Показники соціальної ефективності права

Після визначення критеріїв, за якими має здійснюватися підхід до соціальної ефективності права, наступним кроком оціночного підходу до соціальної ефективності права є питання про показники ефективності. Показниками соціальної ефективності права є взаємо­зв'язки між соціальними явищами і процесами, що виступають ін­струментом оцінки того стану конкретних соціальних відносин, який сформувався під впливом певних правових дій.

Перш ніж переходити до обґрунтування і характеристики показ­ників соціальної ефективності права, слід зауважити таке.

По-перше, показник соціальної ефективності права — це засіб розкриття стану цієї ефективності щодо якогось її критерію. Саме критерій надає зміст показникові. Без такої орієнтації система по­казників буде нагадувати механічний млин, якому все одно що пе­ремелювати — чи то зерно, чи каміння.

По-друге, не існує показників, які б оцінили соціальну ефектив­ність конкретної правової дії шляхом простої їх підстановки у певну формулу. Не існує хоча б тому, що соціальна ефективність є понят­тям комплексним і що сама ця комплексність накладається на без­межне різноманіття конкретних обставин, які супроводжують кож­ну правову дію і завжди мають для її оцінки істотне значення. Все це означає, що необхідно мати такі оціночні показники, які, по-пер­ше, дають можливість шляхом урахування конкретних обставин наповнити їх відповідним змістом, а по-друге, сукупність яких здат­на дати відповідь щодо саме соціальної, а не якоїсь іншої ефектив­ності правових дій. Складність поняття соціальної ефективності права веде до складності системи її показників. Це, в свою чергу, означає складність процедури використання показників соціальної ефективності. Проте іншого шляху просто не існує.

При практичному підході до показників соціальної ефективності права зразу виникає проблема, а що саме буде тим конкретним яви-

щем, яким будуть оперувати ці показники. Зважаючи на багатопла­новий і комплексний характер прояву соціальної ефективності пра­ва, найбільш доцільною формою показникових величин можуть бу­ти соціальні наслідки функціонування права. Соціальні наслідки — це будь-які зміни соціального характеру, що відбуваються в су­спільстві під впливом права. Підхід з позицій соціальних наслідків може вважатися для оцінки соціальної ефективності права най­більш доцільним. По-перше, соціальний результат (наслідок) — це явище об'єктивне, і тому воно може бути основою дійсної оцінки і дійсного аналізу соціальної ефективності. По-друге, в соціальному результаті завжди є можливість порівняння з дійсністю, з її тенден­ціями і можливостями, тобто це поняття не тільке аналітичне, а й оціночне. Нарешті по-третє, соціальні результати, як відображення стану соціальних відносин і їх змін під впливом права, можуть мати безліч конкретних форм такого відображення. А це значить, що су­купність таких результатів (наслідків) спроможна відбити всю склад­ність проявів соціальної ефективності за певних конкретних обста­вин. Отже, об'єктивний, водночас багатоплановий і універсальний характер поняття «соціальні наслідки (результати)» робить його ви­користання при оцінці соціальної ефективності права змістовним і доцільним.

Може здатися, що оперування поняттям «соціальний резуль­тат» — занадто загальний підхід. Однак це не так. Визначені вище сритерії соціальної ефективності права і докладна їх розшифровка щодо конкретних ситуацій дають можливість відповідної багато­гранної розшифровки самого поняття наслідків та їх змісту. Важли­во і те, що наслідки, хоча і виявляються за певними критеріями, але постають щодо них як нейтральні, конкретні і багатогранні факти. Нарешті, соціальні наслідки, якщо вони розглядаються з точки зору соціальної ефективності права, завжди мають між собою чітку взаємозалежність, а значить і певну кількісну визначеність. Отже, реальна ефективність правових дій виступає як сукупність значущих соціальних наслідків, що виникли під впливом цих дій і які розглянуті під кутом зору критеріїв соціальної ефективності права. Використання ж показників цієї ефективності спирається на наявність і врахування цих наслідків.

