Етичний кодекс соціального працівника
Етичний кодекс визначає, за що відповідає і як повинен діяти соціальний працівник. Таким чином, етичний кодекс функціонує як формалізоване вираження відповідальності: 1) професії перед суспільством, яке санкціонувало цю професію; 2) представників професій перед споживачами послуг; 3) спеціалістів перед своєю професією. Крім виконання зазначеної функції, етичний кодекс виконує такі завдання:
• охороняє репутацію професії, пропонуючи чіткі критерії, які можливо застосовувати, щоб регулювати поведінку спеціалістів;
• сприяє компетентній і сумлінній роботі спеціалістів;
• захищає людей від експлуатації з боку неуважних або некомпетентних практиків.
Основна мета етичного кодексу полягає в тому, щоб визначити безумовні принципи роботи в інтересах захисту клієнта.
Кодекс професійної етики розроблявся відповідно до загальних етичних норм, специфічних обов'язків і конкретними правилами, що звідти випливають. Члени професійної групи мають обов'язки перед своїми клієнтами, роботодавцями, один перед одним, перед колегами з інших професійних груп і перед суспільством. Для того, щоб виконати всі ці обов'язки, спеціаліст має додаткові права, які прийняті й дотримуються суспільством. Будь-які професійні об'єднання зобов'язані контролювати виконання їх членами своїх професійних обов'язків і гарантувати дотримання всіх необхідних професійних прав. До основних принципів етики соціальної роботи належать такі:
1) кожна людина має право на самореалізацію й зобов'язана зробити свій внесок у добробут суспільства; у своїй діяльності соціальний працівник керується принципом соціальної справедливості; соціальний працівник шанує основні людські права і діє відповідно до Декларації прав людини ООН, інших міжнародних конвенцій у цій галузі;
2) соціальні працівники зобов'язані всі свої знання й навички спрямовувати на надання допомоги окремим людям, групам, общинам у їхньому розвитку, а також на вирішення конфліктів між особистістю й товариством; соціальний працівник надає допомогу кожному, хто потребує її;
3) соціальний працівник дотримується принципу особистої недоторканності, конфіденційності й відповідального використання інформації у своїй діяльності; соціальний працівник тісно співробітничає зі своїми клієнтами задля їхнього блага, але не на шкоду іншим; клієнти заохочуються до участі в спільній роботі й повинні бути попередженими про ризик і вигоди передбаченого курсу дій;
4) соціальному працівнику варто зводити до мінімуму застосування правового примусу при вирішенні питань клієнта; соціальна робота несумісна з прямою або опосередкованою підтримкою індивідів, владних структур, що використовують терор, катування й інші дії, спрямовані на гноблення людей;
5) соціальні працівники дотримуються етичного кодексу, прийнятого їхньою професійною асоціацією.
Основні стандарти етичної поведінки поділяються на чотири групи (блоки). Перша спрямована на регулювання етичних стосунків між соціальними працівниками і клієнтами, реалізацію визначеної норми поведінки соціального працівника стосовно клієнтів. Друга група – на стандарти відносин соціального працівника з агентствами й організаціями. Третя – на стандарти поведінки соціального працівника у стосунках з колегами. Четверта – на стандарти стосовно професії.
Складовою частиною етики соціальної роботи є етика досліджень у соціальній сфері (наприклад, оцінювання ефективності якості соціального обслуговування населення). Соціальний працівник, що займається науковими дослідженнями, керується головним принципом «Не завдай шкоди клієнту», він старанно зважує можливі наслідки своїх вишукувань і при проведенні обстежень клієнтів повинен переконатися в тому, що згода його учасників є добровільною. Соціальний працівник повинен забезпечити захист учасників досліджень від дискомфорту, страждань, шкоди, небезпеки або збитку; отримана в ході дослідження інформація про його учасників розглядається як конфіденційна.
Наведемо приклади етичних кодексів, прийнятих асоціаціями соціальних працівників деяких країн.
Російська міжрегіональна Асоціація працівників соціальних служб
На російській конференції членів міжрегіональної Асоціації працівників соціальних служб (22 травня 1994 р.) був прийнятий професійно-етичний кодекс соціального працівника, у якому сформульовані моральні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування.
1. Принцип моральної відповідальності перед клієнтом:
– працівники повинні ставитися до клієнтів із властивим їхній професії гуманізмом;
– інтереси клієнтів є пріоритетними для працівників соціальних служб; добробут клієнта повинен розглядатися як основний чинник при прийнятті будь-якого рішення працівників служби;
– працівники соціальних служб повинні дотримуватися конфіденційного характеру стосунків з клієнтами й піклуватися про нерозголошення отриманої інформації;
– працівники соціальних служб повинні сприяти вільному, самостійному й усвідомленому вирішенню клієнтом своїх проблем.
