу соціальну групу є дотримання людиною певних

культурних норм, прийнятих цією групою, що складають свого роду кодекс повед-

інки. Залежно від важливості норми, що порушується, можливі різні санкції до порушника,

аж до вигнання з групи.

В сучасному суспільстві, зрозуміло, для соціального контролю недостатньо правил

і норм, установлених на рівні первинних соціальних груп. У масштабі всього сусп

ільства формується система законів і покарань за порушення установлених вимог і

правил поведінки, застосовується груповий соціальний контроль від імені всього сусп

ільства державними органами управління. Коли окрема людина не бажає дотримуватись

вимог законів, суспільство застосовує примус.

Норми розрізняються за ступенем строгості, і будь-яке їх порушення спричиняє

різні покарання. Існують норми-правила і норми-очікування. Випадкові статеві зв’язки

порушують норми-очікування і не схвалюються суспільною думкою (ловелас, донжуан

– суспільний остракізм, зґвалтування – суворе кримінальне покарання). Норми-

очікування регулюються суспільною думкою, мораллю, норми-правила – законами,

правоохоронними органами. Звідси і відповідні кари. Норма-очікування може

переходити в норму-правило, і навпаки.

При цьому слід мати на увазі, що злочин певною мірою слугує показником недосконалост

і норм і нерідко підготовляє ґрунт для становлення нових норм моралі і

права. Таким чином, у соціології девіантність з’являється як соціальне явище, що

вивчається за допомогою спеціальних соціологічних методів.