Види якісних досліджень і логіка дій дослідника
Найпоширенішими в соціології видами якісних досліджень є «кейс-стаді», етнографічні дослідження, усна історія, історія родини, історія життя людини (біографічна розповідь).
«Кейс-стаді» (дослідження окремого випадку, окремої спільноти). Використовують його для вивчення унікального об'єкта в сукупності його взаємозв'язків. Ними можуть бути важкодоступні для аналізу іншими методами замкнуті спільноти: «дно» суспільства (злочинні угруповання, бомжі), соціальні еліти, релігійні секти, трудові колективи. За таких умов дослідник нерідко конкретизує свою увагу на соціально-психологічних особливостях окремої особистості, що викликає інтерес як клінічний випадок.
Специфіка «кейс-стаді» полягає в глибинному вивченні своєрідності об'єкта. Для отримання інформації використовують спостереження, фокусовані та експертні інтерв'ю, характеристики, фотографії, відеоматеріали. Тривале (протягом кількох місяців, а іноді й років) «занурення» у дослідницьке поле дає змогу всебічно розглянути випадок у його взаємозв'язках і динаміці розвитку, вивчити групові норми і цінності, структуру ролей або систему владних відносин. Висновки за результатами такого дослідження найчастіше мають прикладний характер і спрямовані на розробку практичних рекомендацій щодо подолання конкретних проблем, вдосконалення відносин у колективі.
Етнографічні дослідження. Завданням їх є всебічний аналіз щоденної культурної практики певної спільноти (норми, цінності, мова, міфи), яка відрізняється за стилем, зразками поведінки від культури основної маси населення. Джерелами інформації можуть бути листи, особисті документи, фотографії, зразки фольклору, індивідуальні та групові інтерв'ю.
Усна історія (історичне дослідження). Використовують для вивчення локальних або загальнозначущих історичних подій (історія суспільних рухів, процесів, організацій). Ця тактика ґрунтується на описі суб'єктивного досвіду переживання людьми певних історичних подій. Джерелами інформації є наративні (розповідні), біографічні, лейтмотивні, фокусовані інтерв'ю.
Історичне дослідження особливо важливе за відсутності достатньої документальної інформації про подію загальносоціального масштабу. Наприклад, відомості про колективізацію, розкуркулювання селян у 20—30-ті роки XX ст., сталінські репресії. Використовуючи усні історії, соціолог має особливо зважати на правдивість, адекватність спогадів, аналізувати соціально-історичний контекст подій, зіставляти спогади з іншими джерелами інформації.
Історія родини. Такий метод особливо ефективний при дослідженні взаємодії родини і суспільства протягом поколінь (процесів соціальної і територіальної мобільності членів родини, спадкоємності або зміни соціального статусу родини від покоління до покоління). Джерелами інформації можуть бути сімейні архіви, глибинні інтерв'ю із представниками різних поколінь, генеалогічні графи. Завдяки їм вдається пізнати такі аспекти соціальної мобільності, як сімейні стратегії; передавання культурного капіталу від покоління до покоління; соціальний статус і соціальна мобільність жінок; занепад чи підвищення сімейного статусу внаслідок соціальної трансформації.
Історія життя людини (біографічна розповідь). Основним джерелом інформації є біографічне інтерв'ю — життєва розповідь про себе і своє життя.
Біографічні розповіді можуть бути предметом аналізу і як колективний досвід перебування в певній соціальній ситуації. Порівняльний аналіз великої кількості аналогічних випадків є основою для опису масштабної соціальної проблеми. Такий методологічний підхід допомагає виявити типи життєвих стратегій людей, які перебували чи перебувають у подібних ситуаціях, конструювати зразки поведінки, типи культурних орієнтацій, стилів життя.
Різні тактики у дослідженні певних ефективних полів соціального досвіду подані у табл. 4.6.
Техніки якісного дослідження багато чим подібні до роботи журналіста. Однак соціолог концептуалізує живу реальність у поняттях теоретичного знання, дотримуючись певної логіки і правил наукового підходу. Відмінності логіки дослідження за якісного і кількісного підходів подані у табл. 4.7.
Таблиця 4.6