Соціологія праці та управління
Соціологія праці та управління як одна з галузевих соціологічних теорій займає особливе місце серед наук про працю і має велике значення в підготовці різних фахівців, особливо менеджерів, економістів, інженерів. Вона виникла близько півтора сторіччя тому. її основи були закладені такими всесвітньо відомими вченими, якО.Конт, Е.Дюркгейм, М. Вебер. Особливе значення та актуальність вивчення цієї теми мають нині, коли реформування системи вищої освіти в державі та й взагалі нашого суспільства пов язані насамперед з переходом до ринкової економіки. Вивчення теми дозволить не тільки посилити соціально-гуманітарне мислення студентів усіх спеціальностей, а й допоможе їм оволодіти методами вивчення соціально-трудових відносин і процесів на виробництві, здобути знання різноманітних чинників і соціальних резервів виробництва, виробити навики їх використання для підвищення його ефективності.
Соціологія праці та управління—найбільш загальна із спеціальних соціологічних теорій, що мають предметами свого дослідження соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільності в сфері праці (соціологія організацій, промислова соціологія, соціологія села, соціологія трудового колективу, соціологія професій та ін.), закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них, тобто є соціологічною основою менеджменту.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:
№ основну суть і зміст соціології праці і управління як однієї із
спеціальних соціологічних теорій; в®- що є об'єктом і предметом соціології праці і управління, який у неї
зв'язок з іншими (соціологічними і несоціологічними) науками про
працю; га" ключові терміни та поняття, що вживаються соціологією праці та
управління.
0> розкрити відмінність і взаємозв"язок соціології праці й управління, з одного боку, і менеджменту - з другого, як міждисциплінарного підходу до управління виробництвом;
^> пояснити, чому соціологія праці й управління (індустріальна соціологія) і менеджмент констутувалися як різні наукові дисципліни.
| • праця | • суб*екти праці |
| • зміст праці | • соціальбно-трудові відносини |
| • умови праці | ■*. соціально-трудові процеси |
| • зайняттість | •'■ соціальні інститути в сфері праці |
| • безробіття | • соціальне управління |
| • соціологія праці | • людський фактор |
| • соціологія управлінші | • тркдовий колектив |
| • соціологія праці | * мотиви трудової діяльності |
| тауправлінн | • менеджмент |
| • предмет соціології | • соціологічні основи менеджменту |
| праці та управління | • об'єкт соціологи праці та |
| управління |
(_) План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
11.1. Предмет соціології праці та управління
11.2. Зв 'язок соціологи'праці та управління з іншими науками про працю.
11.3. Соціологія праці й управління і менеджмент
11.1. Предмет соціології праці та управління
Соціологія праці та управління — одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці. Однак цей підхід дуже за-гальний, бо проблеми праці вивчає і багато інших наук, (наприклад, філософія, історія, політекономія, психологія, фізіологія, ергономіка і т.д.) у тому числі соціологічних. Що ж безпосередньо включає зміст поняття "соціологія праці та управління"', яка її проблематика?
Об'єктом соціології праці та управління є праця як суспільно знауще явище, як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.
♦ Праця - цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття. Далі визначимо основні категорії, якими оперує соціологія праці та управління.
♦Процес праці - включає в себе ^доцільну діяльність людини (сама праця), * предмет праці, тобто те, на що спрямована діяльність, # знаряддя
Праця є способом освоєння природи людиною, оскільки праця -процес, який відбувається між людингою і природою, у якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою.
Праця є засобом формування і розвитку особистості, оскільки людина, впливаючи на природу, використовуючи Ті для задоволення своїх потреб, змінює й свою власну природу, розвиває здібності та нахили, формує себе як особистість._________________
Праця є визначальним чинником формування соціальної структури суспільства, оскільки люди у процесі трудової діяльності об'єднуються, утворюючи певні соціальпо-професійні, соціальпо-психологічні та інші групи.
виробництва, якими людина впливає на предмет праці.
* Організація праці - форми, способи і порядок поєднання живої і предметної праці.
