Суспільство як соціальна система

Система являє собою сукупність елементів, між якими існує взаємозв'язок і взаємодія і які в цій взаємодії утворюють єдине ціле.

Суспільство розглядають як макросистему, яка включає сукупність підсистем.

Соціальна система - це складноорганізоване цілісне утворення, впорядковане і пов'язане з сукупністю взаємодетермінованих зв'язків між його елементами.

Можна виділити ряд особливостей, які притаманні соціальній системі:

1) цілісність, відносна завершеність об'єкта і його відносна єдність;

2) наявність внутрішніх зв'язків;

3) наявність зовнішніх зв'язків з іншими об'єктами та системами;

4) має свою структуру, внутрішню будову;

5) соціальна система як об'єкт є відносно автономною,

6) самоорганізована і саморегульована система;

7) виконує численні функції;

8) соціальна система скерована на досягнення певного результату. Сучасне суспільство — це система, яка складається з окремих рівнів

соціальних спільностей.

При соціологічному аналізі в основному вивчають суб'єкти чотирьох рівнів спільності.

По-перше, фундаментальний рівень формування, організації суспільства — це людство в цілому, що формує свої інтереси як єдина цивілізація.

По-друге, це соціальні інститути. Соціальний інститут — це стійка, організована форма діяльності груп, спільностей людей, соціальних верств, форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує функціонування суспільних відносин.1 Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.— Харьков, 1996.— С.216.

Соціальні інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. їх діяльність може бути охарактеризована з зовнішнього та внутрішнього боку. Зовнішні соціальні інститути — це сукупність осіб, установ, які володіють певними матеріальними засобами і здійснюють конкретну соціальну функцію. Змістовна, внутрішня, сторона діяльності соціальних інститу­тів — певний набір стандартів поведінки конкретних осіб в конкретній ситуації. Кожний соціальний інститут характеризується наявністю мети діяльності, конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій та ролей, типових для певного соціального інституту, а також системою санкцій.

Інституціоналізовані соціальні зв'язки бувають формальні і неформальні.

Формальні соціальні інститути мають загальну ознаку — взаємодія між суб'єктами здійснюється на основі формально обумовлених правил, законів, регламентів, положень і т. п.

Неформальні соціальні інститути хоча і регламентуються в соціаль­них діях, зв'язках, але не оформлені законом. Неформальні соціальні інститути ґрунтуються на особистих зв'язках, взаємних симпатіях, без­посередньому спілкуванні. Прикладом неформального соціального інституту може бути дружба.

Кожний соціальний інститут має свою структуру, яка включає:

1. Соціальні норми, правила, які уособлюються у вимогах, статутах, інструкціях, законах.

Соціальні норми — це система вимог і правил, які встановлені суспільством або групою щодо своїх членів з метою здійснення ними діяльності за певним зразком. Соціальні норми деперсоналізовані, вони стосуються кожного члена суспільства.

2. Наявність спеціалізованих установ, закладів (наприклад, тюрма, церква як будівля).

3. Спеціалізований професійний суб'єкт соціального інституту (наприклад, в політичних інститутах — чиновники).

4. Здійснення соціального контролю, яке відбувається через санкції. Прикладом формального соціального інституту може бути суд.

Соціальні норми уособлюються в даному випадку в юридичних законах. Спеціалізованим закладом є суд як установа. Спеціалізовані суб'єкти

соціального інституту — судді, прокурори, адвокати і т. д. Здійснення соціального контролю відбувається через санкції (покарання за скоєний злочин).

За типом вирішуваних завдань соціальні інститути можна розділити на п'ять груп:

1) економічні, що займаються виробництвом і розподілом мате­ріальних благ, організацією праці і т. ін. (власність);

2) політичні, пов'язані із здійсненням функцій влади (влада, уряд, держава);

3) інститути стратифікації, які визначають розподіл позицій і людсь­ких ресурсів;

4) родинні інститути (сім'я, шлюб);

5) культурні інститути, що пов'язані з релігійними звичаями, з науковою і художньою творчістю; організують відношення людей до релігії, культури та ін. (церква, мистецтво).

