Головні принципи та етапи проведення опитування за методом Делфі

Спроба усунути більшість недоліків прогнозування, виконувано­го комісією експертів, пов'язана з методом Делфі.

Від звичайних методів групової взаємодії експертів його відрізня­ють три особливості: анонімність; використання результатів поперед­нього туру опитування; статистична характеристика групової відповіді.

Анонімність у цьому разі передбачає, що у ході проведення про­цедури опитування експертів за методом Делфі учасники групи невідомі один одному. Крім того, взаємодію членів групи при вико­ристанні анкет цілковито усунено. У результаті автор відповіді може змінити свою думку без можливої втрати власної репутації в очах інших фахівців. Завдяки цьому будь-яку ідею можна розглядати тіль­ки з точки зору її переваг, безвідносно до того, яку оцінку (високу або низьку) отримав би автор з боку інших учасників експертної групи.

Використання результатів попереднього туру опитувань здійсню­ють за допомогою відповідей на запитання анкети. Ці відповіді потім обробляє дослідницька група, після чого отриману інформа­цію надають експертам. При цьому кожного експерта інформують тільки про поточний стан колективної думки, а також про доводи "за" та "проти" кожної точки зору.

Головний ефект від використання методу Делфі полягає в тому, щоб запобігти прийняттю групою своїх власних цілей та завдань, які суперечать реальним завданням прогнозування або просто не стосу­ються їх (наприклад, перемога у дискусії з опонентом або досягнен­ня внутрішньогрупової злагоди задля "мирного співіснування").

Статистична характеристика групового звіту враховує думку всієї групи експертів. При цьому групова відповідь може бути пода­на у вигляді медіани (у статистиці — серединне або центральне зна­чення) та двох квартилів (від лат. guаrtа — четвертий; квартилі поділяють область зміни деякої випадкової величини на чотири інтервали, потрапляння в які мають рівні ймовірності), тобто у ви­гляді такого числа, оцінки якого однією частиною членів групи будуть більшими, ніж це число, а іншою частиною — меншими. Крім того, відповідь може бути подана у вигляді двох чисел, які за величиною оцінок відокремлюють одну частину членів групи від іншої. Таким чином, кожну відповідь усередині групи враховують при побудові медіани, а величину розкиду відповідей характеризує величина інтервалу між квартилями.

Метод Делфі включає до свого складу низку конкретних мето­дик, які відповідають різним завданням підготовки прогнозів. Роз­глянемо одну з таких методик, яку вважають "класичною" і яка є загальною для всіх інших модифікацій методу Делфі.

Як ми вже знаємо, метод Делфі здійснюють шляхом опитування групи фахівців за допомогою серії анкет, які містять не тільки запи­тання, а й необхідну для фахівців з групи експертів інформацію сто­совно рівня узгодженості думок членів групи та доводів, наведених експертами.

Кожний етап анкетування за методом Делфі називають туром опитування.

Перший тур опитування починають з безструктурної анкети, яка допускає будь-які відповіді. Якщо анкету для першого туру буде складено надто "жорстко", то це обмежить експертів у формулюван­ні важливих питань і може призвести до того, що група не отримає і не врахує деякі знання про події, які не можна ігнорувати. Після того, як прогнози надійшли до керівника дослідження, вони мають бути об'єднані дослідниками в єдиний прогноз, на підставі якого складають другу анкету.

Другий тур опитування починається з отримання експертами зведеного переліку описаних подій та пропозиції оцінити дати, ко­ли може відбутися та чи та подія. Експертів також просять навести міркування, чому вони вважають свої оцінки правильними.

Після того, як прогнози та оцінки дат, зроблені членами екс­пертної групи, повернулися до керівника дослідження, останній має підготувати статистичне зведення думок експертів, навівши при цьо­му доводи на користь того, що певна подія відбудеться раніше чи пізніше відповідної дати.

Третя анкета, підготовлена дослідниками, що працюють з екс­пертами, має бути складена з переліку коротко описаних подій, гру­пової медіани дат настання подій, а також дат верхнього та нижньо­го квартилів для кожної події. Анкета повинна містити й зведені дані про причини більш ранніх або більш пізніх дат.

Третій тур опитування починається з отримання експертами зведеного переліку подій, статистичного описання думок експертів та зведення доводів. їх просять дати огляд доводів і сформулювати нові оцінки передбачуваної дати настання кожної події. Якщо нова оцінка не потрапила в інтервал між квартилями, отриманими у дру­гому турі опитування, то експертів просять обґрунтувати свою точ­ку зору й прокоментувати інші.

Четвертий тур опитування починається й розвивається вже відомим чином. Але оскільки цей тур опитування є останнім, то, як правило, відпадає необхідність аналізувати наведені доводи для підготовки нової анкети, але зберігається необхідність їх урахування.

Слід зауважити, що подія, яка цікавить дослідників, не обов'яз­ково повинна фігурувати в усіх чотирьох турах опитування. Якщо члени експертної групи дійшли згоди у другому турі, то опитування можна припинити. Це особливо доречно зробити стосовно тих подій, які, згідно із загальною думкою експертів, ніколи не відбудуться.