* Умови праці - сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров я працівника, умови праці можуть бути нормальні і шкідливі. За нормальних умов праця не шкодить здоров ю людини. Шкідливі умови праці небезпечні для здоров 'я шлюдини і нерідко ставить під загрозу саме людське життя.
ЬЗміст праці - узагальнена характеристика процесу праці. Основними елементами змістовності праці, якщо її розуміти як соціально-психологічну структуру трудової діяльності, є: *мета, ♦стимули до праці,* ставлення до праці, Шмотиви праці, ♦ цінності і ціннісні орієнтації.
* Трудовий колектив - це добровільне соціально-політичне і економічне об'єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-корисних цілей, які пов'язані єдністю інтересів, оформленні
Мета - усвідомлений образ
очікуваного результату трудової
діяльності, ідеальний план дій
Ставлення до праці - усвідомлення значення праці як індивідуальної та суспільної цінності
Стимули до праці - зовнішні
фактори, які
спонукають до
праці
Цінність - це усвідомлення
людьми
значущості
певного об'єкта
Мотиви праці - внутрішні спонуки
пов'язані з ціннісними установками,
етичною орієнтацією діяльності
. . .' .. . ~-
| Трудовий колектив як соціальна спільнота с елементом соціальної структури суспільства, і йому притаманний розподіл на групи | Трудовий колектив як соціальна організація є різновидом соціального інституту, і йому притаманна управлінська ієрархія | ||
| Підструктури | .',»-кЛ'і'рїм {•■таки | ||
* Функціональна, яка відображає ступінь соціальної і виробничої активності членів колективу (ступінь їх участі в управлінні виробництвом і ін)
* професшно-кеаліфікаційна, яка відображає поділ робітників у залежності від виконання ними в процесі виробництва функцій (робітники, службовці і т.д)
• сощально-демографічна, яка формується в залежності від статево-вікових характеристик робітників, рівня їх освіти, сімейного стану, національності і т.п.
* соціально-психологічна, згідно якої розрізняють робітників за специфікою притаманних їм цінностей, установок, мотивів трудової діяльності
структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідності. Трудовий колектив - найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну органпацію і як соціальну спільноту. Нині існують різні підходи до визначення предмета соціології праці. Так, А.О.Дікарева і М.Й. Мирська вважають, що соціо-логія праці — це взагалі комплексна соціологічна дисципліна, яка включає й інші галузеві соціології, що вивчають будь-які проблеми, пов'язані з характером і змістом праці, ставленням людини до неї. Вони"відводять" соціології лише ці функції вивчення структури та механізму соціально-трудових відносин і процесів.
Увага!
Якщо в американській соціології не проводять жорстких міждисциплінарних "кордонів", наприклад, між соціологією праці, індустріальною та економічною соціологією та ін., то у традиціях вітчизняної соціології чіткому поділу предмета тієї и іншої науки приділяється серйозне значення.
Особливо, коли йдеться про неї як навчальну дисципліну. > цільове призначення V ісрархічність внутріиіньоорганізауііїний контроль '^система соціальних позицій та статусів У кооперація зусиль, що створює ефект синергії
Не будемо перелічувати усіх існуючих визначень соціології праці. Зазначимо лише, що вони найчастіше ігнорують найважливіше, а саме: елементи і структуру соціологічного знання, "змішують соціологічні підходи з іншими (організаційними, економічними, психологічними). На нашу думку, визначення предмета науки, про яку йдеться, найдоцільніше дати таким чином.
♦ Соціологія праці та управління — це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціальнотрудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них. Наведене визначення виділяє щодо соціології праці (перша частина) чотири ключові елементи, які вивчає соціологія взагалі: 'Ь соціальні спільності, тобто різні соціальні групи (суб'єкти праці), які беруть участь у трудовій діяльності, а саме: підприємці, менеджери, інженерио-технічні працівники, службовці, робітники та ін; ^ соціальні інститути в сфері праці, тобто історично сформовані специфічні форми спільної діяльності людей, а саме: праця, трудова діяльність та поведінка, трудовий колектив
та ін.; % соціально-трудові відносини, тобто відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами; % соціально-трудові процеси, тобто процеси, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах, у процесі праці і пов'язані з функціонуванням та зміною станів соціальних груп, окремих працівників, пов'язаних з їх трудовою діяльністю.