2. Принцип моральної відповідальності перед суспільством:
– діяльність працівників соціальних служб повинна сприяти зростанню добробуту всього суспільства;
– працівники соціальних служб повинні відгукуватися на прохання будь-якого клієнта незалежно від його способу життя, походження, статі, сексуальної орієнтації, віку й стану здоров'я.
3. Принцип моральної відповідальності перед професією й колегами:
– працівники соціальних служб зобов'язані накопичувати й поглиблювати свої знання й повноцінно їх використовувати у професійній діяльності;
– працівники соціальних служб повинні підтримувати і зміцнювати все те, що сприяє здійсненню ними власного призначення;
– працівник соціальної служби повинен прагнути до співробітництва з колегами в інтересах своїх клієнтів; стосунки між працівниками соціальних служб повинні будуватися на взаємній повазі й довірі.
Основні принципи етичного кодексу Асоціації соціальних працівників Великобританії
1.Центральним у соціальній роботі є визнання цінності й гідності кожної людини незалежно від походження, положення, статі, сексуальної орієнтації, віку, віри і внеску в суспільний розвиток. Професія пов'язана з заохоченням полегшення процесу самореалізації індивіда відповідно до інтересів інших членів суспільства.
2.Соціальна робота спрямована на поліпшення життя людей, пов'язана з фасилітацією (створенням комфортних умов для клієнта) і попередженням труднощів і страждань. Соціальні працівники, отже, відповідальні за допомогу індивідам, сім'ям, групам і общинам, беруть участь у соціальному плануванні. Соціальна робота має розроблені методи практики, що ґрунтуються на комплексі знань, що постійно зростають, і досвіду.
3.Соціальний працівник зобов'язаний виконувати свої завдання чесно й уміло. Він визнає професійні обов'язки не тільки для того, щоб поліпшити свої знання й навички, але й для розвитку професійного знання в цілому. Це передбачає постійну переоцінку методу й способу дій у контексті потреб, що змінюються, а також співробітництво тих, від кого залежить добробут клієнта.
4.Соціальний працівник має право й обов'язок привернути увагу влади й широкої громадськості до діяльності уряду, суспільства або агентств, створюючи та посилюючи труднощі й страждання або перешкоджаючи їхньому полегшенню. Соціальні працівники найчастіше знаходяться між владними структурами і безвладними прохачами послуг. Соціальні працівники рахуються з тими, під чиїм керівництвом вони працюють, і відповідають за ефективну роботу своєї організації.
Приймаючи положення про принципи, яке включає найперші обов'язки соціального працівника, кожен член професійного об'єднання дотримується таких правил:
1. Сприяти формулюванню й застосуванню заходів соціальної політики, що забезпечує добробут людини, і не припускати застосування своїх знань, навичок і досвіду в негуманних цілях.
2. Шанувати особистість свого клієнта й гарантувати захист його гідності і прав незалежно від походження, положення, статі, віку і внеску в суспільний розвиток.
3. Сприяти розширенню можливостей клієнта і розвитку його спроможності самостійно приймати рішення.
4. Не відхиляти свого клієнта, навіть якщо доводиться захищати від нього інших, або визнати свою нездатність допомогти йому.
5. Визнавати пріоритет професійної відповідальності перед особистими інтересами.
6. Знати, що продовження професійної освіти є основою практики соціальної роботи, і відчувати власну відповідальність за рівень наданих послуг.
7. Співробітничати з іншими в інтересах своїх клієнтів.
8. У випадку привселюдної заяви або участі в суспільній діяльності роз'ясняти, діє він від імені організації або від себе особисто.
9. Розуміти, що інформація, що використовується в одному випадку, не повинна бути застосована для інших цілей без відповідних санкцій. Поважати особисте життя клієнтів і конфіденційну інформацію про них.
10. Створювати й підтримувати в службах соціальної роботи умови, що дозволяють соціальним працівникам виконувати розпорядження цього кодексу.
Незалежно від того, визнаємо ми це або ні, кожен з нас має власні цінності й переконання, що впливають на наші дії і рішення, визначають кольори, у яких ми бачимо навколишній світ. Це проникає й у нашу професійну діяльність, адже неможливо робити щось у ціннісному вакуумі. Дуже важливо усвідомлювати те, яку роль цінності й переконання можуть відігравати в нашому мисленні і поведінці. Ось чому всі організації й асоціації соціальних працівників розробляють і орієнтуються на список ціннісних орієнтацій або етичний кодекс, що служить інструкцією для практиків.
