Історичні форми шлюбності як основи сім'ї

Традиційна шлюбність: високий рівень народжуваності; загальна шлюбність; низький рівень розлучень; ранні шлюби; шлюбна поведінка обов'язково передбачає репродуктивну (відсутня урегульованість дітонароджень); переважають складні міжпоколінні сім'ї; низький статус безсімейної людини

Сучасна (європейська) шлюбність: рання нуклеаризація сім'ї; перехід до середньо- і малодітності; низький рівень шлюбності; високий рівень розлучень; шлюбна поведінка не передбачає репродуктивну (планування сім'ї, контрацептивна поведінка); «постаріння» перших шлюбів, їх укладення на підґрунті власної матеріальної забезпеченості

Глибинними причинами еволюції сім'ї від інституту до групи є:

— перехід до сучасної організації виробництва, зорі­єнтованого на індивідуальну працю;

— зміна соціальної функції дітей у сім'ї (у доіндустріальних суспільствах потреба у дітях була зумовлена економічною необхідністю, тому їх рано залучали до трудового процесу);

— у сучасній сім'ї потреба у дітях детермінована продовженням роду;

—зміна традиційної процедури укладення шлюбу, перехід від закритої до відкритої практики обрання шлюбного партнера;

— зміна соціального становища жінки у суспільстві і сім'ї. Сучасна жінка поєднує сімейно-побутові і профе­сійні ролі, одночасно є розпорядником бюджету, психо­терапевтом, вихователем. Завдяки емансипації сучасна сім'я перетворилась на добровільний егалітарний союз. Однак відсутність реальних умов для гармонійного поєд­нання професійних і сімейних ролей спричинила негатив­ні явища у шлюбно-сімейних відносинах, зокрема позашлюбну народжуваність, асоціальну поведінку підлітків. Отже, сім'я як соціальний інститут є активним еле­ментом і агентом соціальних змін у суспільстві. Сімейна життєдіяльність вплетена до різних сфер соціальної ре­альності, вона особливо чутлива до змін у цій реальнос­ті. Тому великі зміни, яких зазнали сучасні суспільства (у т. ч. й Україна) торкнулися і сім'ї. У сучасній україн­ській сім'ї поглиблюються такі тенденції:

— формування егалітарних, демократичних відно­син між подружжям. Ознаками егалітарності сім'ї є від­сутність вираженого верховенства, спільне прийняття рішень, симетрія чоловічих і жіночих ролей, визнання рівнозначності кар'єри чоловіка і жінки, висока соці­альна активність усіх членів сім'ї, автономія подружжя;

— збільшення кількості нуклеарних сімей;

— зміна відносин між дітьми і батьками (емансипа­ція дітей). У патріархальних сім'ях існувала не тільки залежність жінки від чоловіка, але й залежність дітей від батьківської влади, переважала авторитарна систе­ма виховання. У сучасних сім'ях неухильне підкорення батькам замінює принцип рівноправного спілкування;

— зниження рівня народжуваності, формування но­вого типу репродуктивної поведінки, вираженого у сві­домому обмеженні кількості дітей, від сім'ї, де дітей бу­ло стільки, «скільки Бог дав», до стратегії сімейного планування народжуваності. У наш час народжуваність не забезпечує простого відтворення поколінь (для прос­того відтворення необхідно, щоб кожна жінка за свій репродуктивний вік народила у середньому троє дітей);

— посилення нестабільності шлюбу;

— зниження показників шлюбності, що є реакцією на глибокі соціальні зрушення (очевидно, шлюби відклада­ються до кращих часів). Зі зниженням рівня офіційних шлюбів підвищується позашлюбна народжуваність;

—укладання шлюбів у дуже молодому віці. Цей фе­номен суперечить тенденціям постмодернових сус­пільств. Причинами цього є домінування патріархаль­них традицій у шлюбно-сімейних відносинах. В Україні донедавна переважало сільське населення, у традиціях якого була рання шлюбність. Ця соціальна норма діє як стереотип, особливо стосовно молодих дівчат. Крім то­го, наше суспільство недавно пережило сексуальну ре­волюцію, а сексуальна свобода без культури контрацеп­ції часто призводить до вагітності і примусового шлюбу;

— поява альтернативних моногамних форм сім'ї: но-зареєстроване співжиття; послідовна полігамія (неодноразовий вступ у шлюб); сім'ї з нерідними батьками; «годвін-шлюб» (роздільно-регулярний); бігамні шлюбм (чоловіча і жіноча бігамія).

У сучасній соціології домінує точка зору, за якою XX ст. завершилося кризою інституту сім'ї. Вона озна­чає, що сім'я втрачає традиційні функції (наприклад, репродуктивну, виховну тощо). Ще одним показником кризи є виникнення нетрадиційних (альтернативних) форм і стилів сімейного життя. Однак криза сім'ї не супроводжується запереченням її цінності, а також цін­ності шлюбу.

Запитання. Завдання

1. У чому полягають особливості дослідження сім'ї як соціального інституту і соціальної групи?

2. Охарактеризуйте зміни, які відбулися з інститутом сім'ї протя­гом XX ст.

3. У чому полягає сутність когабітації як компенсації традиційної сім'ї? У зв'язку з чим виникає цей феномен?

4. Охарактеризуйте функції сім'ї та проаналізуйте дисфункційні моменти її сучасного існування.

5. Що таке шлюб? У чому його відмінність від сім'ї? Охарактери­зуйте різновиди шлюбу.

Андрущенко