Що означає поняття «культура»?

Слово «культура» у перекладі з латинської – «обробіток», «облагороджування»,

що в Стародавньому Римі означало обробіток землі, а також виховання, освіту. Стають

зрозумілими такі вирази, як «культурна рослина», «сільськогосподарська культура

», тобто створені, виведені людиною.

Нині відомо більше п’ятисот варіантів використання терміна «культура» у різноман

ітних галузях науки і практики. Найбільш удале для соціологічної науки визначення

цього терміна дав англійський етнограф Е. Тейлор «Культура – те деяке складне

Юрій М.Ф. Соціологія

ціле, що містить у собі знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї й інші

здібності і звички, які здобуваються і досягаються людиною як членом сусп

ільства».

У широкому контексті синонімом слова «культура» є «цивілізація». Коли ми говоримо

про культуру, то, насамперед, маємо на увазі ті явища людського життя, які

якісно відрізняють людину від природи чи навіть не зустрічаються в природі. Наприклад,

виготовлення знарядь праці, політична організація суспільства тощо. Хоча,

звичайно, у культурі завжди відзначається вплив природи.

У вузькому розумінні слова під цим терміном розуміється художня, духовна культура.

У соціологічному контексті характерний для даного суспільства, людини спосіб

життя, думки, дії, система цінностей і норм. Культура – це ті мури, що об’єднують

людей у цілісність, у суспільство. Японець, європеєць, представник малих народів

Півночі – вони розрізняються між собою, насамперед, визначеним типом культури.

Усе, що пов’язано з обробленим, окультуреним у житті людини, визначається

свідомістю. Чи ведемо ми мову про господарську діяльність чи політику, нові технолог

ії, поведінку в побуті, сприйнятті художніх цінностей – усе це пов’язано з культурою

суспільства, людини. Досить часто застосовується вираз: культурна людина чи,

навпаки, малокультурна людина.

Поведінка тварин, комах при всій висоті їх організації значною мірою диктується

програмою, закладеної в генах. Людині програма її поведінки не передається в спадщину.

Такою генетичною програмою є саме культура і її складові елементи. Освоєння

культури відбувається поступово в процесі навчання, виховання, соціалізації і трива

є практично все свідоме життя людини. Без культури люди були б цілком

дезорієнтовані і не змогли б жити в суспільстві. Досить згадати Мауглі і подібних йому

дітей джунглів. Вони після визначеного віку вже не можуть освоїти мову, навчитися

добувати засоби до існування. Справа в тому, що в таких дітей не було спілкування з

людьми, вони не могли засвоїти елементарну культуру.

Саме культура регулює поведінку людей у суспільстві, і тому не випадково Зиґ-

мунд Фрейд називав її репресивною. Культура придушує деякі небезпечні і шкідливі

для суспільства, навколишніх людей схильності і спонукання людини – агресивні,

сексуальні. Але саме норми культури не виключають їх цілком, а тільки регламентують

умови їхнього задоволення: агресивні, наприклад, у спорті, сексуальні – обов’язково

при певному соціальному і моральному аранжуванні.

Звичайно, можливості таких елементів культури, як звичаї, моральні норми в

регулюванні поведінки людини, теж досить обмежені, змінюються залежно від

об’єктивних обставин, наприклад, кризового стану суспільства, рівня матеріального

стану соціальної групи чи окремої людини тощо. У цих випадках вимагаються більш

сильні регулятори з боку суспільства, держави. Феномен культури полягає й у доборі

певних видів поведінки і досвіду людей. Поетичний вираз «Звичай – Деспот серед

людей» показує, що люди самі створюють такі культурні зразки, яким згодом підкоряються,

приймають їх за такі, що самі собою розуміються. Коли культура вказує на

те, як і що ми повинні робити чи не робити, говорять, що вона нормативна, тобто

така, що дає нам зразки необхідної поведінки.

