Загальнокримінальна корислива злочинність: кримінологічна характеристика та особливості протидії

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні зазначеної теми слід зауважити, що крисливи спонукання іманентно притаманні будь-якій людині. Відповідно до цього наявність «корисливості» не може вважатися характерною рисою особистості злочинця, навіть якщо він постійно вчиняє корисливі злочини. Значення для кримінології можуть мати лише засоби задоволення корисливого мотиву.

Студенти мають розуміти, що корислива злочинність є найбільш поширеним різновидом кримінально активної поведінки. При цьому вона підлягає внутрішній структурізації на загальнокримінальну та економічну злочинність. Загальнокримінальна злочинність являє собою сукупність злочинів, основним об`єктом яких є майно, при цьому для цих злочинів характерні так звані примітивні форми вилучення майна, тобто не пов`язані із втручанням в господарчу, розпорядчу діяльність, посяганням на економічну систему держави та її складові. Загальнокримінальні корисливі діяння вчиняються загальним суб`єктом. Це не означає, що така особа не може володіти спеціальними навичками та уміннями, але вони характеризують не легальний соціальний статус особи, а, зокрема, спосіб вчинення злочину.

При вивченні даної теми слід пам`ятати, що із загальнокримінальною корисливою злочинністю межує корисливо-насильницька злочинність, для якої притаманний насильницький спосіб заволодіння майном, тобто насильство відіграє допоміжну функцію.

До ядра (сукупності злочинів, які традиційно відносяться до цього виду злочинності та є такими, що найчастіше вчиняються) загальнокримінальної корисливої злочинності відносяться крадіжки, ненасильницькі грабежі, шахрайства.

Статистичні дані щодо цих злочинів вельми умовні, оскільки рівень їх латентності досить високий. При цьому рівень розкриття цих злочинів приблизно дорівнює 50% (зазначимо, що, наприклад, для крадіжок рівень розкриття у 2009 р. складав лише 41,7%).

Серед осіб, які вчиняють загальнокримінальні корисливі злочини, переважну більшість становлять чоловіки віком від 29 років. Однак, якщо розглядати злочинність жінок та неповнолітніх, то слід зауважити, що ці злочини переважають й у цих видах злочинності (зокрема, для неповнолітніх – до 80% всіх злочинів, які вчиняються підлітками).

Аналіз особистості особи, яка вчиняє загальнокримінальні корисливі злочини, як правило, свідчить про наявність фрустраційного комплексу, який виникає через неможливість задовольнити споживацькі потреби. Однак для певної кількості осіб, зокрема, для неповнолітніх з найнезабезпечених родин, індивідів, які зловживають наркотичними засобами чи алкоголем, вчинення таких злочинів може виступати провідним засобом забезпечення мінімальних життєвих потреб.

У цей же час узагальненою рисою для загальнокримінальних злочинців виступає наявність уявлення про «нормальність» злочинного засобу вирішення проблем. Відповідно до цього саме цей вид злочинності є рецидивонебезпечним й таким, що формує стійкі форми поведінки, властиві для професійних злочинців, та їх спільнот.

Протидія загальнокримінальній корисливій злочинності передбачає акцентування уваги на загальносоціальних заходах, однак у спеціально-кримінологічному аспекті доцільно:

- здійснювати віктимологічні заходи, працюючи із потенціальними потерпілими від таких злочинів;

- розробляти відновні програми, адже потерпілому важливо не лише (і не стільки) покарання правопорушника, але й відновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди (особливо після набуття чинності Кримінального процессуального кодексу України, який містить главу 35 «Кримінальне впровадження на підстві угод»);

- залучати громадськість до діяльності з протидії злочинам.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

(2 години)

1. Поняття користі. Користь як провідний мотив злочинної поведінки.

2. Поняття загальнокримінальної корисливої злочинності та її кримінологічна характеристика.

3. Особливості особистості індивідів, які вчиняють загальнокримінальні корисливі злочини.