Юридична думка виробила досить всебічну і гнучку систему по­казників оцінки правової ефективності законодавчих приписів і правових дій. Вони, певним чином адаптовані, можуть бути вико-

Розділ 4

ристані також при аналізі і формулюванні суджень про соціальну ефективність права (див. рис. 2). Розгляд цих показників слід почи­нати з вирізнення соціальної ефективності безпосередньої і опосере­дкованої. Аналогічний підхід і до розгляду соціальних наслідків. Безпосередня соціальна ефективність — це такі соціальні наслід­ки, що стосуються безпосередніх суб'єктів або об'єктів правових дій і досягнення яких передбачалося цими діями. Та цим справа не ви­черпується. Наприклад, якщо йдеться про приватизацію, то її мож­на оцінювати з погляду стану і темпів роздержавлення власності, ефективності цього роздержавлення, впливу приватизації на струк­туру економіки і соціальну структуру тощо.

Соціальна ефективність права

З погляду формування громадянського суспільства соціальну ефективність цих змін слід розглядати під іншим кутом зору, а са­ме — який внесок вони зробили у досягнення цієї кінцевої соціаль­ної мети. Аналогічно можуть розглядатися майже всі соціальні нас­лідки правових дій, бо майже завжди досягнення під впливом права будь-яких соціальних змін виступає як необхідна ланка досягнення більш далекої мети. Соціальні зміни, що виникають під впливом права та виступають складовою частиною досягнення більш далеко­сяжної соціальної мети — це і є опосередкована соціальна ефектив­ність права. Проблема опосередкованої ефективності має надзви­чайно велике значення у період великих соціальних зрушень або трансформацій. У певних випадках вона може навіть конкурувати з безпосередньою соціальною ефективністю. На ці аспекти слід зва­жати при аналізі соціальної ефективності права в тих суспільних умовах, що склалися в Україні.

Як безпосередня, так і опосередкована соціальна ефективність можуть бути оцінені за допомогою показників первинних і вторин­них соціальних наслідків. Первинні (або цільові) соціальні наслід­ки — це ті соціальні наслідки, оцінка яких відбувається на підставі тих безпосередніх цілей, задля яких приймається і втілюється пра­вовий акт або чиниться певна правова дія. Якщо продовжити мову про приватизацію, то первинним соціальним наслідком слід вважа­ти рівень роздержавлення власрюсті, бо саме задля реалізації цієї конкретної мети приймаються законодавчі акти, що стосуються приватизації, і здійснюються відповідні правові дії.

Первинні соціальні наслідки, у свою чергу, поділяються на пе­редбачені і непередбачені, зміст яких зрозумілий із самої їх назви. Передбачені і непередбачені первинні соціальні наслідки можуть поділятися на позитивні і негативні. Критерієм позитивності або не­гативності виступають схвалення і сприйняття соціальних змін осо­бистостями або їх спільнотами, Інколи береться до уваги схвалення чи відторгнення соціальних змін владою, але це не зовсім коректно, бо суспільство і влада — це різні поняття.

Внаслідок впливу права на певні соціальні процеси або явища можуть виникнути такі наслідки, які суспільство (або держава) не схвалюють. Водночас вони змушені погодитися з цими наслідками, оскільки їх виникнення неминуче пов'язане з умовами досягнення основних соціальних цілей. Ці наслідки і є вторинними соціальни-

Розділ 4

Соціальна ефективність права

ми наслідками в системі соціальної ефективності права. Непередба­чені негативні соціальні наслідки і вторинні наслідки виступають як загальні втрати ефективності. З урахуванням цього поняття кінцева безпосередня ефективність буде виступати як різниця між первинною ефективністю і загальними втратами ефективності. Як­що негативні наслідки передбачені, але суспільство не має наміру з ними погоджуватися і буде проти них боротися, то такі наслідки, на відміну від вторинних, виступають як первинні передбачені нега­тивні наслідки.

