На які класи поділяється промислова продукція з метою оцінювання її якості?
Управління якістю
Тести
1. З точки зору виробництва якість – це:
а. здатність виробу або послуги послідовно відповідати очікуванням споживача чи перевершувати їх;
б. відповідність системі міжнародних стандартів ISO 9000;
в. виховання вірності працівників своєї компанії;
г. формування ефективних творчих колективів.
2. Сучасні світові погляди на якість виникли:
а. у ХІХ столітті;
б. на початку ХХ століття;
в. у 50-х роках ХХ століття;
г. у 1991 р.
3. Постійність характеристик товару під час його використання – це:
а. надійність;
б. післяпродажне обслуговування;
в. особливості;
г. відчутна якість.
4. Побічна оцінка якості (репутація виробника) – це:
а. експлуатаційні характеристики;
б. термін використання;
в. особливості;
г. відчутна якість.
5. Якість проекту (конструкції) – це:
а. легкість використання та зрозумілі інструкції для споживача;
б. відповідність виробу проекту;
в. наміри розробників включити (чи виключити) певні характеристики у товар або послугу;
г. післяпродажне обслуговування.
6. Додаткові характеристики виробів – це:
а. надійність;
б. післяпродажне обслуговування;
в. особливості;
г. відчутна якість.
7. На відповідність виробу проекту не впливають:
а. можливості обладнання;
б. зрозумілі інструкції для споживача;
в. міра технологічності проекту;
г. рівень кваліфікації та мотивації персоналу.
8. Наявність високого ступеня однорідності товарів (послуг) - це:
а) сертифікація продукції;
б) стандартизація продукції;
в) стандартизація і сертифікація продукції;
г) асортимент продукції
9. Витрати на попередження дефектів – це:
а) профілактичні витрати;
б) витрати на брак;
в) додаткові витрати;
г) постійні витрати.
10. Елементами системи TQM є:
а) постійне вдосконалення, визначення еталону, передача повноважень співробітнику, командний підхід, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості;
б) постійне вдосконалення, визначення еталону, передача повноважень співробітнику, календарне планування, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості;
в) постійне вдосконалення, визначення еталону, командний підхід, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості;
г) план-перевірка-виконання-робота.
11. Цикл Шухарта або «колесо Демінга»:
а) цикл “план – виконання – перевірка - робота”;
б) цикл “організація – планування – мотивація - контроль”;
в) цикл “планування – координація – перевірка - робота”;
г) цикл “план – мотивування – контролінг - робота”.
12. Концепція Парето має іншу назву:
а) правило “70-30“;
б) правило “60-40“;
в) правило “80-20“;
г) правило “50-50“;
13. Не відноситься до параметрів якості:
а) надійність виробу;
б) термін експлуатації;
в) експлуатаційні характеристики;
г) постійне вдосконалення.
14. Проекти низької якості та дефектні товари чи послуги не можуть:
а. підвищити рентабельність виробництва;
б. призвести до втрати бізнесу;
в. погіршити імідж організації і зменшити її частку на ринку;
г. зумовити значну критику і/або посилити нагляд з боку контролюючих органів.
15. Не відноситься до особливостей сучасного управління якістю:
а. попередження помилок, а не їх пошук та ліквідація;
б. відповідальність за якість кожного працівника, а не лише відділу технічного контролю;
в. постачальники розглядаються як партнери;
г. здійснення контролю якості лише наприкінці виробничого процесу відділом технічного контролю.
16. Одним із головних досягнень Едварда У. Демінга є:
а. розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;
б. склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;
в. удосконалив концепцію нульових дефектів;
г. опрацював причинно-наслідкову діаграму для поліпшення якості.
17. Одним із головних досягнень Джозефа Джурана є:
а. розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;
б. склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;
в. удосконалив концепцію нульових дефектів;
г. створив знамениту систему виробництва і концепцію „Точно в термін” (Just in Time).
18. Одним із головних досягнень А. Уолтера Шухарта є:
а. розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;
б. склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;
в. удосконалив концепцію нульових дефектів;
г. запропонував математичне пояснення поведінки виробничого процесу у часі (контрольні карти).
19. Одним із головних досягнень Таічі Охно є:
а. розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;
б. створив знамениту систему виробництва і концепцію „Точно в термін” (Just in Time);
в. склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;
г. удосконалив концепцію нульових дефектів;
20. Одним із головних досягнень Ф. Кросбі є:
а. розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;
б. склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;
в. запропонував математичне пояснення поведінки виробничого процесу у часі (контрольні карти);
г. удосконалив концепцію нульових дефектів;
21. Причинно-наслідкова діаграма для поліпшення якості, розроблена професором Токійського університету Каору Ішикавою, має іншу назву:
а. риб’яча голова;
б. риб’ячий кістяк;
в. риб’ячий плавник;
г. риб’ячий хвіст.
22. Головне правило побудови причинно-наслідкової діаграми Каору Ішикави:
а. наявність математичної моделі;
б. динамічний характер;
в. перпендикулярність побудови факторів другого порядку відносно факторів першого порядку;
г. врахування побажань та потреб споживачів.
23. Європейський фонд управління якістю провів ряд досліджень, результатом яких стала розробка:
а. системи стандартів ISO 9000;
б. моделі досконалості;
в. причинно-наслідкової діаграми для поліпшення якості;
г. концепції загального управління якістю (TQM).
24. Не відноситься до набору концепцій системи TQM:
а. орієнтація на результат;
б. концентрація уваги на споживачах;
в. виявлення та виправлення дефектів наприкінці операційного процесу;
г. лідерство та відповідність цілям.