Десять заповідей з етичного кодексу Асоціації соціальних працівників США
1. Люди мають право на послуги й можливості поліпшити якість життя.
2. Безпека клієнтів є першою умовою.
3. У цілому люди роблять краще, що вони можуть, і не спрямовані на заподію шкоди.
Проте нерідко вони все ж завдають шкоду один одному в спробі справитися з ситуацією, коли в них недостатньо знань або умінь. Отже, навчання необхідним навичкам необхідно для зниження ризику виникнення конфліктних ситуацій між людьми.
4. Складні ситуації можуть дати шанс для змін.
Коли люди страждають у важких ситуаціях, часто вони стають більш відкритими до нового, якщо усвідомлюють, що колишні реакції, поведінка, дії завдають їм болю. Складні часи можна розглядати як можливість залучення людей до навчання новим альтернативним формам діяльності у важких умовах, що можуть призвести до позитивних результатів.
5. Непідходящі дії можуть заподіяти шкоду.
Більшість з нас, соціальних працівників, хотіли б думати, що допомагають клієнтам. Цілком очевидно, що ми не будемо цілеспрямовано обирати ті дії, що є скоріше шкідливими, ніж корисними в тій або іншій ситуації, тому навряд чи не найважливішим є завбачливість, обережність, постійний аналіз і оцінка запропонованих варіантів. Найважливішою вимогою є залучення самого клієнта в процес обслуговування й оцінювання з метою отримати більш докладну картину поліпшення або втрату результаті обраної стратегії.
6. Найбільш корисним є застосування пробного, експериментального підходу в роботі з клієнтами.
Це передбачає визнання такої тези: те, що спрацьовує в одному випадку, не обов'язково спрацьовує завжди. Якщо ми (соціальний працівник і клієнт) будемо розглядати розпочаті нами спроби змінити щось у ситуації як експеримент, ми не будемо особливо розгублюватися у випадку невдачі. Нам також нікого буде соромити за відсутність видимих змін у пробній ситуації. У випадку наукового експерименту негативний результат, що не підтвердив наших очікувань, дає додаткову інформацію, яку можливо застосувати в майбутньому.
У контексті цього переконання міститься також бажання і спроможність соціальних працівників застосовувати різні варіанти рішення до однієї ситуації; варіативність підходів, у свою чергу, вимагає від професіонала володіння цілою низкою методів і більшістю технік.
7. Ви не можете говорити про клієнтів, що вони безнадійні.
Багато досвідчених соціальних працівників могли б перерахувати певні індикатори, за якими вони передбачають, що той або інший випадок з клієнтом буде успішним. З мого особистого досвіду я міг би навести декілька прикладів, коли я починала працювати з клієнтом, що думає про себе самого як такого, що не має ніякої надії знайти свій шлях на цій землі. Проте незабаром відбувалися перші позитивні зміни, а потім я ставала свідком неймовірного прогресу! Я упевнена, що передбачити відсутність змін неможливо, тому з приводу перспектив кожного нового клієнта потрібно бути налаштованим якомога оптимістичніше, незважаючи на будь-яку жахливу інформацію про них. До того ж, цей позитивний настрій передається і клієнту, у свою чергу допомагаючи йому отримати надії.
8. Клієнти – це наші партнери, вони потребують поваги й конфіденційності.
Коли я працюю з клієнтом, я не просто роблю свою справу, – кожний з нас на рівних бере участь у процесі і впливає на нього. Отже, дуже важливо визнавати цей факт і ставитися до клієнта так само, як і до свого колеги. Це включає конфіденційність усієї інформації, що я запитую в клієнта протягом нашого спілкування. Я не маю права обнародувати цю інформацію до кінця мого життя! Звичайно, якщо людина знаходиться в небезпеці й розголошення таємниці захистить її, може набирати сили виняток з цього правила, але й у цьому випадку, шануючи свого клієнта, я зобов'язана проінформувати його про свої зобов'язання й умови порушення конфіденційності.
9. У нашу роботу входить мотивувати клієнтів і вселяти в них надію.
Занадто часто ми очікуємо від клієнта радісного трепету з приводу вторгнення в його життя соціального працівника зі своїми пропозиціями щодо зміни життя. Зміни важкі, і клієнти часом мають вагомі причини, щоб не тремтіти від щастя при нашій появі. Тому для всіх було б корисно усвідомлювати існування природної схильності остерігатися соціального працівника. Запам'ятаєте, що якщо ви виконуєте свою роботу сумлінно, то повинні зробити все, щоб одержати підтримку і схвалення здійснюваних змін з боку клієнта.
