Методи соціологічного прогнозування

З огляду на джерела інформації про майбутнє існу­ють три основні способи вироблення соціальних прогно­зів. Перший — опитування населення й експертів. Осо­бливо велике значення мають оцінки експертів — фахівців, готових більш-менш об'єктивно і професійно оці­нювати стан і перспективи певного явища або процесу. Другий спосіб — екстраполяція в майбутнє тенденцій, закономірності яких в минулому і в певний конкретний мас добре відомі. При цьому широко використовують можливості математики й обчислювальної техніки. І, нарешті, моделювання стану об'єкта на момент його дослідження у вигляді, сприятливому для прогностичних ііисновків, побудова пошукових і нормативних моделей з урахуванням імовірних і бажаних змін прогнозовано­го явища.

У соціальному прогнозуванні найчастіше викорис­товують такі методи, процедури і прийоми як опитуван­ня експертів; опитування населення; моделювання; прогнозний сценарій.

Методи, опитування експертів. Методи опитуван­ня експертів увійшли в практику наприкінці 60-х років XX ст., коли була виявлена обмеженість застосування екстраполяції та моделювання в соціальному прогнозу­ванні, особливо щодо складних соціальних процесів, які розвиваються в нелінійній формі.

Надійність прогнозів підвищує колективне опиту­вання експертів. Якщо на індивідуальні експертні оцінки впливає суб'єктивізм експерта, його конкрет­ний досвід, то в груповому експертному опитуванні з дотриманням певних методичних вимог відбувається процес об'єктивізації суб'єктивних оцінок. Серед мето­дичних вимог найважливіше значення мають обґрун­тований добір експертів, оптимальна організація їх ро­боти, правильна процедура обробки результатів опиту­вання.

Під час комплектування експертної групи викорис­товують різноманітні критерії. Найважливішим з них є рівень компетентності експертів. Процедури організа­ції роботи експертів бувають очні й заочні, одноразові й багаторазові. Одним з найпоширеніших конкретних ме­тодів прогнозування у формі експертного опитування є інтелектуальна атака, або колективна генерація ідей. Вона є колективним обговоренням проблеми, в процесі якого забезпечується взаємний стимулюючий вплив експертів, виникає своєрідна ланцюгова реакція ідей і генерується якісно нова інформація про майбутнє предмета прогнозування. Результатів досягають завдя­ки конкуренції ідей, самонавчанню під час колективно­го обговорення групою експертів приблизно однакового наукового і посадового статусів, категоричній забороні критики будь-якої, навіть неконструктивної думки, скрупульозній реєстрації всіх висловлювань. Такі обговорення бувають простими, у формі спонтанної дискусії зі сформульованої проблеми; синектичними (керованими), коли обговорення відбувається за заздалегідь рол-робленим планом з чітким розподілом ролей між експертами залежно від їх здібностей.

Одним із варіантів синектичної процедури очного колективного опитування експертів є метод віднесеної оцінки. Його суть полягає у повторенні кількох циклів дискусії зі з'ясуванням розбіжностей і виробленням на цій основі єдиної думки (консенсусу) в оцінці майбут­нього певного явища або процесу. Члени експертної групи, які не пристають до загальної позиції, що скла­лася внаслідок обговорення, мають право на фіксацію своєї особливої думки в підсумковому документі екс­пертної сесії. Дискусія ведеться згідно з планом і під ці­леспрямованим керівництвом головуючого.

Ще одним різновидом очного колективного опиту­вання експертів є метод комісії, традиційної дискусії. У процесі звичайного обміну думками кожен учасник дискусії має право підтримувати чи критикувати будь-яку точку зору, виступати безліч разів, змінювати свою позицію з урахуванням нової інформації. Цей метод ефективний за умови, коли порушена проблема, добре відома учасникам обговорення.

У прогнозуванні широко використовують заочні ви­ди опитування експертів. Найпростішим з них є разове анонімне опитування. Метод досить простий, але ефек­тивність його занизька. Найперспективнішим є заоч­ний варіант методу віднесеної оцінки, або, як його час­то називають, метод «Дельфі». Його основу становить ідея самонавчання експертів, але вже у процесі заочно­го опитування протягом проведення кількох турів з га­рантією анонімності відповідей, що «розковує» респон­дентів, усуває «тиск авторитетів», забезпечує можли­вість змінювати свої попередні позиції з урахуванням надходження нової інформації без ризику для власної репутації. Процедура цього методу передбачає запов­нення експертами анонімних анкет або залучення без­посередньо до роботи з ЕОМ. Після першого туру опиту­вання експерти знайомляться з узагальненими характе­ристиками позиції групи. Кожен експерт порівнює свою позицію з позицією більшості, за необхідності може вивчити та обговорити причину свого ймовірного відхи­лення і в другому турі наблизити свою думку до позиції більшості. У третьому турі нова інформація дає змогу експертові ще раз переглянути свою точку зору, що підвищує надійність прогнозних оцінок. Звичайно, позиції меншості експертів і навіть одинаків також необхідно Ори ти до уваги.

