Соціальна мобільність населення
Важливе місце у вивченні соціальної структури займають питання соціальної
мобільності населення, тобто переходу людини з одного класу в іншій, з однієї внутр
ішньокласової групи в іншу, соціальні переміщення між поколіннями. Соціальні
переміщення носять масовий характер і в міру розвитку суспільства стають більш
інтенсивними. Соціологи вивчають характер соціальних переміщень, їх спрямован
ість, інтенсивність; переміщення між класами, поколіннями, містами і регіонами.
Вони можуть носити позитивний і негативний характер, заохочуватися чи, навпаки,
стримуватися. У соціології соціальних переміщень вивчаються основні етапи
професійної кар’єри, порівнюється соціальний стан батьків і дітей. Причому виника
є така складність: батьків два і вони можуть належати до різних соціально-класових
груп, тобто сім’ї бувають соціально-гомогенними, або соціально-однорідними, і
соціально-гетерогенними. У різнорідних сім’ях, як правило, соціальні переміщення
проглядаються за схемою: мати – дочка, батько – син. Порівнюється соціальний стан
Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття
дітей і батьків на початку кар’єри молодого покоління. При цьому доводиться враховувати,
що дана проблема була завжди занадто політизована, ідеологізована. У нашій країні
десятиліттями на перший план у характеристиці, біографії ставилося соціальне походження,
і перевагу отримували люди з робітничо-селянськими коренями. Наприклад,
молоді люди з інтелігентних сімей, щоб потрапити у ВНЗ, спочатку йшли на рік-два
попрацювати, отримати виробничий стаж, перемінити соціальний стан. Таким чином,
отримавши новий соціальний статус робітника, вони ніби очищалися від свого «поганого
» соціального походження. Крім того, абітурієнти, що мали виробничий стаж, отримували
пільги при вступі, зараховувалися на найпрестижніші спеціальності практично
без конкурсу.
Основна спрямованість міжпоколінних соціальних переміщень – від фізичної
до розумової праці, із села в місто. Соціологічні дослідження свідчать, що в гетерогенних
сім’ях частіше успадковується соціальна група матері. Вона вихователь і фах
івець із профорієнтації. За даними досліджень, з сімей, де батько був зайнятий фізичною
працею, а мати – розумовою, в склад інтелігенції приходило більше 40 відсотків
дітей, а в зворотній ситуації – 15 відсотків. Може бути, справа ще й у тому, що соц
іальне походження визначалося переважно за соціальним станом батька.
Соціальна біографія вихідців з робочих сімей характеризується тим, що переважна
частина починає трудову діяльність з малокваліфікованої фізичної праці – більше 80
відсотків. Лише десята частина переходить у групу інтелігенції. Тільки 70 відсотків
вихідців з гетерогенних сімей починають з некваліфікованої фізичної праці і приблизно
п’ята частина з них переходить у групу інтелігенції. Серед вихідців з інтелі-
гентних сімей починали трудову біографію з фізичної праці дві третини, а третина –
з розумової праці, при тому, що існували механізми регуляції цього процесу.
У західній соціології також дуже широко досліджується проблема соціальної моб
ільності зміни соціального статусу. Є статус – реальний і уявний, приписуваний.
Будь-яка людина отримує певний статус уже при народженні залежно від приналежност
і до визначеної раси, статі, місця народження, становища батьків.
В усіх суспільних системах діють принципи як уявних, так і реальних заслуг. Чим
більше при визначенні соціального статусу переважають уявні заслуги, чим жорсткі-
ше суспільство, тим менша соціальна мобільність (середньовічна Європа, касти в
Індії). Таке становище може зберігатися тільки вкрай простому суспільстві і то до певного
рівня. Далі воно просто гальмує суспільний розвиток. Справа в тому, що за всіма
законами генетики талановиті й обдаровані молоді люди зустрічаються однаково
рівномірно у всіх соціальних групах населення.
Чим більш розвинуте суспільство, чим воно динамічніше, тим більше в його систем
і працюють принципи реального статусу, реальних заслуг. Суспільство в цьому
зацікавлене.
Соціологи не обмежуються описом об’єктивних процесів, а прагнуть впливати
на соціальну орієнтацію молоді, вибір професії з урахуванням суспільних потреб.
Слідом за П. Сорокіним ми будемо розрізняти два типи соціальної мобільност
і: горизонтальну і вертикальну. Горизонтальна мобільність – це перехід індив
іда чи соціальної групи однієї соціальної позиції до іншої на тому ж рівні. Але
найбільш важливою уявляється вертикальна мобільність, наприклад, службове
підвищення, істотне підвищення матеріального благополуччя, перехід на інший
рівень влади тощо.
Юрій М.Ф. Соціологія
Суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших. І
це зрозуміло: одні індивіди, що володіють талантом, енергією, молодістю, повинні вит-
існяти з більш високих статусних позицій індивідів, що не володіють цими якостями.
Таким чином, можна виділити висхідну і спадну соціальну мобільність. Звичайно,
з виходом людини на пенсію статус її практично завжди знижується.
У соціальних переміщеннях виділяються групова й індивідуальна соціальна
мобільність. Групова мобільність спостерігається тоді, коли в силу великих змін у
суспільстві, часто в умовах нестабільності, великі соціальні групи швидко переміщаються,
змінюється політична й економічна еліта.
Звичайно, групова соціальна мобільність складається з індивідуальних перем
іщень, але остання завжди має свої особливості. Ці переміщення регулюють соц
іальні інститути, встановлюючи визначені правила гри. Наприклад, система освіти
в особі престижних університетів, політичні партії виконують роль соціальних ліфтів
для формування управлінської і політичної еліти.
В уявленні багатьох життєвий успіх пов’язується з досягненням певних висот
у соціальній ієрархії, тобто висхідної соціальної мобільності. Але, насамперед,
треба усвідомити правила гри: тобто в якому суспільстві ви живете і на яких принципах
будується його стратифікаційна структура. Зрозуміло, що якщо в основі
життєвого успіху лежить титул, походження чи високе становище ваших батьків,
а у вас немає ні «блакитної крові», ні впливових родичів, то ваші шанси на просування
в житті невисокі.
Якщо в суспільстві високо цінується грошовий потенціал людини, необхідно
оцінити свої підприємницькі здібності, якщо влада – то треба займатися політичною
діяльністю. Але при цьому слід враховувати, що в конкретному суспільстві усе взає-
мозалежно: політичну владу, вплив простіше добути, маючи гроші. «Нові українці»,
добувши неважливо яким шляхом великі гроші, прориваються до політичної влади.
Можуть працювати і такі соціальні ліфти, як вдалий і вигідний шлюб, участь у мафі-
озних угрупованнях, релігійних громадах тощо.
В результаті соціального переміщення людина попадає в нову соціальну групу,
що часто означає і нове соціально-культурне середовище, адаптуватися до якої вона
не завжди зможе. Півбіди, якщо вона не зуміла адаптуватися в більш високій за статусом
соціальній групі, а якщо вона перемістилася з якихось причин униз? Саме в результат
і нездатності адаптуватися до нового соціально-культурного середовища утворюються
маргінальні групи.
Таким чином, вивчення соціально-класової структури суспільства, процесів,
пов’язаних з її зміною, займає важливе місце в соціологічній практиці. Причому
не тільки вітчизняні соціологи аналізують стратифікаційні процеси в суспільстві, але й
західні вчені приділяють велику увагу цьому питанню.