Рецидивна та професійна злочинність на сучасному етапі: кримінологічна характеристика та особливості протидії. пенітенціарна злочинність як кримінологічне явище

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рецидивна злочинність традиційно вважається одним з найбільш суспільно небезпечних видів кримінальної активності. Рецидивисти не просто демонструють усталеність злочинної активності (внаслідок усталеності кримінальної настанови, яка стає ядром особистості), вони відіграють значну роль у втягненні нових осіб у вчинення злочинів.

Слід усвідомити співвідношення кримінально-правового та кримінологічного поняття рецидиву: останнє є значно ширшим, адже включає зокрема, випадки вчинення будь-яких злочинів особами, до яких не було застосовано покарання. Рецидивна злочинність являє собою зареєстровану на певній території у певний проміжок часу сукупність злочинів, які вчиняються особами, що вже будь-яким чином відповідали за передбачені кримінальним законом діяння.

За даними МВС України, рівень рецидивної злочинності в Україні склав: в 2005 р. – 19,7%, в 2006 р. – 20,8%, в 2007 р. – 21,5%, в 2008 р. – 22,2%, в 2009 р. – 23,3%, в 2010 р. – 26,7%, в 2011 р. – 45,5%. Хоча традиційно вважається, що рецидив – це проблема, яка пов`язана із позбавленням волі, слід наголосити на тому, що зростання рецидивної злочинності в 2005-2011 рр. відбулося на фоні стабільності призначення позбавлення волі. Так, за даними Верховного Суду України питома вага позбавлення волі на певний строк у практиці призначення покарання судами України склала: в 2005 р. – 25,8%, в 2006 р. - 24%, в 2007 р. – 25%, в 2008 р. – 22,4%, в 2009 р. – 24,3%, в 2010 р. – 24,2%. Однак зберігається тенденція вчинення нових злочинів, як правило, протягом першого року після відбуття покарання.

Внаслідок усталеності кримінальної активності доцільно звернути увагу на типи, які в цілому відображають специфіку особистості осіб, що вчиняють рецидивні злочини. Зокрема, можна виокремлювати антисоціальний (найбільш небезпечний та послідовний у вчиненні злочинів), асоціальний (деградаційні, психопатичні та інші риси, що свідчать про усталені відхилення особи), ситуативний (нестійке ставлення до соціальних цінностей та своєї поведінки) тип.

Професійна злочинність – це відносно самостійний вид злочинності, який включає сукупність злочинів, вчинених злочинцями-професіоналами. Для цього виду злочинності характериними вважаються:

- злочинний промисел – системність вчинення злочинів;

- злочинна спеціалізація – подібність (однорідність або тотожність) вчинених злочинів;

- злочинна кваліфікація – наявність певних знань, умінь та навичок;

- постійний прибуток.

Проблеми вивчення пенітенціарної злочинності полягають, у першу чергу, в тих умовах, у яких вчиняються злочини. Неможливість широкого соціального контролю, умови ізоляцї, специфічні неформальні «правила», виокремлюючи пенітенціарну злочинність в окремий вид злочинності, визначивши її специфіку, суттєво впливають на формування уявлення про кримінальну ситуацію. Ці ж аспекти, включаючи й проблематику порушення прав людини в пенітенціарній системі, й утворюють детермінаційний комплекс цього виду злочинності.

Пенітенціарна злочинність являє собою сукупність злочинів, вчинених у певний проміжок часу особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Україна посідає третє місце в Європі після Росії та Грузії за кількістю осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах та місцях позбавлення волі: в 2004 р. – 399 осіб на 100 тис., в 2005 р. – 364 осіб на 100 тис., в 2006 р. – 345 осіб на 100 тис., в 2007 р. – 323 осіб на 100 тис., в 2008 р. – 316 осіб на 100 тис., в 2009 р. – 321 осіб на 100 тис., в 2010 р. – 336 осіб на 100 тис., в 2011 р. 347 осіб на 100 тис. населення.

Структура пенітенціарної злочинності досить усталена: на першому місці – злочини, пов`язані з порушенням режиму відбування покарання, на другому – злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних, токсичних речовин, зброї. Пенітенціарні злочини характеризуються досить високим рівнем латентності, який обумовлюється, з одного боку, протистоянням між засудженими та адміністрацією установ виконання покарань, з іншого – небажанням представників адміністрації висвітлювати реальну ситуацію.

Проблеми протидії рецидивній, професійній, пенітенціарній злочинності, у першу чергу, пов`язані зі створенням спеціально-кримінологічних комплексів, де увага акцентується на пенітенціарній політиці, заходах соціальної адаптації осіб, які відбували покарання, максимальному залученні громадськості до роботи з особами, що раніше вчиняли злочини.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

(4 години)

1. Рецидив: кримінально-правове та кримінологічне розуміння.

2. Рецидивна злочинність: поняття та кримінологічна характеристика. Види рецидиву.

3. Поняття та ознаки кримінального професіоналізму.

4. Співвідношення особистості рецидивіста та особистості професійного злочинця.

5. Поняття та сучасний стан пенітенціарної злочинності.

6. Причини та умови рецидивної, професійної та пенітенціарної злочинності: загальні характеристики та особливості.

7. Суб`єкти та заходи протидії рецидивній, професійній та пенітенціарній злочинності.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Рецидив злочинів у становленні кримінальної кар`єри.