4. Особливості протидії загальнокримінальній корисливій злочинності в Україні на сучасному етапі.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Психічні аномалії та їх роль в аналізі особистості корисливого злочинця.

2. Особливості особистості потерпілих від загальнокримінальних корисливих злочинів.

3. Географія загальнокримінальної корисливої злочинності в Україні.

4. Спеціальні суб`єкти діяльності з протидії загальнокримінальній корисливій злочинності.

ЛІТЕРАТУРА:

Альтернативні підходи до розв'язання конфліктів: теорія і практика застосування: посіб. / Уклад.: Н.М. Гайдук. — Л.: ПАІС, 2007. — 296 с.

Бадира В.А., Денисова Т.А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі. — Запоріжжя: Ін-т права ім. В.Сташиса Клас. приват. ун-ту, 2009. — 168 c.

Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — Х.: Право, 2009. — 576 с.

Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / Пер. с англ. Н.Д.Хариковой; Под общ. ред. М.Г.Флямера; Ком. д.ю.н., профессора Я.И.Гилинского. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 310 с.

Бурдін В.М. Осудність та неосудність (кримінально-правове дослідження). – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – 780 с.

Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника. – СПб.: Изд. Дом СПбГУ; Изд-во юрид. ф-та СПбГУ, 2006. – 240 с.

Вечерова Є.М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Міжнар. гуманіт. ун-т. – О., 2010. – 232 с.

Вишневецкий К.В. Криминогенная виктимизация социальных групп в современном обществе: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08/ Московский ун-т МВД России. – М. 2007. – 45 с.

Вплив покарань на злочинність: зб. доп. та наук. ст. - Вип. 3. Кримінологічні дослідження / Ред.: В.І. Поклад. — Луганськ: Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О.Дідоренка, 2009. — 192 с.

Гилинский Я.И. Криминология. Курс лекций: Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

Головкін Б. М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання. — Х.: Право, 2011. — 431 с.

Горшенков Г.Г. Антикриминальная безопасность личности: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ГОУ ВПО «Волго-Вятская академия государственной службы». – Ставрополь, 2009. – 58 с.

Готін О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики України // Право України. – 2005. - № 9. – С. 77-80.

Желудков М.А. Развитие системы криминологического обеспечения защиты личности и общества от корыстных преступлений против собственности: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ФГКОУ ВПО «Московский университет Министерства внутренних дел Российской Федерации». - М., 2012. – 44 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 432 с.

Квашис В.Е. Основы виктимологии. Проблемы защиты прав потерпевших от преступления. – М., 1999. – 450 с.

Корягіна А.М. Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харківський нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2011. – 19 с.

Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.06 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 22 с.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Марцев А.И., Максимов С.В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. – 122 с.

Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць: Посіб. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. — 105 с.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. — 2-е вид. переробл. та доп. — О.: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. — 281 с.

Митрофанов І.І. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері наркообігу. – Кременчук: Вид-во ПП Щербатих О.В., 2008. – 450 с.

Нікітенко О. І. Теорія та практика попередження злочинів органами внутрішніх справ в сучасних умовах.— Херсон: Вид-во ХДУ, 2011. — 220 с.

Никонов В.А. Эффективность общепредупредительного воздействия уголовного наказания. – М.; Тюмень, 1994. – 238 с.

Орловська Н. Актуальні методологічні проблеми відновної парадигми в контексті кримінального права // Право ХХI століття: становлення та перспективи розвитку : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. «Другі Прибузькі юридичні читання» / Під ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 126-129.

Пшеничний В.Г. Запобігання поширенню наркотизму в України (кримінологічна та кримінально-правова характеристика): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 20 с.

Рецидивна злочинність в Україні / П.П. Михайленко, В.В. Кузнецов, В.П. Михайленко. — К.: Аванпост-прим, 2009. — 168 с.

Туляков В.А. Виктимология: учеб. пособие. – О.: Юрид. лит., 2003. – 148 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. - СПб.: СПбГУ, 2001. – 430 с.

ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Державна пенітенціарна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.kvs.gov.ua/punish

Тема№10