Основними функціями соціальних інститутів є: організаційна, регу­лятивно-управлінська, культурно-виховна, контрольна.

По-третє, рівні соціальної структури суспільства — це соціальні спільності, верстви, соціальні групи.

По-четверте, рівень окремого індивіда, оскільки для соціології саме особистість є предметом вивчення як суб'єкт і об'єкт соціальних відносин.

Соціальні відносини — це відносно самостійний специфічний вид суспільних стосунків, який виражає діяльність соціальних суб'єктів з приводу їх неоднакового положення в суспільстві і ролі в суспільному житті. Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Однак, таке ототожнення правомірне лише тоді, коли соціальні відносини розуміють в широкому сенсі, протиставляючи їх природним відносинам. Соціальні відносини не є статичними формами соціальної взаємодії; вони завжди взаємопов'язані з іншими відносинами в системі суспільних відносин. Для того, щоб виділити власне соціальні відносини із системи суспільних відносин, необхідно, передусім, встановити причину, на основі якої вони будуються.

Відомо, що кожний вид суспільних відносин реалізується між соціальними суб'єктами з приводу того чи іншого об'єкта. Якщо це відносини з приводу засобів виробництва — це економічні відносини, державної влади — політичні відносини, юридичних норм — правові відносини і т. д. Соціальні відносини у вузькому значенні виникають при реалізації власне соціальної взаємодії, між різними соціальними верствами, групами і індивідами.

1 Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.— Харьков, 1996.— С.217.

Отже, соціальні відносини — це стосунки між групами людей, різноманітні зв'язки між соціальними суб'єктами в процесі їх життєдіяльності.

Суспільні відносини є більш широким поняттям, ніж соціальні відносини. Суспільні відносини — це ті відносини, які встановлюються між великими групами людей.

За сферою прояву суспільні відносини можна поділити на: економіч­ні, політичні, духовні, соціальні.

Соціальні відносини — відносини, які існують поряд з суспільними відносинами. До них можна віднести всі форми відносин між невелики­ми спільностями: побутові, сусідські і т. п. Це трансформація суспільних норм через призму індивідуальних інтересів.

Соціальний інтерес — одна з найважливіших рушійних сил поведінки і діяльності будь-якого соціального суб'єкта, особистості, соціальної спільності, верстви, суспільства.

В сучасному суспільстві існує велике різноманіття інтересів, і їх узгодження — основне завдання держави, політичних партій і суспільних громадських організацій.

Поняття «інтерес» тісно пов'язане з поняттям «цінність».

Цінність в соціології визначають як особливе суспільне відношення, завдяки якому потреби і інтереси людини чи соціальної групи перено­сяться в світ речей, предметів і духовних явищ.

Соціальна цінність — це значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп чи особистості.

За суб'єктами або носіями цінності поділяють на:

1) Індивідуальні цінності. У кожного є речі, які мають ціннісне значення тільки для окремої особи і не для кого більше (фотографії, реліквії і т. п.).

2) Групові або колективні цінності. Колективні цінності утворюються в діяльності соціальної спільності, верстви, групи людей і мають певну значимість, згуртовуючи цю спільність.

3) Загальнолюдські цінності — це цінності, які виникають внаслідок діяльності всіх людей, мають певну значимість для всіх людей (наприклад, любов, дружба).

Встановлення певних типів соціальних і суспільних відносин відбувається на основі таких процесів:

просторовий контакт (при випадкових зустрічах);

психологічний контакт (при виникненні певної зацікавленості між його суб'єктами).

Соціальний контакт — взаємодія на основі обміну цінностями, благами; виявляє потребу в спілкуванні і соціальній дії. Між суб'єктами соціального контакту лежать певні цінності. При соціальному контакті виникає інформаційний механізм спілкування.

Спілкування — це багатоплановий процес взаємодії соціальних суб'єктів, організації їх життєдіяльності, реалізації потреб, обміну інформацією.