Виконати практичні завдання. 1. Поясніть цілі складання плану джерела наукової інформації

1. Поясніть цілі складання плану джерела наукової інформації.

2. Поясніть відмінність плану від тез.

3. Проаналізуйте свої конспекти лекцій з різних опановуваних навчальних дисциплін, з’ясуйте їх переваги та недоліки і складіть для себе пам’ятку.

4.Доберіть найдоцільніші заголовки до джерел наукової інформації, плани яких наведено.

1)

а) Вплив національно-культурних чинників на процес спілкування.

б) Національно-культурна специфіка мовленнєвого етикету.

в) Комунікативні табу.

г) Невербальні особливості міжкультурної комунікації.

2)

а) Суспільна природа мови.

б) Суспільний характер мовної норми.

в) Мова як найважливіша етнічна ознака.

г) Мова і нація, держава, суспільство.

3)

а) Українська термінологія в історії й розвитку.

б) Українська термінографія: здобутки і прорахунки,

в) Українське термінознавство як наука і навчальна дисципліна.

г) Актуальні проблеми сучасного українського термінознавства.

5. Підготуйте реферат за обраною темою:

1. Історія діяльності Наукового товариства ім. Т.Шевченка.

2. Роль Інституту української наукової мови та журналу «Рідна мова» в розбудові української термінології.

3. Екологія наукової мови як сучасна проблема.

4. Українська термінологія та термінографія за роки Незалежності.

5. Романо-германська правова сім’я.

6. Англосаксонська правова сім’я.

7. Мовленнєвий феномен запорозьких козаків.

8. Українська діаспора в світі.

6. Назвіть найпоширеніші у рефератах слова-організатори думки, що логізують контекст, та визначте мовні засоби їх вираження. Поясніть, чим обумовлено їх використання. Установіть спільне й відмінне між контекстом наукового джерела, анотацією, рефератом та рецензією на нього. Проілюструйте переконливими прикладами свою відповідь.

7. З’ясуйте, які функції виконують у науковому тексті вказівні займенники, прикметник останній, числівники перший, другий.

8. Пригадайте правила наголошування складних слів з іншомовними компонентами. Поставте наголос у наведених словах.

Кінематограф, стенограф, спектограф, хронограф, каліграф, поліграф, телеграф, барометр, гальванометр, манометр, хронометр, гекзаметр, дециметр, міліметр, сантиметр, вольтметр.

9. Поставте наголос у наведених прізвищах. Свій вибір поясніть.

Баран, Богдан, Войтко, Вовченко, Віктюк, Гавриленко, Гаврась, Глушко, Дмитрук, Дмитренко, Жовтанецький, Зубрицький, Кінах, Костенко, Костюк, Лавриненко, Лисько, Назар, Онопрієнко, Онишко, Ощипко, Петрук, Пилипенко, Пилип’юк, Ривак, Ракоїд, Рибчинський, Самійленко, Тимофіїв, Тимчук, Федоренко, Яцьків, Яценко.

10. Як змінюється значення слова зі зміною наголосу?

Засідання – засідання, замір – замір, запал – запал, вигода – вигода, розвідник – розвідник, об’єднання – об’єднання.

ПЛАН 7-8

Тема: Українська термінологія у професійному спілкуванні

Мета:поглибити знання студентів про термінологічну систему.

1.Поняття ”термінознавство”, ”дефініція”, ”терміноїд”, ”термінологізація”, ”детермінологізація”. Вимоги до термінів.

2. Шляхи термінологічних запозичень з інших мов. Правопис термінів іншомовного походження.

3. Типові труднощі російсько-українського перекладання науково-технічних термінів.

4. Розпорядження. Вказівка.

Реферат на тему: З історії українських фізичних термінів.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 19, 21.

Методичні поради

Досліджуючи перше питання, потрібно наголосити, що термінознавство як сучасна наука виникло у 30-ті роки XXстоліття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук.

. Сучасна українська термінологія – це цілісна система, яка виявляється у певних кваліфікаційних ознаках, особливостях сполучуваності термінів.

Термін – це мовний знак, що позначає спеціальне поняття у відповідній системі понять. Поняття – це одиниця думки. Процес вербального закріплення поняття відбувається у процесі формування дефініції та створення терміна. Під дефініцією розуміють розгорнуте визначення поняття за допомогою побудованого речення. За семантичним значенням розрізняють власне терміни та терміноїди. Якщо терміни створюють на основі наукового або технічного поняття, то терміноїди – на основі поняття у вузькій професійній діяльності. Вони називають явища або об’єкти. Процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна називається термінологізацією. А зворотний процес – перехід терміна до стану загальновживаної лексики – називається детермінологізацією. Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів певні вимоги: системність, однозначність, мотивованість, точність.

Досліджуючи другепитання, потрібно сказати, що термінологія кожної галузі на сучасному етапі немислима без запозичених слів. Як відомо, значна частина правничих термінів має латинське походження, зокрема: вотум, документ, експерт, колегіятощо. Безпосередньо з французької мови запозичено терміни бюрократ, декувер, досьє, рапорт, саботаж та ін. З англійської мови в юриспруденцію ввійшли слова бізнес, кіднепінг, Інтерпол, ноу-хау,лізинг, дисконт,консалтинг,сканер. З німецької мови запозичено лексеми вестат, клапан, гвинт плац, солдат.

Аналізуючи третєпитання, необхідно пам’ятати, що переклад термінів є не лише особливістю обережного ставлення до передачі змісту документа, а й ретельного добору українських відповідників. Помилки у перекладі роблять документ невідповідним до оригіналу. Відтак і можливість застосування документа у діловій практиці стає сумнівною, що може призвести до важко передбачуваних наслідків.

Готуючись до шостого питання, потрібно пам’ятати, що розпорядження – правовий акт управління державного органу, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань. Як правило, розпорядження має обмежений термін дії, стосується вузького кола організації, посадових осіб і громадян, кому адресоване. Розпорядження видає Кабінет Міністрів України, виконкоми Рад народних депутатів, а також керівники підприємств, організацій, установ та їхні заступники для вирішення оперативних завдань.

Вказівка – це розпорядчий документ, що видається переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов’язаних з організацією виконання наказів, інструкцій чи інших актів будь-якого органу органів .