Щодо другої частини визначення, то тут слід зазначити таке. Взагалі, спеціалісти-соціологи виділяють окремо дві теорії середнього рівня: соціологію праці, що вивчає соціальні спільності, відносини, інститути, процеси у сфері праці, і соціологію управління, що концентрує увагу безпосередньо на закономірностях, формах і методах впливу на них, їх регулюванні. Коли ж йдеться про майбутніх фахівців, що вивчають соціологію праці й управління як науку "непрофільну", то, на нашу думку, можна "поєднати" предмети вивчення соціології праці і соціології управління, бо якщо перша вивчає соціально-трудові процеси і відносини, то друга — управління ними.
Предмет науки нами визначено так, що він "поєднує" п'ять складових: ^соціальні верстви, =0соціальні інститути в сфері праці, ^соціально-трудові відносини, ■=> соціально-трудові процеси, О соціальне управління ними. Проілюструємо визначені аспекти соціології праці та управління, пов'язавши їх з найактуальнішими проблемами сьогодення, що вивчає дана наука.
Суб'єкти праці - це соціальні верстви працівників, які беруть участь у трудовій діяльності (підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники тощо) і різняться своїм соціальним станом, положенням у трудових-колективах. Вони мають різні кваліфікацію, досвід, соціальне становище, рівень і канали здобуття прибутків, нарешті, інтереси, які не завжди збігаються.
♦Отже, соціологія праці та управління вивчає багато різних проблем, передусім співвідношення соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних відмінностей у трудо-вих колективах (тобто, чому є підприємці, управлінці і робіт-ники, які ж до того можуть стати безробітними). Нарешті, вона вивчає специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для організації ефективного розвитку колективів, попередження чи вирішення конфліктів у них. Соціально-трудові відносини це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов'язаних з поділом і кооперацією праці, актуалізується як відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.).
Зайнятість -діяльність людини, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.
Безробіття - соціальне явище, викликане низькими темпами економічного зростання, змінами у структурі економіки (наприклад, падіння традиційних галузей працемістської промисловості), а також кількісним зростанням потенційної робочої сили.
З регуляцією соціально-трудових відносин пов'язано багато найактуальніших проблем, які нині стоять перед нашим суспільством та його економікою. Відомо, що вона має насамперед соціальний аспект. Одна з них — проблема мотивації праці. Ситуація, яка склалася в Україні в період переходу до ринку, характеризується тим, що мотиви змістовності праці поступилися місцем мотивам низької інтенсивності праці. Тобто сьогодні мотиви забезпечення працею засобів для існування перестали бути провідними. Тому, щоб люди стали працювати ефективно, треба передусім вирішити найголовніші соціально-економічні проблеми, пов'язані з реформуванням економіки. Тільки тоді виникне нормальна мотивація до праці, підвищиться її ефективність, запрацюють нормальні мотиви до праці.
Розглянемо іншу проблему, пов'язану із соціально-трудовими відносинами, проблему зайнятості і безробіття, яка актуалізувалася в нашому суспільстві. Яка це проблема: економічна чи соціальна? Очевидно, що соціальна, бо коли ми маємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним або фрікційним), ми наочно бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників чи груп трудящих (інколи закриття цілих підприємств) пов'язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов'язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).
Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці та управління має справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: * адаптацією, тобто пристосуванням до виробничого середовища; ♦• співробітництвом; ♦ суперництвом; * конфліктами та ін. Найбільш характерний та цікавий приклад — роль соціології праці та управління у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.
Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які відбуваються в Україні, не можна зводити лише до економічних (тут і погані умови праці, незадоволеність нерівністю у прибутках, що має місце між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.).