Головний варіант методу Делфі має не тільки переваги, а й не­доліки. Оскільки вихідна анкета є безструктурною, то деякі експерти розгублюються, не знаючи, з чого почати. Щоб подолати цей недолік та інші, фахівці, які застосовують метод Делфі, вважають зручнішим починати з переліку подій, складеного за певними правилами.

Усі варіанти методу Делфі сумісні з головним методом, в якому особисте спілкування членів групи замінене їх анонімною взаємодією. Проте існують такі варіанти, в яких ту чи ту з визначальних особливостей методу Делфі опускають або значно модифікують. Наприклад, виключають анонімність, що надає можливість значно прискорити процес. Може бути також виключений зворотний зв'язок, що дає змогу зменшити тенденцію до зміни оцінок у напря­мі групової медіани.

У багатьох американських організаціях дослідження за методом Делфі здійснюють з використанням багатотермінальних комп'юте­рів. Комп'ютер ознайомлює членів експертної групи із загальною думкою експертної комісії на початку кожного туру опитування, і їхні відповіді вводяться безпосередньо у комп'ютер. У жодному з цих експериментів комп'ютер не використовували для підсумовування доводів "за" або "проти". Цей різновид зворотного зв'язку або ціл­ком виключали, або ж його здійснював керівник дослідження одно­часно з комп'ютером.

Городяненко

Метод експертних оцінок.Під час масових опиту­вань (анкетування, інтерв'ю, поштове опитування, те­лефонне інтерв'ю) джерелом соціальної інформації про певні аспекти об'єкта дослідження є представники цьо­го самого об'єкта. Однак на практиці буває важко або взагалі неможливо встановити носія проблеми і відпові­дно використати його як джерело інформації. Найчасті­ше такі ситуації пов'язані зі спробами прогнозування зміни соціального явища, процесу, об'єктивного оціню­вання аспектів діяльності й особистісних рис людей, щодо яких їх самооцінка може бути неадекватною. Така інформація може надходити тільки від компетентних осіб — експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження.

Формуючи групу експертів, на першому етапі їх від бору доцільно скористатися такими критеріями, як рід занять і стаж роботи з певного профілю. Попереднім список експертів може бути широким, але надалі його доцільно звузити, залишивши в ньому найпідготовленіших осіб. Головним серед усіх критеріїв відбору експертів є компетентність. Для визначення її рівня використовують два методи: самооцінку експертів і колективну оцінку авторитетності кожного з кандидатів н експерти (наприклад, з допомогою соціометричного опитування).

Метод колективної оцінки застосовують для формування групи експертів, коли вони знають один одного як спеціалісти. Така ситуація найчастіше трапляється серед творчих людей, відомих політиків, економісти.

До основних функцій методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні належать:

— прогноз тенденцій розвитку різних явищ і процесів соціальної дійсності;

— оцінка рівня достовірності даних, одержаних за допомогою масових опитувань;

— атестація колективу (його членів) за рівнем про­фесіоналізму, трудової активності тощо.

Прогностична експертна оцінка може бути застосо­вана щодо будь-яких соціальних явищ, процесів, гло­бальних і локальних проблем.

В експертних опитуваннях анонімність, як правило, втрачає будь-який смисл, оскільки експерт є активним учасником наукового дослідження. Спроба приховати від нього мету дослідження, перетворивши його на па­сивне джерело інформації, може призвести до втрати його довіри до організаторів дослідження.

Основний інструментарій експертних опитувань (ан­кета, бланк-інтерв'ю) розроблений за спеціальною про­грамою. На відміну від масового опитування програма опитування експертів не так деталізована і має перева­жно концептуальний характер. Якщо дослідник не на­важується сформулювати прогностичні судження, то в анкету експерта вміщують відкриті запитання, які пе­редбачають повну свободу вибору форми відповіді.

Процедура опитування експертів може бути очною чи заочною (поштове опитування, телефонне інтерв'ю). Однією з найпростіших форм експертного прогнозу є об­мін думками. Вона передбачає одночасну присутність усіх експертів за круглим столом, де і відбувається з'я­сування домінуючої позиції з порушеного дослідником дискусійного питання. Обговорення проблеми може від­буватися в кілька турів, поки не буде вироблена узго­джена оцінка.

Під час вироблення управлінських рішень за допо­могою соціологічних досліджень іноді постає проблема достовірності результатів масового опитування, право­мірності сформульованих на їх основі висновків. Йдеться про оцінку компетентності висловлених респондентами міркувань. Для цього складають анкету експерта, яка містить загалом закриті питання, які за структурою ідентичні питанням анкети масового опитування. Завдання експерта полягає в тому, щоб з урахуванням об’єктивної ситуації та чинників, які цікавлять дослід­ника, висловити щодо поставлених питань неупереджені, всебічно виважені міркування.

Останнім часом використовують і такий різновид методу експертної оцінки, як атестація, коли експертам и с керівники закладу, колективу чи спеціальна атестаційна комісія. Структура атестаційного листа, який заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показників, за якими оцінюють члена колективу чи ко­лектив загалом.

Метод експертної оцінки поширений у розвідуваль­них і проблемних дослідженнях для одержання попере­дніх відомостей про об'єкт, предмет аналізу, для уточ­нення гіпотез і завдань основного дослідження, для ви­значення умов експерименту, а також при оцінюванні його ефективності.