Основні характеристики способу життя

Починаючи з 60-х років суттєвих змін зазнав спосіб життя людей. Переорієнтацію суспільної свідомості на влаштування свого особистого життя з урахуванням економічних, політичних і духовних процесів, що відбувалися, постійно фіксували соціологічні дослідження. Якщо в 60-х роках значна кількість людей так чи інак­ше зв'язувала своє життя з майбутнім і позитивними змінами, то у 80-х роках поступово сталася переоцінка реально функціонуючих цінностей, особистої і суспільної мети. Ставало дедалі важче забез­печити ефективне поєднання особистого і суспільного, спосіб життя людей став замкнутим, поширювалась апатія, зневір'я та ін. В сфері економічних відносин не зменшилась, а навіть зросла кількість лю­дей, які ледве-ледве зводили кінці з кінцями. Якщо в середині 70-х років 17,4% людей ні в чому собі не відмовляли і лише третина (32,5%) жили від зарплати до зарплати, то в середині 80-х років уже лише 9,4% людей ні в чому собі не відмовляли, а близько 40% жили від зарплати до зарплати, в середині ж 90-х років 6,2% людей ні в чому собі не відмовляли, а близько 80% людей зубожіли. Тоді ж погіршу­валось становище груп людей з фіксованими доходами (пенсіонери, студенти, ряд категорій службовців). Відсутність в Україні скоорди­нованої економічної політики привело до порушення пропорцій у народному господарстві, сприяло появі тіньової економіки, форму­вання груп людей з дуже специфічними джерелами доходів, зі своєю структурою споживання і своїми ціннісними орієнтаціями. І якщо ще в 60-х роках люди з незаконними або сумнівними доходами праг­нули не показувати свій рівень споживання, то в 70-х роках їх стиль життя стає показним, демонструючим «уміння жити», а в 90-х роках появляється уже певний прошарок людей, які не обмежувались іно­марками автомашин, різноманітною теле-.і радіоапаратурою, мод­ним одягом, а й володінням нерухомістю, солідними капіталами. За неповними даними, в середині 90-х років в Україні налічувалось близь­ко 1500 сучасних українських бізнесменів, які володіли величезними капіталами і мали значні вклади в зарубіжних банках. У соціальній сфері сталася втрата почуття соціальної справедливості, втрата зв'язків між кількістю і якістю праці і її оплатою, зупинилось близько 860 підприємств, значна ж кількість підприємств не завантажена і пра­цює з перервами. Значно скоротилась (на 30%) і кількість фермерських господарств, багато колгоспів, радгоспів розпалось. Скорочуються і закриваються навчальні заклади (майже 23% закрито середніх шкіл, технікумів), скорочено на 30 — 40% набори у вищі навчальні заклади. Закриваються лікарні, клуби, будинки культури, дитячі дошкільні заклади тощо. За даними статистики, в Україні в середині 80-х років три з чотирьох опитаних не бачили залежності між старанністю в праці і офіційним, реальним підтвердженням значущості їх трудово­го внеску. Саме такі суперечності породжували спекуляцію, розкра­дання, блат тощо. З 90-х років такі явища не тільки поглибились, а й розширились, стали повсякденними.

Спотворення принципів соціальної справедливості привело до ви­никнення руху проти елітарних форм стилю життя, проти різних способів закритого розподілу, реально існуючих ужитті. Несправед­ливість, недієвість законів, відсутність законослухняності, зростан­ня злочинності породжують розчарування в цінностях суспільства, ідеях, стимулюються спотворені форми організації особистого жит­тя (поширюються наркоманія, алкоголізм та ін.). Властиві окремим особам негативні риси часто потворно трансформуються в психоло­гію оточуючих їх людей. В умовах, коли в середині 90-х років в Укра­їні різко ускладнилась політична і соціально-економічна ситуація, зрос­тає безробіття, знизився життєвий рівень населення, люди особливо часто реагують на все, що ображає їх інтереси, права і свободи (од­наково важливо і те, що стосується кожного особисто, близьких йо­му людей і тієї обстановки, де вони живуть і працюють).