Поряд з системою безпосередніх опосередкованих наслідків слід звернути увагу ще на один аспект ефективності функціонування правової системи — додатковий вплив на суспільство і суспільні відносини, що починає самостійно здійснювати людина, яка під впливом права набула нових соціальних або соціально-психологіч­них рис. Цей вплив можна назвати ефектом соціалізації. Напри­клад, немає нічого небезпечнішого для соціальної ефективності пра­ва, ніж несправедливі рішення. І справа не лише в тому, що від них страждають конкретні люди, а правова система в таких випадках не реалізує свого соціального призначення. Головне, з погляду соціа­льної ефективності права, полягає в тому, що особа, яка підпала під таке рішення, в процесі спілкування з іншими людьми своїм до­свідом руйнівно впливає на правові цінності і соціальні настанови оточуючих і тим самим сприяє деформації всієї системи соціальних і правових відносин.

З метою ілюстрації конкретного підходу до показників соціаль­ної ефективності права розглянемо такий приклад. Під тиском об­ставин і громадської думки суди України досить широко почали приймати позови від громадян у зв'язку з затримками виплат заро­бітної плати. Так, у Харківській області протягом лише першої по­ловини 1998 р. прийнято понад 5 тис. рішень щодо погашення такої заборгованості, з яких виконано близько 20 %. На підставі яких же показників можна оцінити соціальну ефективність цих рішень?

Первинним передбаченим позитивним наслідком є те, що части­на заборгованості (20 %) погашена. Первинним передбаченим нега­тивним наслідком є невиплата заробітної плати, незважаючи на на­явність судових рішень. Непередбаченим же первинним негатив­ним наслідком став надзвичайно високий рівень невиплат (понад 4 з 5 тис).

До вторинних наслідків слід віднести, як свідчать працівники юстиції, надзвичайне перевантаження судів і перекладення клопоту про виплату заробітної плати з організацій і установ, що повинні цим займатися (наприклад, профспілок) на суди та правоохоронні органи. Слід зважити і на те, що під впливом масового ігнорування судових рішень у працівників підприємств з'явилося почуття соціаль­ної незахищеності, а у керівництва деяких підприємств і установ — почуття вседозволеності, свавілля, що певною мірою збільшило со­ціальну напругу у відносинах між ними.

Така ситуація завдала дошкульного удару по статусу самої пра­вової системи. Проте з погляду підвищення соціальної ефективності права вона має позитивний аспект. Цей аспект не виявився б так яс­краво, якби судові органи не втрутилися до справи регулювання со­ціальних відносин. Завдяки такому втручанню стала очевидною не­обхідність радикальних змін у політиці заробітної плати, а також підвищення авторитету і соціальної ефективності дій судових орга­нів. Непередбачені первинні негативні наслідки (надзвичайно висо­кий рівень невиконання судових рішень) і вторинні наслідки (зрос­тання соціальної напруги у відносинах між працівниками і керів­ництвом підприємств і установ) визначають напрям роботи щодо підвищення соціальної ефективності судових дій. З одного боку, це максимальне використання судами тих можливостей правового впливу, які вони мають; з іншого — підтримка органами влади, за­стосування ними не лише адміністративних, але й організаційних та інших санкцій, спрямованих на виконання судових рішень. На­приклад, при значній кількості невиконання судових рішень про виплату заробітної плати конкретними підприємствами або устано­вами щодо їх керівників могли б прийматися рішення про їх профе­сійну і етичну невідповідність.

Соціальний вплив права, тобто досягнення його соціальної ефек­тивності, здійснюється, насамперед, через судову систему як само­стійну гілку влади. Головні аспекти визначення соціальної ефек­тивності "її дій відтворені на рис. 3.

Слід зауважити, що кожен показник ефективності щодо окремих аспектів соціальної ефективності повинен розшифровуватися за до­помогою методів конкретних соціальних досліджень. Висновок же про інтегральну ефективність робиться на основі сукупної оцінки загального стану реалізації прав і свобод особистості при застосу­ванні розглянутих правових норм. Отже, алгоритм (послідовність

у ^О:

дій) при визначенні соціальної ефективності застосування правових норм буде мати такий вигляд:

1. Визначається безпосередня соціальна ефективність окремого
аспекту (Е А₁₍ ... Е А₅).

Безпосередня соціальна ефективність

•• цільові передбачені наслідки

+ непередбачені позитивні наслідки

- непередбачені негативні наслідки

+ оцінка опосередкованої соціальної ефективності (передбачені опосередковані позитивні наслідки

+ непередбачені опосередковані позитивні наслідки

- непередбачені негативні наслідки).