лг тимчасове припинення робо їй гру;: >«• і.ч ч іннхпрацівік і з чїіпі.'. ■, ,'. овігти незадоволення або поставити свої внмомі ■ іг *;. -різновидів трудових ■ , ■• і •■• •: > с втягуватися робітники та ■•
Е. Гідсеп
До страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало внутрішніх та зовнішніх приводів, так би мовити "чинників провокування" страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок працівникам, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві тощо. Таким чином, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві, це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці та управління.
Увага!
Якщо вибору немає і конфлікт - єдиний доступний спосіб врегулювати протиріччя, керівник трудового колективу, організації повинен
увійти в конфлікт, щоб управляти ним, тримати ініціативу в своїх руках.
Навряд чи доцільно говорити про те, наскільки велике значення має вивчення соціологією праці та управління соціальних інститутів у сфері праці. Цілком зрозуміло, що праця як соціальний інститут, специфічна форма сумісної діяльності людей є не тільки методом, процесом здобування засобів існування людьми, а й визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть суспільний лад у державі.
Такий соціальний інститут суспільства, як трудовий колектив, не тільки поєднує людей для сумісного виробництва товарів та послуг, а й є практично єдиною у суспільстві формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових, суспільних інтересів людей, найважливішою формою соціалізації особистості.
Нарешті, декілька слів про соціальне управління соціально-трудовими відносинами і процесами.
Сутність соціального управління в трудовому колективі реалізується в функціях таких напрямів:
% формування й оптимізація соціальної організації колективу та вдосконалення його
соціальної структури; % створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав та
задоволення їхніх потенціальних і духовних благ; ^ виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника;
% дослідження стану соціально-трудових відносин і проявів виявлення соціальних резервів
творчого комплексу і прогнозування на їх базі подальшого його оптимального розвитку.
Будучи найбільш загальним підходом до управління суспільством,
економікою (формування критеріїв та показників соціального розвитку,
виділення соціальних проблем, які виникають у процесі розвитку, розроблення
і застосування ефективних методів їх вирішення), соціологія праці та управління
вивчає методологічні та методичні аспекти вирішення таких проблем:
♦ як вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень; & використання різноманітної інформації в процесі управління;
* певних методів та стилів керівництва;
# ефективність самоврядування і виробничої демократії та ін.
11.2. Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками про працю
Вивчення закономірностей трудової діяльності людини з урахуванням того важливого місця, що займає у суспільстві праця, свідчить, що багатосторонність різних аспектів її впливу на життя людей є предметом ряду наук як несоціологічного так і соціологічного профілю.
Увага!
Праця - основа функціонування та розвитку суспільства;" вона є фундаментом,на якому базуються соціальні процеси, формуються"* соціальні відносини. В процесі праці змінюється становище, формується соціальний та професійний портрет особистості.
| Економіка праці | Трудове право | |||
| Інженерна психологія | Наукова організація праці | |||
| Фізіологія праці | Психологія праці | |||
| Гігієна праці | Ергономіка | |||
| Статистика праці | Економічна психологія | |||
| Економічна теорія | Філософія праці | |||
| Історія | А птропометрія | |||
| Технічна естетика | Педагогіка праці | |||
| Медицина праці | Демографія | |||
| Охорона праці | Промислова токсикологія | |||
| Соціологія трудового колективу | Економічна соціологія | |||
| Соціологія професій | Соціологія організацій | |||
| Соціологія міста | Аграрна соціологія | |||
| Промислова соціологія | Соціальне планування | |||
| Соціологія освіти | Заводська соціологія | |||
| Соціологія менеджменту | Соціологія бізнесу | |||
| Соціологія особистості | Соціологія споживання | |||
| Соціологія середовища | Соціологія повсякденного життя | |||
| Соціологія зайняттості | Соціологія побуту | |||
Економіка праці — наука, що вивчає механізми дії економічних закономірностей у галузі організації праці, ефективності її використання, відтворення та розподілу робочої сили. Вона розробляє теоретичні основи вдосконалення організації та оплати праці, методи найефективнішого і раціонального використання трудових ресурсів.
