Основні види соціологічних досліджень і їхні особливості

Соціологічне дослідженняможна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою — одержати достовірні дані про досліджуване явище або процес.

Конкретний вид соціологічного дослідження обумовлений характером поставлених у ньому цілі і задач. Відповідно до них і розрізняють три основні види соціологічного дослідження, розвідувальне описове й аналітичне.

Розвідувальне дослідженнявирішує досить обмежені за своїм змістом завдання. Воно охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності й ґрунтується на спрощеній програмі й стислому за обсягом інструментарії. Розвідувальне дослідження використовується для по переднього обстеження певного процесу або явища. Потреба в такому попередньому етапі виникає тоді, коли проблема або мало вивчена або взагалі не вивчена. Зокрема, він успішно застосовується для одержання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення й коректування гіпотезі завдань, інструментарію й меж обстежуваної¹ сукупності в поглибленому, широкомасштабному дослідженні.

Виконуючи допоміжні завдання, розвідувальне дослідження служить постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити про такий його різновид, як експрес-опитування, ціль якого полягає в одержанні окремих відомостей, що особливо цікавлять дослідника в цей момент.

За допомогою оперативних опитувань визначають ставлення людей до актуальних подій і фактів (зондаж громадської думки), а також ступінь ефективності щойно проведених заходів Нерідко до таких опитувань вдаються для оцінки ходу й результатів різних суспільно-політичних кампаній.

Описове дослідження— більш складний вид соціологічного дослідження, що дозволяє скласти відносно цілісне уявлення про досліджуване явище його структурні елементи.

Описове дослідження проводиться за докладно розроб­леною програмою на базі методично апробованого інстру­ментарію. Його методологічна й методична оснащеність робить можли­вим угруповання й класифікацію елементів за тими характеристиками, які виділені а якості істотних у зв'язку з досліджуваною проблемою.

Описове дослідження зазвичай застосовується в тих випадках, коли об'єктом служить відносно велика спільність людей, що відрізняються різноманітними характеристиками Це може бути колектив великого підприємства, де працюють люди різних професій і вікових категорій що мають різні стаж роботи, рівень освіти, сімейний стан і т.п., або населення міста, району, області, регіону. У таких ситуаціях виділення в структурі об'єкта щодо однорідних груп дає можливість здійснити їхню оцінку, порівняння й зіставлення характеристик, що цікавлять дослідника виявити наявність і ступінь розвиненості зв'язків між ними.

Аналітичне дослідженняставить своєю метою поглиблене вивчення явища, коли потрібно не тільки описати структуру, але й дізнатися що являють собою його основні кількісні і якісні параметри, тому таке дослідження має особливо велику наукову й практичну цінність

Якщо в ході описового дослідження встановлюється, чи є зв'язок між характеристиками досліджуваного явища, то в ході аналітичного з'ясовується, чи носить виявлений зв’язок причинний характер

Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, ретельно розробленої програми й інструментарію. За використо­вуваними методами збору соціологічної інформації аналітичне до­слідження носить комплексний характер У ньому, доповнюючи один одного, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження й експерименту. Аналітичне дослідження істотно відрізняється не тільки змістом свого підготовчого етапу й етапу збору первинної інформації, але й підходом до аналізу, узагальнення й пояснення результатів.

57. Методи збору даних.При проведенні соціологічних досліджень найбільш часто вико­ристовуються такі методи збору інформації: опитування, аналіз документів, спостереження.

Соціометрія

Городяненко

Соціометричне опитування. Специфічними та особ­ливо ефективними при вивченні малих груп є методи соціометрії. Мала група є реально існуючим утворен­ням, в якому люди об'єднані певною спільною ознакою, спільною діяльністю або живуть в ідентичних умовах, обставинах і певним чином усвідомлюють свою належ­ність до цього утворення. Термін «соціометрія» (лат.— спільність, суспільство і metria — вимірюван­ня) означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках його почали використовува­ти наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосуван­ня при вивченні соціальних явищ математичних мето­дів. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів оброблення первинної інформації належить американському соціопсихологу Джекобу-Леві Морено (1892—1974). Виробивши систему структу­рного аналізу малих груп, він сформулював і стратегічне завдання соціометрії, яке, на його думку, полягає у за­безпеченні таких умов на виробництві та в житловому приміщенні, за яких люди працювали б і жили в симпа­тичному і симпатизуючому їм оточенні.