2. Визначається інтегральна соціальна ефективність. Вона висту­
пає як сукупна оцінка всіх аспектів ефективності:

Е Аі, Е А_а, Е А₃, Е А₄> ЕА₆сЕ інтегр.,

де с: символ включеності елементу в множину, що характеризує соціальну ефективність.

Соціальна ефективність права

При розгляді запропонованих залежностей слід зауважити таке.

1. Наведена система залежностей є не розрахунковою формулою,
а алгоритмом, що визначає сукупність оціночних дій, які необхідні,
щоб визначити, що під впливом права відбулися зміни в конкрет­
них соціальних відносинах.

2. Кожен етап аналізу соціальної ефективності права обов'язково
входить до системи поняття кінцевої ефективності, а тому за їх від­
сутності не можна мати цілісного уявлення про соціальну ефектив­
ність правової дії або норми.

3. Залежно від конкретних обставин складові інтегрованого по­
няття соціальної ефективності можуть бути більш деталізовані, але
робити таку деталізацію доцільно в межах запропонованих укруп­
нених структурних одиниць ефективності.

4. Остаточна підсумкова оцінка ефективності має здійснюватися
шляхом обов'язкового врахування того, як вирішена кожна із
основоположних проблем ефективності. При цьому слід зазначити,
що позитивні показники однієї складової ефективності не можуть
«перекрити» негативні наслідки іншої. Пояснюється це просто.
Негатив у певній ланці спотворює всю систему ефективності і при­
водить до якісних змін у ній. А якщо внаслідок позитивного впливу
іншої складової в цій системі відбуваються позитивні зрушення, то
ці зрушення зовсім іншого гатунку. Тобто нейтралізувати негатив­
ний вплив певної складової може лише вона сама. Спроба замінити
цей вплив чимось іншим не вирішує справи, а лише заплутує її і
•приховує» проблеми, які виникли, що робить їх ще більш небез­
печними.

Системний характер оцінки соціальної ефективності права зу­мовлений тим, що кожна зі складових системи допомагає розкрити ефективність під кутом зору часткових критеріїв. Оскільки такі критерії, як корисність, економічність, органічність, адекватність, оптимальність відбивають різні сторони реального стану соціальної ефективності права — і жодна з цих сторін не може бути відки­нута, — то й аналіз ефективності повинен мати системний харак­тер. Саме цю вимогу і відбиває запропонований алгоритм визначен­ня безпосередньої соціальної ефективності права.

Крім безпосередньої соціальної ефективності правових приписів і дій, існує, як вже зазначалось, ефективність опосередкована. Зна­чення її дуже часто недооцінюється або не враховується зовсім, бо

Розділ 4

безпосереднього виконавця завжди цікавить безпосередній резуль­тат і безпосередня ефективність.

В умовах переходу України до ринкової економіки звернула на себе увагу опосередкована соціальна ефективність права, за якої часткові наслідки практичних дій права є ланками досягнення більш далекосяжної мети. Багато законодавчих актів, що вирішу­вали конкретні питання розвитку, наприклад, малої підприємниць­кої діяльності, водночас були необхідною ланкою більш далеко­сяжної об'єктивної мети — перетворень власності. І цей внесок з погляду соціальної ефективності права був не менш значущим, ніж вирішення певних конкретних безпосередніх проблем.

Визначається опосередкована ефективність шляхом використан­ня тих самих показників, що і безпосередня (первинні наслідки пе­редбачені — позитивні і негативні, первинні наслідки непередба­чені — позитивні і негативні, вторинні соціальні наслідки). Відмін­ність при такому визначенні полягає лише в тому, що оціночною метою є більш широка і віддалена мета.