При порівнянні предметів соціології і економіки праці очевидно, що перша вивчає, наприклад, найбільш загальні мотиви праці, сукупність таких мотивів, що включають не лише матеріальні, а й інші. Водночас економіка праці вивчає трудові витрати на усіх стадіях виробничого циклу, встановлює найприйнятніші й ефективні принципи та форми оплати праці.
Трудове право визначає правовий аспект соціально-трудових та функціональних відносин між працівниками та колективами, регламентує порядок прийому на роботу, переведення та звільнення робітників і службовців, тривалість робочого часу, розміри і форми оплати праці, міри стягнень за порушення трудової дисципліни, правил охорони праці та ін. Якщо соціологія праці вивчає міри контролю, але соціального, а саме: механізмів регулювання діяльності робітників через соціальні норми та цінності, які прийняті в суспільстві, то трудове право розглядає їх через призму адміністративного контролю, який грунтується на нормах праці, закріплених в юридичних документах, законах, постановах уряду тощо.
Інженерна психологія являє собою галузь психології, що вивчає процеси інформаційної взаємодії між людиною і різноманітними технічними засобами, причому її насамперед цікавлять проблеми ефективного проектування й експлуатації систем "людина-машина". Інженерна психологія тісно пов'язана з ергономікою, науковою організацією праці, технічною естетикою і докладає зусиль до проектування таких техніки і устаткування, які б враховували можливості, недоліки та особливості людини.
Увага!
Соціологія праці та управління також має відношення вивчення проблем взаємодії людей із засобами і предметами^ ''праці. Але вона вивчає соціальні проблеми і наслідки зв'язку людини колективу з ними в умовах науково-технічного прогресу, комплексної механізації" та автоматизації трудових про-цесів, наприклад, ставлення людей до роботи на конвеєрі, в екстремальних умовах праці (на висоті, вночі, на хімічному виробництві, у підвищеній радіації тощо).
Можна розглянути і предмети інших несоціологічних наук, які вивчають працю:
>наукової організації праці (розробляє міри комплексного проектування оптимальних трудових процесів з урахуванням технічних, економічних, психофізіологічних, правових і соціальних критеріїв);
> фізіології та психології праці (вивчає ті психофізіологічні зміни, які виникають в організмі людини під впливом певних простих чинників праці, наприклад, фізичних чи нервових навантажень);
> санітаріїта гігієнипраці (вивчає й оцінює чинники, пов'язані з робочим місцем і які можуть призводити до захворювань, погіршення здоров'я, зниження трудової активності).
Всі вищенаведені науки вивчають проблеми взаємозв'язку людини з природою в процесі праці. Але є й інша складова трудової діяльності: взаємозв'язок людини з людиною, який вивчає ряд соціальних і гуманітарних дисциплін. Розглянемо тут ті, які належать до наук соціологічного профілю, не аналізуючи економічні, філософські, правові, педагогічні та інші галузі знання, що також торкаються проблем праці.
Тут ми маємо справу з досить невідпрацьованою проблемою розподілу предметів галузевих соціологій, тобто соціологічних теорій середнього рівня, що так чи інакше торкаються проблем праці. Ця проблема нині настільки загострена, що у виданих останніми роками у країнах СНД (Росії, Україні, Білорусії) словниках і довідниках переплутані визначення предметів таких наук, як ^>соціологія праці, ^соціологія управління, ^економічна соціологія, ^індустріальна соціологія, ^промислова соціологія, ^заводська соціологія, ^соціологія колективів та ін.
Справа не в термінології. Зазначені науки дійсно існують, певною мірою стикуються з предметом соціології праці й управління. Тому їх коротка характеристика необхідна, щоб скласти уяву про те, які проблеми
розглядаються в межах ряду інших суміжних соціологічних дисциплін, де можна знайти відповідні, потрібні спеціалісту матеріали, інформацію.
