Соціології праці та зайнятості у вирішенні соціально-економічних проблем

Головною соціально-економічною проблемою, вирі­шенням якої сьогодні займається соціологія праці, є за­йнятість населення. Адже вона не тільки забезпечує ма­теріальну основу буття людини, а й сприяє розвитку її духовних, моральних якостей. Успішно вирішена проб­лема зайнятості забезпечує соціальну гармонію в суспі­льстві. Невирішеність її призводить до соціальної на­пруги, деградації творчих і професійних якостей люди­ни. Тому програми зайнятості, будучи спрямованими на вирішення проблем як зайнятого, так і незайнятого населення, охоплюють прогнозування дисбалансу на ринку праці; професійний добір, підготовку і перепідго­товку кадрів; запобігання масовому безробіттю; стиму­лювання гнучкого ринку праці; стабілізацію кадрів на підприємствах тощо.

Значна роль у цьому належить соціології праці і зай­нятості, рекомендації якої є неоціненними під час вироб­лення програм зайнятості населення, що здебільшого охоплюють такі питання:

— стабілізація сфери застосування праці;

— створення додаткових робочих місць;

— внутрігалузевий і територіальний перерозподіл працівників;

— професійна орієнтація, перепідготовка та підви­щення кваліфікації працівників;

— соціальний захист працівників;

— організація громадських робіт і тимчасової зайня­тості;

— управління програмою та контроль за її вико­нанням.

Соціологія праці і зайнятості бере активну участь у виробленні та реалізації засобів соціального захисту працівників. Раніше ці питання у нашій країні відобра­жались у планах економічного і соціального розвитку підприємств, згодом — у колективних договорах між працівниками та адміністрацією. Для забезпечення ефективності такого договору соціологи праці повинні спочатку вивчити потреби та інтереси працівників у виробничій і невиробничій сферах, виробити разом з іншими службами заходи щодо їх задоволення. Певну роль відіграє соціологія праці в організації контролю

за реалізацією колективного договору та з’ясуванням його ефективності.

Традиційно соціологія праці та зайнятості виявляє неабияку зацікавленість умовами праці.

Актуальним її напрямом є впровадження на під­приємствах наукового менеджменту. Ускладнення со­ціально-економічних умов праці, поглиблення само­стійності підприємств, розвиток ринкових відносин вимагають уважнішого ставлення до проблем регулю­вання трудової поведінки, формування трудової моти­вації, стимулювання працівників. Відповідно до цього перед соціологією праці та зайнятості постало завдан­ня вивчення потреб та інтересів працівників і вироб­лення ефективної системи матеріальних, соціальних, соціально-психологічних стимулів.

Соціологія праці та зайнятості активно впливає на вирішення проблем адаптації працівників до нових умов праці. У сфері її досліджень перебувають особли­вості пристосування до зовнішнього середовища різних за освітою, фахом та іншими параметрами категорій працівників.

Дослідження, прогнози, рекомендації соціології праці стосуються не тільки окремих підприємств. Над­то важливим є функціонування її на макрорівні, у фор­муванні державних програм щодо певних аспектів або комплексу проблем у сфері праці та зайнятості у галу­зі, регіоні, державі. Адже науково вивірена, раціональ­на державна політика є необхідною передумовою ефек­тивного втілення конкретних рекомендацій на кожно­му підприємстві.

Найчастіше соціологія праці бере участь у розробці таких проблем:

— діагностика процесів у трудових колективах;

— вивчення соціального самопочуття працівників;

— встановлення зворотного зв'язку між керівни­ками та працівниками для прийняття науково об­ґрунтованих рішень, нейтралізації трудових конф­ліктів;

— вивчення ділових та особистих якостей керівни­ків підприємства;

— організація ділових ігор, тренінгів для розвитку професійних навиків працівників підприємств, форму­вання ефективного стилю керівництва;

— участь у виробленні іміджу керівництва;

— участь у маркетингових дослідженнях. Результатом її досліджень активно послуговуються як різноманітні соціальні, суспільно-політичні галузі знань, так і економічна, політична, соціальна наука і практика.

Запитання. Завдання

1. У чому полягають особливості об'єкта і предмета соціології пра­ці й зайнятості?

2. Охарактеризуйте головні категорії, поняття соціології праці та зайнятості.

3. Які елементи міжнародного досвіду регулювання зайнятості на­селення можна використати в Україні?

4. Які специфічні ознаки безробіття в Україні?

5. Охарактеризуйте періоди розвитку західної соціології праці.

6. Проаналізуйте погляди на працю Ф.-В. Тейлора. Що нового він вніс у розвиток соціології праці?

7. Поясніть сутність Хоторнського експерименту. Чим збагатив він соціологію праці?

8. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології праці?

9. Визначте головні завдання соціології праці на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Андрущенко