Групове анкетне опитування

Специфіка групового анкетного опитування істотно відрізня­ється від роздавального анкетування і полягає в тому, що прово­диться анкетування невеликої (20—25 осіб) групи людей у спеці­ально відведеному місці у присутності анкетерів. Групове опиту­вання є найефективнішим методом збирання соціологічної інфор­мації у разі, коли об'єктом дослідження є учнівська молодь (шко­лярі, учні СПТУ, студенти середніх та вищих закладів освіти), а також військовослужбовці (переважно рядовий і сержантський склад). Групове опитування є досить ефективним для організа­ції досліджень в екстремальних виробничих ситуаціях, де умови праці й відпочинку працюючих дають можливість провести таке опитування. Груповому анкетному опитуванню властиві деякі позитивні та негативні моменти. До переваг такого опитування належать: простота організації опитування; економічність проце­дури; високий відсоток повернення заповнених анкет і неможли­вість заповнення анкети особами, яким вона не була призначена; збереження респондентами анонімності при опитуванні.

Груповому анкетному опитуванню властиві й недоліки. Це насамперед низька достовірність відповідей групи респондентів, пов'язана з "офіційними" умовами опитування, а також низька достовірність відповідей частини респондентів, пов'язана з неба­жанням їх брати участь в опитуванні й водночас неможливістю відверто відмовитися у присутності товаришів.

Урахування слабких та сильних сторін цього різновиду анкет­ного опитування забезпечує одержання якісної соціологічної інформації за досить стислі строки і силами невеликої кількості анкетерів. Саме ці дві особливості групового опитування зроби­ли його надзвичайно популярним серед соціологів, особливо моло­дих, а також серед дослідницьких колективів, що відчувають нестачу трудових та фінансових ресурсів.

Поштове опитування

Поштовому опитуванню протягом останнього десятиліття соціологи-практики приділяли підвищену увагу, оскільки воно вва­жалося, по-перше, найекономічнішим методом збирання первин­ної соціологічної інформації, а по-друге, у процесі поштового опи­тування люди могли відвертіше відповідати на сформульовані в анкеті запитання — позначалася відсутність інтерв'юера. Однак ситуація, що склалася нині, багато що змінила. Подорожчання послуг підприємств поліграфії та зв'язку, зрослі ціни на папір суттєво позначилися на економічності поштового опитування. Так, якщо наприкінці 80-х років співвідношення вартості однієї анкети поштового опитування і вартості інтерв'ю було приблиз­но 1 до 10, то у 90-ті роки це співвідношення, за нашими підрахун­ками, становить лише 1 до 3.

Проте є одна обставина, яка заважає використовувати поштове опитування в оперативних дослідженнях і тим паче в експрес-опитуваннях. Це — час збирання первинної інформації. Як свідчить практика проведення подібних опитувань, на двохвильове поштове опитування (з двома розсиланнями анкет) витрачаєть­ся 32—34 дні. Після першого розсилання анкет через 2 тижні відбувається повторне розсилання з нагадуванням респондентам про повернення анкети дослідникам. Протягом приблизно 20 днів після другого розсилання заповнені респондентами анкети продовжують надходити на адресу дослідників. Такий тривалий період збирання інформації неприйнятний для оперативних досліджень.

Ми охарактеризували основні методи опитування, які звичай­но застосовуються в оперативних соціологічних дослідженнях, їхні переваги, недоліки, особливості застосування. При проекту­ванні дослідження, знаючи приблизну вартість усього дослідження, можна планувати достовірність та надійність емпіричної інфор­мації шляхом вибору методу (або методів) збирання соціологіч­ної інформації.

Макєєв