25. Європейська модель досконалості складається з:
а. шести критеріїв;
б. семи критеріїв;
в. восьми критеріїв;
г. дев'яти критеріїв.
26. Логіка, відома під назвою RADAR, складається з наступних чотирьох елементів:
а. результати; підхід; застосування; оцінка та перегляд;
б. організація; планування; мотивація; контроль;
в. план; виконання; перевірка; робота;
г. постійне вдосконалення, визначення еталону, командний підхід, знання методів і прийомів.
27. В залежності від властивостей показники якості продукції розрізняють:
а. одиничні і комплексні;
б. базові і відносні;
в. призначення, надійності, ремонтоспроможності, схоронності, технологічності, економічності;
г. прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.
28. До витратної продукції щодо оцінки рівня якості відносять:
а. сировину і природне паливо, матеріали та продукти, видаткові вироби;
б. матеріали та продукти, продукцію, що підлягає ремонтуванню, сировину та природне паливо;
в. вироби, що не підлягають ремонтуванню, видаткові вироби, матеріали та продукти;
г. вироби, що підлягають ремонтуванню, видаткові вироби, вироби, що не підлягають ремонтуванню.
29. В залежності від кількості властивостей показники якості продукції бувають:
а. базові і відносні;
б. прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні;
в. схоронності, довговічності, економічності, технологічності;
г. одиничні і комплексні.
30. В залежності від використання для оцінки показники якості продукції розрізняють:
а. базові і відносні;
б. економічності, довговічності, технологічності, транспортабельності;
в. одиничні і комплексні;
г. прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.
31. В залежності від стадії визначення значень показники якості продукції розрізняють:
а. одиничні і комплексні;
б. економічності, довговічності, технологічності, транспортабельності;
в. базові і відносні;
г. прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.
32. Відносна характеристика якості продукції, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями – це:
а. характеристика продукції;
б. сертифікат відповідності;
в. рівень якості продукції;
г. сертифікат якості.
33. Методи знаходження значень показників якості продукції за способами одержання інформації поділяються на:
а. традиційний, експертний, соціологічний;
б. вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий;
в. експертний, традиційний, вимірювальний, органолептичний;
г. традиційний, соціологічний, реєстраційний, розрахунковий.
34. Об'єктивна особливість, за якою її відрізняють від інших видів продукції – це:
а. якість продукції;
б. характеристика продукції;
в. рівень якості продукції;
г. базовий зразок.
35. Науку, яка вивчає якість продукції та вимірювання якості називають:
а. кваліметрія;
б. стандартизація;
в. сертифікація;
г. метрологія.
36. Розрізняють кваліметрію:
а. об'єктивну і суб'єктивну;
б. технологічну і соціальну;
в. теоретичну і практичну;
г. комплексну і диференційну.
37. Основні фактори, що випливають на якість продукції:
а. політичні, соціальні, правові, організаційні;
б. екологічні, правові, економічні, культурні;
в. технічні, організаційні, економічні, суб'єктивні;
г. демографічні, культурні, правові, політичні.
38. До продукції, що витрачає свій ресурс щодо оцінки рівня якості відносять:
а. видаткові вироби, матеріали та продукти;
б. сировина та природне паливо, видаткові вироби;
в. вироби, що підлягають ремонтуванню, вироби, що не підлягають ремонтуванню;
г. сировину і природне паливо, матеріали та продукти.
39. Реально досягнута сукупність значень показників якості продукції, що прийнята для порівняння називається:
а. характеристикою продукції;
б. базовим зразком;
в. рівнем якості продукції;
г. якістю продукції.
40. При оцінці рівня якості продукції використовують методи:
а. експертний, соціологічний, традиційний;
б. вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий;
в. диференційний, комплексний, змішаний;
г. розрахунковий, реєстраційний, традиційний, соціологічний;
41. Метод оцінки рівня якості продукції, заснований на використанні одиничних показників якості продукції називається:
а. диференційним;
б. експертним;
в. комплексним;
г. змішаним.
42. Метод оцінки рівня якості продукції, оснований на використанні узагальненого показника якості продукції називається:
а. змішаним;
б. комплексним;
в. диференційним;
г. розрахунковим.
43. Встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції до початку її експлуатації або споживання називають:
а. рівнем якості продукції;
б. сертифікатом якості;
в. оцінкою рівня якості виготовленої продукції;
г. характеристикою продукції.
44. Характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях, що приходяться на одиницю продукції називається:
а. коефіцієнтом дефектності;
б. нормативним строком окупності капітальних виробів;
в. нормативним коефіцієнтом економічної ефективності;
г. зведеними витратами.
Які показники характеризують системи "людина-виріб", "людина-робоче місце", "людина-машина" і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини?
а. екологічні;
б. економічні;
в. функціональні;
г. ергономічні.
46. Кількісна характеристика однієї властивості продукції, що характеризує її якість, яку розглядають стосовно визначених умов її створення або споживання – це:
а. відносна якість;
б. одиничний показник;
в. комплексний показник;
г. параметр продукції.
На які класи поділяється промислова продукція з метою оцінювання її якості?
а. продукція, що витрачається під час використання продукція, що витрачає свій ресурс;
б. матеріали і продукти;
в. вироби, що ремонтуються вироби, що не ремонтуються;
г. сировина, природне паливо.
48. За якого методу оцінки рівня якості порівнюють значення одиничних показників якості оцінюваного і базового зразків:
а. комплексного;
б. змішаного;
в. диференційного;
г. експертного.