Досить строкатою є суспільно-політична діяльність як одна із скла­дових способу життя. Якщо в кінці 80-х років — на початку 90-х років дещо активізується участь населення в політичному житті, зростання активності людей, що часто свідчило про формальність, не відоб­ражало глибоких змін у свідомості і поведінці людини, то з середини 90-х років різко падає активність, дедалі більше людей охоплює, апа­тія, байдужість, зневір'я в реальність економічних і соціальних ре­форм. Досить того, що майже в 50 виборчих округах України, незва­жаючи на неодноразові повторні вибори, так і не сталося обрання народних депутатів. Спроби подолати формалізм з позицій орієнта­ції і переваг людини стихійно знаходили відображення в таких формах політичної активності, як самодіяльні політичні рухи і об'єднан­ня, але й вони незабаром припиняли діяльність. Певний вплив на зміну політичного статусу способу життя мала гласність, демокра­тичне перетворення, політизація національних і регіональних проце­сів, але поступово й такі процеси глохли.

Соціологічні дослідження стали реєструвати зниження пріорите­ту інтересів до питань внутрішньої політики, політичний аспект спо­собу життя ще мало торкнувся широких мас, що демократизація охопила лише верхівні верстви, а політична активність населення відображала здебільшого настрої, почуття гніву і обурення, аніж гли­бинні процеси політичної творчості. Суперечливо розвивається і ді­яльність людини в сфері культури як характеристика стилю її життя. Якщо в 80-х роках кількісне споживання потреб культури явне: в містах кожний другий житель, включаючи дітей користувався послу­гами бібліотек, 50 — 70% міського населення регулярно читали книж­ки, майже кожна сім'я передплачувала кілька газет і журналів, в сільських місцевостях теж спостерігалось прагнення до культури, то уже в середині 90-х років, незважаючи на зростання різноманітних видань газет і журналів і особливо еротичних та інших, все ж майже наполовину знизився на них попит населення, лише 30 — 35% сімей передплачують газети і журнали. Знизився і тираж передплатних видань. На жаль, не враховуються нові явища, що виникають у сфе­рі духовної культури. Формування нових ціннісних орієнтацій, поя­ва нових тенденцій в естетичній і моральній свідомості поступово видозмінюють спосіб життя людей. І, нарешті, сталися серйозні змі­ни у сфері побуту. Появилось дедалі більше різноманітних форм за­доволення особистих потреб. Та разом з тим тривала орієнтація на переваги офіційних цінностей порушила міжособові контакти, посла­била родинні та сімейні зв'язки, що не затрималось відбитися на зниженні моральності.

Між тим, незважаючи на певні суперечності, процес піднесення потреб пробиває собі шлях. Ще в кінці 60-х років утилітарна значущість речей відіграла велику роль: люди прагнули придбати меб­лі, холодильники, класні телевізори, радіо- і відеоапаратуру, автома­шини тощо. В 80-х зростає потреба в книжках, товарах культурно-побутового призначення, що мають інформаційну і естетичну цінність і виступають одночасно предметами сучасного комфорту. Та з сере­дини 80-х — на початку 90-х років зниження купівельної спромож­ності населення різко відбилося і на потребах населення, хоча значення сфери побуту в житті людей не тільки серйозно зросло, але в ряді випадків стало навіть визначальним. Інакше кажучи, прогрес

техніки, науки набагато випередив прогрес у сфері житла, торгівлі, комунального обслуговування, немало сприяв загостренню сприй­няття людьми своїх побутових проблем. І хоча всі складові умови життя — заробітна плата, зміст праці, забезпеченість житлом і куль­турно-побутовими установами, кількість вільного часу, задоволення попиту на основні продуктові, промислові товари та ін. — тісно вза­ємозв'язані, але їх взаємозамінюваність досить обмежена.

2. Суть, структура, характер вільного часу*'Матеріал підготовлено кандидатом філософських наук О. Л. Солодкою.