Якщо в суспільстві чи окремій соціальній групі з’являються культурні норми, що

перестають відповідати новим умовам, стають незручними чи марними, то люди прагнуть

змінити їх, щоб привести у відповідність з умовами життя, що змінилися. Саме

перетворення культурних норм відбувається по-різному. Одні норми, наприклад,

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

норми етикету, повсякденної поведінки можуть бути перетворені відносно легко, інші

– державні закони, релігійні традиції економічної і політичної поведінки – змінити

досить важко і прийняття їх відбувається дуже болісно. Переконливий тому приклад:

економічні і політичні реформи в Україні.

Деякі культурні норми, що торкаються життєвих інтересів соціальної групи, сусп

ільства, стають моральними нормами. Весь соціальний досвід людства переконує, що

моральні норми не винаходяться, не встановлюються. Вони виникають поступово з

повсякденного життя і соціальної практики людей.

Те ж саме відбувається і із соціальними інститутами. В одному суспільстві встановлю

ється така норма культури, як багатоженство, в іншому воно засуджується. В

одному галюцинації вважають захворюванням, в іншому розглядають як вищу форму

свідомості, «містичні бачення», пророцтва.

Навіть поверхове знайомство з різними культурами виявляє численні відмінності. В

одних країнах правобічний рух, в інших – лівосторонній, в одних ставлення до корови як

священної тварини, в інших – зовсім навпаки. Однак практично у всіх культурах є речі,

які можна було б назвати культурними універсаліями. Джордж Мердок виділив їх порядок.

Серед них спорт, прикраси тіла, спільна праця, танці, свята, весільні і похоронні

ритуали, подарунки, гостинність, заборона на кровозмішення. Цілком ймовірно, культурн

і універсалії формуються на основі найважливіших біологічних потреб: продовження

роду, збереження життя, здорове потомство тощо.

Культура як феномен свідомості є і способом, методом ціннісного освоєння

дійсності. Активна діяльність людини, суспільства із задоволення своїх потреб вимага

є визначеної позиції. Треба рахуватися з інтересами інших людей і інших співтовариств,

без цього немає свідомої соціальної дії. Це визначена позиція людини, співтовариства,

що відслідковується щодо світу, в оцінці реальних явищ, виражається в культурному

менталітеті.

Культура як спосіб ціннісного освоєння дійсності виражається в практичній

діяльності людей – і зовнішній, і внутрішній. Зрозуміло, що в процесі внутрішньої

діяльності формуються мотиви, ціннісні орієнтації, відбираються завдання, технолог

ії майбутніх дій. Саме менталітет людини, співтовариства складає суть і зміст внутр

ішньої діяльності. Культура – винуватець змісту, стилю всього практичного життя

людей. Зрозуміло, вона здійснює активний вплив зовнішнього середовища, соціально-

економічних обставин, модифікується.

Як свідчить аналіз даних соціологічних досліджень, у сучасному українському

суспільстві склалося кілька основних менталітетів:

•радянсько-соціалістичний менталітет як результат колишнього суспільного

ладу, збереження радянських соціалістичних традицій;

•прозахідно-капіталістичний менталітет як результат зміни суспільно-політичного

ладу, проведення ринкових реформ, впливу культурних норм, характерних для

Північної Америки і Західної Європи;

•релігійно-конфесійний менталітет, що має глибокі корені в релігійній традиції;

•кримінальний-мафіозний менталітет, що розквітає пишним кольором у нових

соціально-економічних умовах;

•мозаїчно-прагматичний псевдоменталітет, породження масової культури, конгломерат

осколків кількох менталітетів.

Саме в сформованому культурному менталітеті соціальної групи, нації, індивіда

ховається розгадка того, чому в однаковій ситуації представники різних народів реа154

Юрій М.Ф. Соціологія

гують по-різному, ведуть різний спосіб життя. Японський і європейський художник

той самий пейзаж зобразять по-різному. Це закономірно. Менталітет, культура – жива

душа кожного народу.

Довгі роки у вітчизняній науці про суспільство було прийнято поділяти культуру

на матеріальну і духовну. Але візьміть автомобіль, літак, меблі. Погодитеся, що це

не тільки предмет матеріальної культури, але й духовної, показник моральної, естетично

ї культури виконавців.