10. Клієнти мають право на зміну власних переконань і життєвого стилю без усякого тиску з нашого боку (якщо, звичайно, вони не становлять небезпеки для самих себе і оточуючих).
Це значить, що вони мають право зробити свій вибір, навіть якщо їхній варіант радикально відрізняється від запропонованого нами. Іноді це достатньо важко, але необхідно не робити сліпий тиск на клієнтів, якщо вони обирають свій власний шлях, нехай навіть нам він не здається оптимальним.
В Україні на сьогоднішній день відсутній етичний кодекс соціальних працівників, що, проте, не знімає даного питання з порядку денного, оскільки кожен з членів професійної групи, крім українських законів, суспільних норм, обов'язково керується Міжнародними етичними стандартами соціальної роботи.
Резюме
1. Етика соціальної роботи є відносно самостійним поділом етичної науки й вивчає особливості морального аспекту соціальної роботи, визначаючи специфіку реалізації принципів загальнолюдської моралі у сфері соціального обслуговування населення, діяльності соціальних служб і соціальних працівників; обґрунтовує особливості принципів етики соціальної роботи, розкриває її функції, визначає специфіку змісту категорій етики соціальної роботи. Будучи невід'ємною і специфічною частиною філософської науки про роль моральних начал у соціальній діяльності, етика соціальної роботи має велике значення для практики соціальної роботи, тому що спроможність соціальних працівників діяти відповідно до етичних норм істотно підвищує якість послуг, наданих клієнтам.
2.Актуалізація етичних питань соціальної роботи в сучасному світі детермінована принаймні двома основними чинниками. По-перше, у ході свого історичного розвитку соціальна робота досягла такого рівня, коли вона стала невід'ємною частиною життєдіяльності держави й суспільства з ринковою економікою. По-друге, етика професійної соціальної роботи спроможна й повинна забезпечити потребу цивілізованого суспільства визнати вищою його цінністю людину незалежно від її матеріального достатку, здатності до праці, стану здоров'я, освіти, інтелектуальних спроможностей, сімейного стану, статі й віку, раси й національності, поглядів і переконань тощо. Етичні норми спільного існування й діяльності людей у суспільстві потребують надання адекватної допомоги й підтримки кожній людині, що потребує її, допомоги, заснованої на любові до людини, повазі її прав, принципах гуманізму й соціальної справедливості.
3.Етика соціальної роботи базується на деонтологічній парадигмі як комплексу норм, встановлень і розпоряджень про зобов'язання і професійні обов'язки, відповідальності соціального працівника перед суспільством і державою, перед соціальною роботою як професією і соціальним інститутом, перед колегами і перед клієнтом соціальної роботи. Деонтологія соціальної роботи характеризує той факт, що етика соціальної роботи з моралі доброчесної поведінки перетворилася в мораль норми соціальної роботи, у якій фіксується її належне у визначених максимах і правилах (професійний обов'язок, його зміст, об'єктивний і суб'єктивний обов'язки, моральний обов'язок, деонтологічні принципи, конкретні професійні стосунки і т. ін.).
Належне в етиці соціальної роботи й соціального працівника виявляється в системі конкретних професійних стосунків (як відповідальність і обов'язок соціального працівника перед суспільством і державою, перед професією, перед колегами, перед клієнтом і його близькими, перед самим собою), в етикеті соціального працівника, у типових ситуаціях його професійної діяльності, в особистісно-моральних рисах соціального працівника.
4.Сучасна професійна етика соціального працівника становить собою значеннєву соціальну дію, економічно орієнтовану. Основу сукупності засобів діяльності й характеру професійної поведінки соціального працівника становить етика як система норм моральної поведінки професійної групи. У цьому випадку поняття «клієнт соціальної роботи» набуває нової якості. З одного боку, клієнти — це ті, що замовляють послуги в суб'єкта соціальної роботи, а з іншого, —люди, які опинились в особливому соціально-психологічному стані. Екологічний характер соціальної роботи акцентує її цільовий компонент на посиленні суб'єктивної ролі клієнта, що, у свою чергу, детермінує систему професійних цінностей соціальної роботи й етичний кодекс соціального працівника.
Питання для перевірки засвоєного матеріалу:
1. Визначити етику партнерських взаємовідносин спеціалістів у сфері соціальної роботи
2. Схарактеризувати професійно-етичні відносини та їх особливості в співдружності соціальних працівників. Моральні принципи співробітництва з колегами в інтересах своїх клієнтів: взаємна повага, довір'я, чесність, правдивість, рівність.
3. Висвітлити особливості етики спілкування з колегами по соціальній роботі: телефонна, усна й письмова мова.
4. Розкрити етичні засоби запобігання та подолання конфліктних ситуацій у соціальній роботі