Отже, безпосередню соціальну ефективність права можна визна­чити за двома ознаками. По-перше, вона співставляеться і оціню­ється за допомогою тієї мети, а також бажаних соціальних наслід­ків, які передбачалися за умови реалізації лише оцінюваних право­вих дій. По-друге, безпосередня ефективність — це соціальна ефек­тивність уже реалізованої і завершеної правової дії. Опосередковану ж соціальну ефективність права можна охарактеризувати як стан речей, що виникає і може дати значущі соціальні наслідки за умови наступної додаткової правової діяльності. Опосередковані наслідки можна розглядати як внесок у досягнення тих цілей, які не стосу­ються безпосередньо досліджуваної дії, але без цього внеску досяг­нення соціальнозначущих цілей неможливе. Отже, дослідження со­ціальної ефективності права буде дійсно повноцінним лише у випад­ку дослідження як безпосередньої, так і опосередкованої соціальної ефективності, тобто проблем ефективності поточних і стратегічних.

Своєрідність і складність поняття соціальної ефективності права наклали свій відбиток не тільки на системи критеріїв і показників цієї ефективності, на своєрідність їх змісту, але й на характер їх застосування, а саме — на послідовність, тобто на головні етапи до­слідження цієї ефективності, а також на саму процедуру і методи аналізу та формулювання висновків.

ПО

Соціальна ефективність права

4.4. Методика аналізу соціальної ефективності права

Сукупність дій по використанню критеріїв і показників соціаль­ної ефективності права, яка дає можливість виявити його фактичну ефективність — це і є методика аналізу соціальної ефективності права.

У процесі оцінки соціальної ефективності права слід вирізняти два його етапи. Перший етап пов'язаний з виявленням життєздат­ності бажаних змін у соціальних відносинах за допомогою права. Другий етап являє собою безпосередню оцінку життєздатних змін у соціальних відносинах, які відбулися під впливом правових дій.

Загальні передумови, що визначають життєвість правової норми, подані на рис. 4.

Розділ 4

Соціальна ефективність права

Насамперед, це передумови, що повністю виключають не тільки ефективність, але і фактичну дію правового припису. Таке може статися за формальних причин, коли правова норма не відповідає або суперечить актам вищої юридичної сили. Наприклад, будь-який правовий акт, що намагався б регулювати внутрішні відносини якоїсь релігійної общини, не міг би розглядатися з погляду соціаль­ної ефективності, оскільки суперечить ст. 35 Конституції України, що проголошує відокремлення церкви і релігійних організацій від держави. Абсолютною перешкодою до аналізу ефективності право­вої норми можуть бути протиправний характер закону і недотри­мання обов'язкових вимог до нього, а також відсутність у суспільст­ва інформації про норму права. Особливо гострою є ця проблема у сучасних умовах, коли владні органи вводять у дію приписи, про які знають лише вони самі, адресати ж інформовані щодо них лише в усній інтерпретації, найчастіше спотвореній.

Окрім формальних причин, відсутність соціальної ефективності права може бути наявна тоді, коли воно втручається у ті сфери су­спільного життя, що за своєю соціальною природою не підлягають правовому регулюванню. Однією з таких сфер є особисті уподобан­ня. Втручання права в цю сферу з соціального погляду абсолютно неефективне, про що свідчить світовий досвід прийняття і впрова­дження так званих *сухих законів». Абсолютно неефективними в соціальному аспекті є правові акти, що намагаються діяти всупереч об'єктивному ходові часу. Наприклад, неможливо законодавчим шляхом змінювати терміни набуття певних сторін особистої чи гро­мадянської зрілості. Не можна відновити також те, що колись існу­вало, але на момент прийняття правового акта не може бути відро­джене, бо це призведе до фундаментальних порушень у суспільній злагоді.

Отже, лише негативними за своїми наслідками можуть бути спроби за допомогою законів відродити те, що пережило себе істори­чно. Такі зміни суспільно не припустимі. Наприклад, після поразки Великої французької революції і реставрації династії Бурбонів на­віть їх прихильники (які «нічого не забули і нічому не навчилися») не наважилися відновлювати ті форми власності, особливо на зем­лю, що існували до революції. Вони розуміли: час старої власності відійшов у минуле, спроби відновити її можуть призвести до катаст­рофи, яка згубить і їх самих. З подібної причини загасли пропози­ції, які виникали в Україні в перші роки після здобуття незалежно-

сті, щодо відновлення власності, націоналізованої під час революції 1917 р. і повернення її конкретним власникам або їх нащадкам.