2. Види рецидиву жінок: кримінологічне дослідження.

3. Історія протидії професійній злочинності: радянський період.

4. Кримінальна ієрархія та її значення у вивченні професійної злочинності.

5. Особливості особистості пенітенціарного злочинця: загальна характеристика.

6. Установи виконання покарань як суб`єкти протидії пенітенціарній злочинності.

ЛІТЕРАТУРА:

Рекомендація № R (99) 22 «О переполнении тюрем и росте числа их заключенных» от 30.09.1999 г. // Аспект: Информбюлетень. – Донецьк, 2000. – № 1. – С. 50-54.

Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21 (в ред. від 19.11.2012 р.)

Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 380

Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України. - №1209-р. – 30.11.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-р

Альтернативні підходи до розв'язання конфліктів: теорія і практика застосування: посіб. / Уклад.: Н.М. Гайдук. — Л.: ПАІС, 2007. — 296 с.

Бадира В.А., Денисова Т.А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі. — Запоріжжя: Ін-т права ім. В.Сташиса Клас. приват. ун-ту, 2009. — 168 c.

Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — Х.: Право, 2009. — 576 с.

Березовський А.А. Амністія: соціально-правові та кримінологічні проблеми. — О.: Юрид. л-ра, 2008. — 240 c.

Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретико-прикладний аспект) // Юридична України. – 2004. - №3. – С.72-76.

Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / Пер. с англ. Н.Д.Хариковой; Под общ. ред. М.Г.Флямера; Ком. д.ю.н., профессора Я.И.Гилинского. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 310 с.

Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника. – СПб.: Изд. Дом СПбГУ; Изд-во юрид. ф-та СПбГУ, 2006. – 240 с.

Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.

Готін О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики України // Право України. – 2005. - № 9. – С. 77-80.

Громов В.Г. Криминогенность мест лишения свободы и ее нейтрализация: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Тамбовский гос. ун-т им. Г.Р. Державина. – Тамбов, 2009. – 50 с.

Денисова Т.А. Покарання: кримiнально-правовий, кримiнологiчний та кримiнально­-виконавчий аналiз: Монографiя. - Запорiжжя: КПУ, 2007. – 288 с.

Денисова Т.А. Феномен покарання // Держава та регіони. Сер. Право. - 2010. - Вип. 3. - С. 58-63.

Дремин В.Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 614 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Зер Х. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступление и наказание : пер. с англ. / Общ. ред. Л.М. Карнозовой. Ком. Л.М. Карнозовой и С.А.Пашина / Х. Зер. – М. : Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 328 с.

Зер Г. Зміна об'єктива: новий погляд на злочин і правосуддя. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 222 с.

Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.

Колб О.Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: навч. посіб. — Луцьк: Вежа, 2005. — 494 с.

Колб О.Г. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі. — Луцьк: Вежа, 2007. — 513 с.

Кристи Н. Пределы наказания. Под ред. А.М.Яковлева; Пер. с англ. В.М.Когана. – М.: Прогресс, 1985. – 176 с.

Кудрявцев В.Н. Проблемы наказания, не связанного с лишением свободы // Советская юстиция. – 1968. - № 1. – С. 27-28.

Литвак О.М. Держава і злочинність. - К.: Атіка, 2004. — 303 с.

Мальцев Г.В. Социальные основания права. – М.: Норма, 2007. – 800 с.

Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць: Посіб. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. — 105 с.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. — 2-е вид. переробл. та доп. — О.: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. — 281 с.

Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 22 с.

Назимко Є. С. Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення депеналізації в України. — Донецьк: Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2011. — 277 с.

Наливайко В.С. Ресоціалізація осіб, звільнених із місць позбавлення волі: теорія і практика: Навч. посіб. — Луцьк, 2002. — 138 с.

Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі УкраЇни / В.А. Бадира, О.П. Булаков, А.П. Гель, М.В. Романов, І.С. Яковець. — Х.: Права людини, 2009. — 368 с.

Резніченко Г.С. Особливості виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.

Рецидивна злочинність в Україні / П.П. Михайленко, В.В. Кузнецов, В.П. Михайленко. — К.: Аванпост-прим, 2009. — 168 с.

Романенко О.В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 /Нац. акад. внутр. справ. – К., 2004. – 21 с.

Телефанко Б. М. Соціальна адаптація осіб, звільнених із кримінально-виконавчих установ на підставі Закону України про амністію або акта помилування: навч. посіб. / Ред.: В.К Грищук. — Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2011. — 219 с.

Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. – М.: Добросвет-2000; Городец, 2000. – 464 с.

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.

Фріс П.Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини / Львів. держ. ун-т внутр. справ, Прикарпат. юрид. ін-т. – Надвірна: Вид-во ЗАТ «Надвірнян. друк.», 2009. - 168 с.

Царюк С.В. Кримінально-виконавча характеристика засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2009. – 21 с.

Черкасов С.В. Кримінологічна концепція альтернативних мір покарання: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – 225 с.

Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Черкаси: Вид-во Ю.А.Чабаненко, 2008. – 342 с.

ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Європейський Суд з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: bit.ly/wUC1VM; bit.ly/wKDyVl; bit.ly/zuFLtY

Державна пенітенціарна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.kvs.gov.ua/punish

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.ombudsman.kiev.ua

Тема №14