Соціометричний метод опитування — один з різновидів опиту­вання, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Його застосовують для дослідження міжособистіс­них і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціаль­них груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шля­хом здобути майже неможливо.

Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання cоціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток ма­лих соціальних груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

Головною ознакою малої групи є відчуття спільності, яке зміцнює взаємини у групі й відрізняє одну групу від іншої. Оскільки чисельність малої групи обмежена, то суспільні відносини в ній виступають у формі безпосе­редніх особистих контактів. Вважають, що нижня межа чисельності малої групи — 3, верхня — 15—20 осіб.

У процедурному аспекті соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур:

— вибір (виражене бажання індивіда до співробітни­цтва з іншим індивідом);

— відхилення — негативний вибір (небажання інди­віда до співробітництва з іншим індивідом);

— нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Після створення програми дослідження необхідно виробити соціометричні критерії, тобто питання, які ставлять усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Соціометричний критерій повинен:

а) націлювати суб'єкта на вибір іншого члена групи для спільного вирішення певного завдання чи відхилен­ня його;

б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;

в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;

г) переконувати людину в практичній спрямованості опитування.

Соціометричні критерії поділяють на комунікативні, і поетичні, дихотомічні, ранжування. Комунікативні со­ціометричні критерії використовують для вимірювання І»чільних або уявних стосунків у групі, з'ясування бачен­ня кожним членом групи свого безпосереднього оточення. Гностичні соціометричні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її! думку, обере для цільного вирішення певного завдання саме її, а хто — знехтує. Якщо комунікативний критерій звучить так: «Кого б Ви обрали своїм старостою?», то гностичний відповідно: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою? ». В обох випадках критерії сфор­мульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясу­вання вибору. Проте існують і заперечні критерії, які фі­ксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні (грец.— поділ на дві частини) критерії, які дають змогу точніше з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали» (запе­речна частина критерію)?

Ще одним різновидом соціометричних критеріїв є критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприєм­ство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т. д.?».

Соціометрична процедура, за якої респондент обирає відповідно до заданого критерію стільки осіб, скільки він вважає за необхідне, називається непараметричною.

Параметрична процедура передбачає вибір із завча­сно заданими кількісними обмеженнями. Наприклад, за сформульованим критерієм пропонують обрати із 8-ми осіб одного, двох чи трьох. Це знижує вірогідність спонтанних реакцій, непродуманих відповідей.

За соціометричного опитування кожному респондентові вручають соціометричну анкету (картку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують (наприклад, номером у списку групи). Соціометрична картка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається зі звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення картки, гарантують анонімність. Завершуючи опитування, дякують респонденту за співробітництво.

У картці повинно бути не більше 7—8-ми критеріїв. Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних (табл. 4.1).

Соціоматриця (лат. — джерело, початок) — таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

У горизонтальних рядках зазначають тих, хто обирає, у вертикальних — кого обирають.

Таблиця 4.1.

Приклад соціоматриці

N п/п	Хто обирає	Кого обирають	Кількість обрань
					+	-	Всього
	Іваненко	X	-	+	+	-
	Петров		X		+	+
	Сидоренко	+	-	X		+
	Михайлов		-	+	X
	Бабич	+	+	+		X
Кількість + обрань – Всього

Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Вищенаведений приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного опитування групи із 5-ти осіб за дихотомним критерієм (« + » означає позитивний вибір; «—» — відхилення; «0» — нехтування, відсут­ність вибору; самовибір не передбачався, тому у відпові­дних клітинках проставлено «X»).

