Методичні рекомендації до вивчення теми

Для підготовки до семінарського заняття використайте мате­ріали лекції, рекомендовані інформаційні джерела, опорний кон­спект та план (логіку) засвоєння матеріалу:

1. Особистість як предмет вивчення у соціології.

2. Поняття, структура та типологія особистості.

3. Соціалізація особистості, основні етапи.

4. Соціологія сім'ї.

Розгляд питань, винесених на семінарське заняття, слід розпо­чати з аналізу теоретичних положень соціологічної теорії особи­стості, яка в різні часи знаходила своїх дослідників. Слід заува­жити, що соціологія особистості— це галузь соціології, яка вивчає особистість як соціальну систему, як об'єкт соціальних відносин. Ці проблеми в тій чи іншій мірі розглядали такі дослід­ники як Р. Лінтон, Т. Парсонс та Р. Мертон; Г. Блумер, Т. Шибутані, М. Кун, В. Ядов, І. Кон; Дж. Хоманс і П. Блау; 3. Фрейд, Е. Фромм, Г. Саліван; Д. Белл, А. Турен, О. Тоффлер, Л. Виготський, М. Вебер, Т. Беккер та багато ін. Особистість визначають як систему соціально значущих рис, що характеризують людину як продукт суспільного розвитку та включення в систему соціальних зв'язків. Структуру особистості становлять когнітивні, емоційні та поведінкові елементи, які опираються на потреби, інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, установку і, насамкінець, вибір особистості. На сьогодні є різний підхід до типологізації особистості. У сучасній соціології, залежно від ціннісних орієнтацій, виділяють такі: тради­ціоналісти, ідеалісти, гедоністи та фрустровані типи особистості.

Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цін­ностей, притаманний повноправним членам суспільства, називають соціалізацією. Є різні погляди на етапи соціалізації, для нас притаманний поділ на дотрудовий, трудовий і післятрудовий етап.

Основними інститутами соціалізації є сім'я, дошкільний колек­тив, школа, навчальний, трудовий колектив. Слід розібратись також і з такими поняттями, як соціальна адаптація особистості, інтеріори­зація, амбівалентність. Враховуючи, що за умов нестабільного суспільства особистий вибір є однією із головних передумов суспіль­ного вибору, соціологія особистості заслуговує на особливу увагу.

Семке. Шпаргалка

22. Особистість у соціології. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»

Проблема особистості — одна з найважливіших у сучасній соціо­логії. Соціологія вивчає особистість як елемент соціального життя, розкриває механізм її становлення під впливом соціальних факторів, механізм зворотного впливу на соціальний світ, її участь у зміні й роз витку суспільних відносин Соціологія вивчає зв'язки особистості й соціальної групи, особистості й суспільства, регуляцію й саморегуляцію соціальної поведінки

У соціології прийнято розмежовувати поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

Людина— це родове поняття що вказує на приналежність до людського роду, вищого рівня розвитку живої" природи на нашій планеті Як жива істота людина підкорюється основним біологічним і фізіологічним законам, як соціальна — законам розвитку суспільства

Поняття «індивід»характеризує окрему людину

Поняття «особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистістьможна визначити як стійкий комплекс якостей, властивостей, які здобувають під впливом відповідної культури сус­пільства й конкретних соціальних груп, до яких належить людина або у життєдіяльність яких вона включена

Формування цих якостей і властивостей багато в чому опосередковано біологічними особливостями індивіда. Однак вирішальна роль у процесі становлення особистості належить соціальному впливу, величезній кількості соціокультурних факторів, що вводять людину в соціальний світ.

Кожна людина є особистістю, оскільки через систему своїх со­ціальних якостей вона виражає риси даного суспільства, соціальних груп та інших соціальних форм. Однак рівень розвитку особистості може бути різним.

Індивідуальність— це те, що відрізняє одну людини від іншої і як біологічну, і як соціальну істоту. Це її неповторні індивідуальні особливості. Соціологію цікавить не сама по собі неповторність індивідуальність, а її вплив, місце в суспільних процесах.

Розкриваючи суть і зміст соціологічного підходу до аналізу осо­бистості, доцільно розглянути її внутрішній устрій.

Соціолога цікавлять внутрішні детермінанти соціальної поведінки людини, які включають її певним чином у життєдіяльність конкретних соціальних спільностей і суспільства в цілому. До таких суб'єктивних детермінант соціальної поведінки особистості відносяться, насамперед, потреби й інтереси.

Потреби людини — форми її взаємодії зі світом (матеріальним і духовним), необхідність яких обумовлена особливостями відтворення й розвитку її біологічної, психологічної, соціальної зумовленості і які, лею чи іншою мірою, усвідомлюються, відчуваються людиною.

Одна з найцікавіших і повних класифікацій потреб була дана американським ученим А. Маслоу. Він виділив п'ять видів потреб і розташував їх у висхідному порядку від нижчих до вищого:

1) фізіологічні;

2) потреби безпеки і якості життя,

3) соціальні потреби;

4) потреби престижу;

5) потреби в самореалізації, у творчому самовираженні.

Інтереси— це усвідомлені потреби особистості.

Потреби й інтереси особистості лежать є основі її ціннісного став­лення до навколишнього світу, в основі системи її цінностей і ціннісних орієнтацій. Сукупність ціннісних уявлень, засвоєних і прийнятих осо­бистістю, лежить в основі рішень, прийнятих особистістю є численних ситуаціях соціального вибору, бере активну участь у формуванні про­грами її дій як у повсякденних, так і в критичних життєвих ситуаціях.

У соціологічному аналізі особистості та її поведінки важливо також ураховувати те, що практичне ставлення людини до тих або інших явищ дійсності внутрішньо детерміноване не тільки уявленнями про цінності але й відповідним емоційним ставленням