Розвиток комп'ютерної техніки створює сприятливі умови для широкого використання спрощеного варіан­та методу «Дельфі» — «Мінідельфі», який дає змогу всю процедуру вироблення прогнозних оцінок провести за кілька днів або навіть годин. Підключитися до цієї роботи завдяки мережним комп'ютерним системам мо­жуть навіть експерти, які перебувають у різних містах країни.

«Дельфійська техніка» дає змогу ускладнювати за­вдання експертам, сприяє переходу від суто інтуїтив­ної прогностичної діяльності до логіко-аналітичної, складання прогностичних сценаріїв, матриць, моде­лей тощо.

Обробка результатів опитування експертів орієнто­вана передусім на одержання характеристик середнього значення. Найчастіше використовують середнє арифме­тичне експертних даних. Однак за великої розкиданості експертних оцінок ефективність середньоарифметичної недостатня. Постає необхідність відсікати випадкові по­лярні оцінки, що здійснюється, як правило, шляхом по­ділу систематизованого ряду одержаних оцінок на чоти­ри частини (квартилі), по 25% оцінок у кожній. Загальні висновки роблять на основі другого і третього квартилів, а оцінки першого і четвертого аналізують на предмет мо­тивів відхилень. Можна також вирахувати медіану (се­редню величину між другим і третім квартилями), яка поділяє оцінки так, щоб кількість оцінок з більшим і меншим значенням відносно певної середньої величини була однаковою. Надійний прогноз не завжди збігаєть­ся з середнім значенням чи думкою більшості. Адже рівень компетентності кожного експерта різний, і це також слід брати до уваги при виробленні остаточних висновків експертного опитування.

Методи опитування населення. Поширення їх по в'язане з тим, що в прогнозуванні багатьох соціальних явищ і процесів звичайного респондента можна значною мірою розглядати як своєрідного експерта, яким володіє певним соціальним досвідом. Цінність прогнозу опитаного населення прямо пропорційна його обізнаності з предметом прогнозування. Найбільшу прогностичну значущість мають опитування респондентів щодо і к особистого майбутнього або майбутнього їх найближчого соціального оточення.

У практиці прогнозування особливо успішно вико­ристовують вивчення ціннісних орієнтацій, які відобра­жають потреби, інтереси, мотиви і установки респон­дентів. Зважаючи на те, що поведінка людей є виявом їх внутрішніх соціально-психологічних рушійних сил, до­слідження ціннісних орієнтацій може надати важливу прогнозовану інформацію про очікуваний і бажаний розвиток соціальних явищ і процесів.

Особливо ефективні періодичні опитування населен­ня з урахуванням змін, яких зазнає ситуація. Подібні опитування одних і тих самих груп населення назива­ють моніторингом. Найчастіше це поняття соціологи і політологи застосовують, коли йдеться про спостере­ження, оцінку та прогноз соціально-політичної ситуації локального, регіонального чи загальнодержавного мас­штабу. Прикладом останнього є загальнонаціональний соціологічний моніторинг соціальних змін в україн­ському суспільстві, здійснюваний Інститутом соціології НАН України з 1994 року.

Методи моделювання. У соціальному прогнозуван­ні застосування математичних методів, у т. ч. методів моделювання, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для побудови моде­лей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть.

Модель у соціальному прогнозуванні — спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.

Вона може бути подана рівнянням, таблицею, кри­вою, набором правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстраполяційні), рідше — факторні (аналіти­чні) моделі.

Трендові моделі створюють для встановлення конк­ретного процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполювати в майбутнє за математичною формулою, тобто вирахувати кількісний вираз необхід­ного показника на дату прогнозування. Хоча для про­гнозування придатними є багато математичних фор­мул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу пише з кількома типами змін, для кожної з яких дібра­на відповідна функція.

Основою побудови факторних моделей є виявлення механізму взаємодії різних чинників, залежності одного чи кількох вихідних даних від групи вхідних.

При цьому використовують методи статистики, кібер­нетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид моде­лей поки що рідко використовують у вітчизняній соціо­логії.

У соціальному прогнозуванні недавно почали засто­совувати евристичні пошукові різновиди моделювання: імітаційні та ігрові.

Прогнозний сценарій. Сценарний метод прогнозу­вання соціальних явищ і подій дає змогу встановити їх логічну послідовність, побачити, як, виходячи з існую­чої ситуації, може розвиватися стан об'єкта досліджен­ня у майбутньому. На думку вчених, складні та надск­ладні системи вимагають не так класичних прогнозів, як моделювання сценаріїв їх розвитку.

У 70-ті роки XX ст. у зв'язку з усвідомленням гло­бальних проблем сучасності для вироблення альтерна­тив суспільного розвитку вчені зайнялися глобальним моделюванням. Нині опубліковані сотні моделей і моде­льних комплексів глобального розвитку, які дедалі ши­рше застосовують в соціальному управлінні.