•Ь Індустріальна соціологія — це практично та ж соціологія праці й управління, але називається так за традиціями західної соціології. Вона також вивчає соціальні проблеми праці, соціально-трудові відносини, процеси, проблеми управління ними.
•Ь Промислова соціологія — одна із складових частин соціології праці й управління, яка вивчає відповідні проблеми у такій специфічній сфері матеріального виробництва, як промисловість (таким же чином соціологія села, сільського виробництва вивчає відповідні проблеми села).
-> Соціологія, організацій вивчає ієрархічну структуру управління виробництвом, формальну і неформальну організацію підприємства, систему влади і підпорядкування, особистісні та безособистісні чинники організації праці.
•^ Соціологія трудового колективу вивчає широке коло питань, що відбивають закономірності сумісної трудової діяльності людей, функції, цілі та структуру трудових колективів як найважливіших економічних, соціальних і політичних осередків суспільства.
•^Соціологія професій виділяє свій предмет у сфері суспільного поділу праці, вивчаючи проблеми специфіки різноманітних професій та їх соціального змісту, престижності певних видів діяльності людей у тому чи іншому суспільстві, ціннісні орієнтації молоді.
■*■ Таким чином, усі наведені та деякі інші суміжні соціологічні теорії {соціологія освіти, особистості, соціальне планування) знаходяться із соціологією праці й управління у таких стосунках, що остання практично покриває предмети окремих галузевих соціологій. Тобто, коли йдеться про соціологію праці й управління, то можна говорити, що вона досліджує найважливіші процеси, які відбуваються в промисловості і на селі, вивчає проблеми організацій та колективів, професій і освіти, особистості тощо. Водночас вона вивчає найбільш загальні з даних проблем, у їх взаємозв'язку з іншими важливими проблемами соціології праці й управління. Щодо інших наведених теорій, то вони вивчають відповідні проблеми детальніше, розкриваючи власні процеси, закономірності та ін. Тобто, вивчаючи проблеми соціології праці й управління, спеціаліст може здобути, наприклад, загальну уяву відносно трудового колективу, його специфіки як соціального інституту та соціальної спільності, видів, структури. Але, коли треба здобути більш детальну інформацію про специфіку трудового колективу, потрібно звернутися до такої спеціальної соціологічної теорії, як соціологія трудового колективу.
Таке становище соціології праці й управління випливає з того, що серед соціологічних теорій середнього рівня виділяються теорії різного рівня ієрархії, тобто теорії, так би мовити, "елементарні", що вивчають окремі соціальні процеси чи явища, і "міжгалузеві", які поєднують певну сукупність "елементарних". Це стосується не лише соціології праці та управління. Наприклад, поряд із політичною соціологією чи політологією, існує ряд таких галузевих наук, як політична історія, політична психологія, соціологія політичних партій і рухів, соціологія еліти, теорія міжнародних відносин та ін. Власне кажучи, така ж ієрархія існує між економічною теорією та рядом конкретних економічних дисциплін.
Слід лише зазначити, що дещо осторонь від циклу соціологічних дисциплін, про які йшлося вище, "розташований" предмет економічної соціології. Економічна соціологія (на відміну від вищезгаданих) виникла на "перехрещенні" економіки та соціології праці, її предмет — соціальний механізм розвитку економіки, під яким розуміють сталу систему поведінки і свідомості соціальних груп в економічній сфері, а також їх взаємодію у цій галузі між собою і державою. Тому до економічної соціології звертаються коли вивчаються найскладніші проблеми взаємодії соціальної та економічної сфер суспільства.
♦Соціологія праці й управління охоплює надзвичайно широке коло проблем праці, але розглядає їх через призму людського чинника, тобто через ті соціальні процеси, соціально-трудові відносини, інтереси різних соціальних верств, що виникають у процесі праці, соціологія взагалі вивчає найбільш загальні та складні соціальні процеси, розглядає їх комплексно, тобто предмет соціології праці й управління не перекривається предметами ніяких інших дисциплін, він тільки перехрещується, взаємодіє з ними.