Так, слід зазначити, що ці два основоположних індикатори со­ціальної життєздатності правових дій (невтручання в особисті упо­добання і неможливість за допомогою права реанімувати те, що від­жило своє) являють собою узагальнення світового досвіду і викорис­товуються щодо соціальної оцінки права досить широко.

Якщо за допомогою зазначених вище індикаторів виявляється нежиттєздатність уже існуючих або запровадясуваних за допомогою права соціальних змін, то постає лише одне питання: як запобігти діям, передбаченим нежиттєздатним правовим рішенням, або як нейтралізувати негативні соціальні наслідки, якщо такі дії уже від­булися. При цьому, яка б система показників для соціального ана­лізу у цьому випадку не застосовувалася, мета аналізу полягає ли­ше у виявленні негативних наслідків, оскільки позитивні наслідки в подібних випадках органічно неможливі. При виявленні соціаль­ної нежиттєздатності певних правових дій чи намірів юридичні пра­цівники мають зробити все, щоб наміри такого характеру не здійс­нювалися, а дії не повторювалися.

Другий етап — етап безпосереднього аналізу соціальної ефектив­ності права — теж має свої особливості. Так, обов'язковою переду­мовою аналізу соціальної ефективності права є врахування того, як ця ефективність по-різному виявляється на різних рівнях соціаль­них відносин:

а) особистісному;

б) груповому (колективному) або соціальних інститутів;

в) соцієтальному (рівень всього суспільства).

Щоб проілюструвати це, повернемося до прикладу з невиплата­ми заробітної плати. Така невиплата є більш складним за своїми на­слідками явищем, ніж це здається на перший погляд. По-перше, во­на призводить до крайнього особистого зубожіння і деформації всіх форм міжособистісних відносин. По-друге, внаслідок такої невипла­ти людина фактично випадає зі сфери ринкових відносин як поку­пець. Виникає замкнуте коло: економіка не розвивається через від­сутність належної кількості покупців, а покупців немає, бо їм не сплачують заробітну плату. Нарешті по-третє, внаслідок таких не­виплат знижується якісний рівень життя в суспільстві в цілому, що неминуче призводить до загальної соціальної нестабільності і загро­зи соціальних вибухів.

нз-юз

Розділ 4

Аналіз соціальної ефективності правових дій, спрямованих на вирішення цієї проблеми буде неповним і одностороннім, якщо не з'ясувати соціальні наслідки впливу правових дій на кожен із цих аспектів. Такий розгляд власне і є розглядом соціальної ефектив­ності на різних рівнях соціальних відносин: у першому випадку — на рівні відокремленого суб'єкта, у другому — на рівні соціального інституту (в цій ситуації таким інститутом є економіка) і в третьому — на рівні суспільства. Такий рівневий підхід є необхідним або при­наймні бажаним у кожному випадку, коли розглядається соціальна ефективність якихось правових дій. Він означає, що дослідження соціальної ефективності має здійснюватися щодо кожного з рівнів соціальних відносин.

За будь-яких завдань і особливостей дослідження розгляд ефек­тивності на кожному з рівнів не можна розглядати як самоціль. По-перше, в цьому випадку не виключена можливість перебільшен­ня наслідків на якомусь із рівнів за рахунок недооцінки наслідків на інших рівнях. Більше того, при відокремленому розгляді це не­минуче. Недопущення такого негативу є однією з головних причин необхідності комплексного, тобто на всіх рівнях, розгляду змін у со­ціальних відносинах під впливом права. По-друге, позитивні або не­гативні наслідки на одному рівні можуть нейтралізуватися наслід­ками на іншому рівні. Тому треба розглядати їх всі.

Отже, найбільш доцільним є повний аналіз соціальної ефектив­ності права, здійснений послідовно на кожному із рівнів соціальних відносин за всіма критеріями і показниками.

З погляду безпосереднього аналізу соціальної ефективності конк­ретних правових дій найбільші складності містяться у виборі фак­тів (соціальних наслідків), що стосуються соціальної ефективності права, і в їх інтерпретації. Вирішення цих проблем здійснюється за­собами конкретних соціальних досліджень. Соціологія права як теоретична засада цих досліджень формулює принципи, найбільш ефективні методи їх здійснення, а також послідовність дій у дослід­ницькому процесі.