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато що мо­же дати для розуміння взаємин у групі: як і кого групи обирають, кого частіше за інших обирають, а кого від­хиляють.

Зручним для аналізу соціометричної інформації є графічний метод. Візуальне зображення взаємин у ко­лективі, виявлених на основі вибору, називають соціограмою. При побудові соціограм найчастіше використовують таку символіку:

-----> А — позитивний вибір члена групи А.

.......> А — відхилення (негативний вибір) члена групи А.

А <---->В — позитивний взаємовибір.

А <-.....>В — взаємно негативний зв'язок.

Існує багато різних видів графічних структур соціограм. Одну з найпростіших подано на рис. 4.2.

Соціограма відкриває дослідникові особливості сто­сунків у колективі, висвітлює його лідерів і тих, хто перебуває в ізоляції. З наведеної соціограми відносин симпатій та антипатій (у групі з 6-ти осіб) можна дійти висновку, що А — лідер колективу, який разом з Б і В є

його ядром. Е і Д перебу­вають у взаємній неприя­зні, Г — ізольований еле­мент, ні з ким із членів колективу не контактує.

Рис. 4.2. Структура соціограми

Соціограма — графічне зоб­раження зв'язків усередині групи, що визначається на ос­нові соціометричного опиту­вання.

Результати соціомет­ричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів.

Соціометричний індекс — число обрань певного виду, поділене на загальну кількість можливих обрань цього ж виду.

Існують персональні (відображають індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості, які ви­являються щодо членів групи) та групові (характеризу­ють групу загалом) соціометричні індекси.

Серед персональних індексів найчастіше використо­вують соціометричний статус. Позитивний статус інди­віда обчислюють за такою формулою:

ПСі = Число індивідів, що вибрали і

N -1

де і — індивід соціометричний, статус якого визнача­ється; N — число індивідів у досліджуваному колективі. Прикладом одного з групових соціометричних індексів є індекс взаємності, який вимірює згуртова­ність колективу, виявляючи кількість взаємних позитивних зв'язків і обчислюється за формулою:

Кількість взаємних позитивних зв'язків Загальна кількість можливих позитивних зв'язків

Соціометрична техніка допомагає проникнути у не видимі на соціальному рівні, але завжди існуючі групові структури міжособистісних стосунків з метою їх вивчення або перебудови. Особливо надійні дані надавсоціометричний метод у поєднанні з іншими методами дослідження. Скажімо, формування космічних екіпажів, творчих, дослідницьких груп, а в іншому разі – і малих виробничих колективів, часто неможливе без проведення попередніх соціометричних опитувань.

Однак жоден з методів опитування не можна вважати універсальним. Перед їх вибором з'ясовують, який метод найкраще відповідає програмним цілям дослідження.

Піча

* Соціометричний метод —це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад,студенстської групи).

Наявність анкети-питальника, характер її заповнення, вимоги до контакту з опитуваним - ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не дивлячись на наявність відмінних рис, одним із видів опитуван­ня. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опиту­вання (анкетного і інтерв'ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин в малих групах.

Поява соціометричного методу або просто соціометрії в арсеналі соціологічного дослідження пов'язано з іменем американського соціального психолога і соціолога Як. Морено (1892'1974 рр.). Термін "соціометрія", запропонований ним, походить від двох латинських слів: "восіик" - друг, товариш і "теігшп" - вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі "соціометрія " означає вимір ступеня дружніх відносин і є своєрідним способом кількісної оцінки міжособистісних відносин між індивідами в групі.

Повсякденний життєвий досвід свідчить про те, що в процесі сумісної діяльності індивідів завжди наявними є почуття симпатії і антипатії один до одного. Одні індивіди прагнуть (позитивний вибір) співпрацювати з певними людьми в якійсь конкретній ситуації, в процесі якогось досить визначеного виду діяльності, інші індивіди, навпаки, висловлюють небажання (негативний відбір) взаємодіяти з цими особами. Процес інтерперсопальних позитивних або негативних виборів є невід'ємною характеристикою повсякденної життєдіяльності групи. Соціометричний тест якраз і має своєю метою виміряти почуття симпатії або антипатії, що проявляються у міжособистісних відносинах. Отже, цей тест являє собою спеціальну техніку виміру досить конкретного виду міжо­собистісних відносин, які виражаються в різних оцінках і судженнях одних членів груп відносно інших в плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним. Соціометрич­ний тест дозволяє дати кількісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного в процесі виконання певного виду діяльності. Він є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інфор­мацію про позиції індивідів в групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Інтерперсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:

—поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів в якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спостере­жень, а потім аналізуючи їх;

— вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-питальника виявляє бажані типи відносин між індивідами, ті, яким вони надають перевагу.

Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин (наприклад:

"З ким із членів студентської групи Ви бажали б відзначити свій день народ­ження?", "Разом з ким Ви бажали б проживати в одній кімнаті гуртожшпкуТ, "Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, повинен бути старостою?" і т. п.). Вибір того чи іншого способу конструювання тесту визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається. Згідно Як. Морено, тест має відповідати таким вимогам:

► межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними;

► індивіди повинні робити необмежене число виборів;

► індивіди повинні бути опитані з метою виявлення їх вибору в термінах певного критерію,

► результати соціометричного тесту повинні бути згодом використані для того, щоб реконструювати групу;

► всі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно;

► питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в рівній мірі зрозумілими всім членам групи

Найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп (до 10-25 чоловік), де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв'язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах, які мають деякий досвід сумісної діяльності (три і більше місяців), на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура содіометретного от

визначення проблеми, вибору об'єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;

входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір'я до

—► себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;

—► власне опитування (інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток);

—► обробки інформації і представлення й в аналітичному вигляді, ~^ формулювання висновків і рекомендацій.

Соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети - інтерв'ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх за­повнення, а потім збирає їх. У другому випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на чистому листку паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідає на них.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціомет­ричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи (соціограми); 2) кількісні методи (індекси, статистичний аналіз, факторний аналіз).

Соціограма являє собою графічне зображення структури міжособистісних відносин в групі. При її побудові користуються такими графічними

символами:_______________________________________

-►Б - взаємний позитивний вибір -►Б - однобічний позитивний вибір

А А —

А-4- - - ->-Б-взаємний негативний вибір

А-----►Б - однобічний негативний вибір

А <---►Б - несумісний вибір (Б заперечує А, А вибирає Б)

А Б-взаємна байдужість.

Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побу­дова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю. Стан байдужого ставлення індивідів один до одного зазвичай позначається нулем або взагалі не позначається (тоді клітинка в таблиці залишається порожньою). На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і гру­пові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу інди­віда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтег­рація, групова стійкість і групова експансивність.

Позначення

+ - позитивний вибір - - негативний вибір © - взаємний позитивний вибір О - взаємний негативний вибір

а		в		д	є		Г,	т.	Е
	0	ш	Є	®					2		г
б		Ш,		+	+			3
б	©	+	ш					2
г	+		+	ш			-	2
д	+				'Ш		в	1		г
є								0
м	-				є		Щ	0
	7,		г	г		І	а
ґ	/					0
Г.'		г	г	і		0

Отже, за допомогою соціометричного опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок з динаміки внутрішньогрупових відносин - вста­новити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-політичний клімат в групі і т. д.

Пшеничнюк

Поряд із двома основними типами опитування - анкету­ванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різно­вид, як соціометричне опитування.

Соціометрія- це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціаль­ний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії.

Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єднаності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в ко­лективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.

У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "від­чужені члени колективу". Ця методика дає можливість до­слідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особли­вих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.

Вибірка

Пшеничнюк