Методи підходу до вивчення соціальної ефективності права як соціального явища принципово не відрізняються від тих, що засто­совуються для соціологічного аналізу інших суспільних явищ або процесів. До таких методів слід віднести логічний, психологічний, статистичний, метод моделювання. Особливе значення мають спе­ціальні методи — системний та структурний аналіз, метод екстра­поляції та оцінки тенденцій, дослідження «дерева цілей», історичні аналогії, соціально-правовий експеримент.

Соціальна ефективність права

Система принципів і методів вивчення соціальних наслідків дії права з метою їх використання при аналізі соціальної ефективності права відтворена у табл. 1.

Таблиця 1

Система вивчення соціальних наслідків дії праваСОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВА — це співвідношення між фактичним результатом дії правових норм, правової системи або її ланки по реалізації природних та інших прав особистості та тими цілями, задля яких ці дії були здійснені.

Аналіз соціальної ефективності права відбувається у шість ета­пів:

/ етап: а) дослідження тих проблем, що визначили необхідність правових актів і дій; б) визначення соціальних адресатів правових дій; в) вибір і ранжування критеріїв ефективності.

в-з-мз 115

Розділ 4

Соціальна ефективність права

і"/ етап: а) виявлення «дерева соціальних цілей» правової норми або дії, співвідношення цілей із соціальними і правовими цінностя­ми; б) оцінка правових і соціальних можливостей реалізації кожної зі складових частин «дерева цілей».

IIIетап: побудова щодо досліджуваного випадку системи показ­
ників соціальної ефективності права на основі перетворення кожно­
го із узагальнених показників соціальної ефективності на більш
конкретний.

IV етап: а) збирання конкретної соціологічної інформації по ко­
жному із визначених показників соціальної ефективності в їх конк­
ретній трактовці; б) групування отриманих даних для характерис­
тики соціальної ефективності права у відповідності до критеріїв ста­
нів соціальної дійсності — вихідного (того, що був до прийняття
правового припису), фактично існуючого на момент аналізу, бажа­
ного.

V етап: а) аналіз і оцінка фактичного стану соціальної ефектив­
ності за кожним із її показників; б) порівняння фактичних наслід­
ків з бажаними (що визначаються метою правового акта або право­
вої дії) за кожним із показників ефективності.

VI етап: а) формулювання практичних висновків із наслідків
аналізу щодо кожного з критеріїв ефективності; б) перевірка, у разі
потреби, практичних висновків і рекомендацій за допомогою спе­
ціальних експертиз або соціально-правового експерименту.

Підсумовуючи розгляд теми, можна зробити такі загальні вис новки.

1. Проблема ефективності права є ключовою проблемою функціо­
нування права як соціального інституту. Соціальна ефективність
права виступає якісною категорією і має пріоритет щодо інституціо-
нальних правових критеріїв його ефективності.

2. Під соціальною ефективністю права розуміється міра цільових
можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних
відносин, на фактичну реалізацію прав і свобод особистості. Соціа­
льна ефективність права має свої власні критерії і показники, що
випливають із її сутності і можуть безпосередньо не збігатися з кри­
теріями власне права.

3. Практичним проявом соціальної ефективності ярава є соціаль­
ні наслідки функціонування правової системи або її ланок.

4. Основними засадами аналізу соціальної ефективності права є
системний підхід, всебічність, єдність принципів його здійснення.

До системи, за допомогою якої оцінюється соціальна ефективність права, входять підсистеми:

а) рівнів оцінки (рівень суспільства, інституціональний, рівень
відокремленого суб'єкта);

б) критеріїв безпосередньої оцінки з їх більш докладною дета­
лізацією, що враховує специфіку об'єктів аналізу;

в) показників соціальної ефективності щодо їх наслідків (первин­
ні (цільові) — передбачені позитивні, передбачені негативні, непе­
редбачені негативні, непередбачені позитивні — і вторинні наслід­
ки).

5. Необхідною передумовою аналізу соціальної ефективності пра­
вових дій є оцінка їх на соціальну життєздатність. Індикаторами та­
кої оцінки є відповідність правових дій об'єктивному плинові часу і
невтручання права в ті сфери, які регулюються не правовими, а ін­
шими соціальними механізмами.

6. Здійснення процедури аналізу соціальної ефективності права
потребує об'єктивно необхідної послідовності дій по використанню
критеріїв і показників аналізу. Тільки при дотриманні такої по­
слідовності може бути виявлена фактична цільова ефективність
правового втручання до соціальних процесів.

7. Організація і проведення конкретного аналізу соціальної ефек­
тивності права включає в себе виявлення сукупності соціальних
цілей правових дій, вибір показників для оцінки конкретних явищ,
збирання соціальної інформації, її аналіз з метою визначення на ос­
нові цієї інформації фактичного стану соціальної ефективності пра­
ва і формулювання практичних висновків.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке соціальна ефективність права?

2. У чому полягає логіка перегляду методологічних засад соціальної
ефективності права? Які можливі етапи розвитку суспільної та інди­
відуальної правосвідомості щодо соціальної ефективності права?

3. Які існують оціночні критерії соціальної ефективності права?

4. Які можна визначити показники соціальної ефективності права?

5. У чому полягає співвідношення критеріїв і показників соціальної
ефективності права?

6. Чому в умовах трансформації суспільства визначним чинником
оцінки соціальної ефективності права є відносини власності?

7. Які існують форми виявлення соціальної ефективності права?

Розділ 4

Соціальна ефективність права

8. Як визначаються форми виявлення соціальної ефективності пра­
ва?

9. Які можливі соціальні втрати внаслідок дії окремих норм права?
Наведіть приклади.

10. У чому виявляються первинні і вторинні соціальні наслідки дії
права?

11. У чому полягає системний характер оцінки соціальної ефектив­
ності права?

Рекомендована література

1. Бойков А. Д. Опасность негативного правотворчества // Право и
политика. — 2000. — № 8.

2. Регель Г. Философия права. — М., 1990.

3. Заєць А. Принцип верховенства права (Теоретико-методологічне
обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. — 1998. —
№ 3.

4. Закалюк А. П. Методологічні проблеми підвищення якості законо­
творення засобами науково-кримінологічної експертизи // Вісник Ака­
демії правових наук України. — 1996. — № 7.

5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»: Офіцій­
не видання. — К., 1997.

6. Керимов Д. А. Методология права. — М., 2000.

7. Копєйчиков В., Цельєв О. Інститути приватної власності та під­
приємництва як основні складові громадянського суспільства // Вісник
Академії правових наук України. — 1998. — № 2.

8. Кристи Н, Борьба с преступностью как индустрия. — 2-е изд. —
М., 2001.

9. Осипова Н. П. Захист власності як проблема соціальної ефектив­
ності права // Проблеми законності. — 2002. — № 50.

10. Осипова Н. П. Особливості руйнівного характеру розширеного
відтворення корупції // Вісник Академії правових наук України. —
2002. — № 1(28).

11. Осипова Н. П. Ефективність функціонування політико-правових
інститутів суспільства (Соціологічний аспект аналізу) // Методологія,
теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірн.
наук праць. — Харків, 2002.

12. Пастухов Ю. Правові проблеми ринку праці в Україні // Право
України. — 1996. — № 5.

13. Преступньїе доходи и борьба с ними // Законносте — 1997, —
№ 1(747).

14. Про судову практику у справах за позовами про захист права
приватної власності. Постанова № 20 Пленуму Верховного Суду Украї­
ни від 22 грудня 1995 р. // Право України. — 1996. — № 4. — С. 57—
61.

15. Про практику застосування судами примусових заходів виховно­
го характеру. Постанова № 21 Пленуму Верховного Суду України від
22 грудня 1995 р. // Право України. — 1996. — № 4.

16. Пушкін А. Методологічні проблеми кодифікації законодавства у
сфері підприємництва // Право України. — 1995. — X? 5—6.

17. Рабіно&ич П. Офіційно-нормативне тлумачення законодавства
як інструмент адаптації правового регулювання до соціальних змін //
Вісник Академії правових наук України. — 2002. — № 1(28).

18. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної по­
літики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. —
1997. — № 11.

Правова соціалізація особистості

Розділ 5

ПРАВОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