Сутність та різновиди санкцій

Санкція - засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів, з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної, для забезпечення впорядкованості, внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя

Позитивні санкції	Негативні санкції	З огляду на зміст суспільних вимог
Формальні позитивні санкції - публічне схвале­ння з боку влади, вручення почесної грамоти, грошової нагороди, нагородження орденами, медалями, спорудження пам'ятників тощо   Неформальні пози­тивні санкції -слава, шаноба, повага, визнання авторитету, схвалення з боку оточення, у засобах масової інформації	Формальні негативні санкції - покарання передбачені законом (застереження, зауваження, штрафи, арешт, ув'язнення, позбавлення грома­дянських прав, конфіскація майна тощо)   Неформальні негативні санкції — громадських осуд, огуда, висловлю­вання подиву, незадоволе­ння, відмова подати руку, підтримувати товариські стосунки тощо	Правові санкції - система передбачених законом покарань і заохочень за певні дії   Етичні санкції - система заохочень, доган, зауважень, які випливають із визнаних моральних принципів   Сатиричні санкції - система насмішок, глузу­вань, яких зазнають люди, що поводяться інакше, ніж прийнято   Релігійні санкції — нагороди і покарання, передбачені системою догматів, віру­вань будь-якої релігії за їх додержання чи порушення

Соціальні норми - сукупність, зобов'язуючих принципів, правил, еталонів вимог, встановлених суспільством, соціальними спільнотами чи уповноваженнями суб'єктами для регулювання соціальних відносин, діяльності і поведінки соціальних суб'єктів на всіх рівнях і у всіх сферах людської життєдіяльності.

Для забезпечення належного виконання вимог створюється система соціальних санкцій позитивного і негативного характеру.

Санкції існують тому, що далеко не всі члени суспільства належним чином виконують свої ролі.

Головне призначення санкцій - привести поведінку людини у відповідність до соціальної норми, застерегти людину від порушень.

Таким чином, у нормативній структурі ролі виділяють чотири конструктивні елементи:

описання типу поведінки, що вимагається при виконанні ролі;

припис ~ вимоги щодо виконання ролі;

оцінка виконання або невиконання припису;

санкція - позитивні або негативні наслідки дій у рамках вимог.

Соціальна роль є важливим засобом реалізації творчого потенціалу особистості, її розвитку, розкриття здібностей. Виконання ролі вимагає від людини певного обсягу знань, вмінь, досвіду, відповідного інтелектуального та психологічного напруження. Людина формує ставлення до виконання своєї ролі - від активного, цілеспрямованого, творчого, відповідального до байдужого, пасивного. Порівнюючи результати виконання ролі з аналогічними діями інших людей, кожен з нас формує самооцінку, знаходить додаткові стимули для подальшого самовдосконалення особистості.

Якщо рольові вимоги не відповідають внутрішнім потенціям особистості, її статусу, то виникає конфлікт між роллю та людським "Я". У таких випадках, як це показав ще З.Фрейд, спрацьовують захисні психологічні механізми - людина знаходить аргументи на користь своєї поведінки, виправдовує себе, але нерідко під впливом почуття тривоги, провини, постійної психологічної напруги людина відмовляється виконувати певні ролі, звільняється з роботи, розлучається, змінює коло спілкування.

Так, наприклад, людині зі статусом батька "слід" любити свою дитину, турбуватися про її матеріальне забезпечення, добре виховання, всебічний розвиток і т.д. якщо ж замість цього батько проявляє байдужість до паростка, достатку сім'ї, вдається до пияцтва і власних задоволень, а все виховання зводиться до грубого окрику, "даванню реміння" то вочевидь, що статусна роль не виконується

Р.Лінтон дослідив рольовий конфлікт, що пов'язаний з маргінальним (перехідним) статусом особистості. Вважається, що пересічній людині важко дається одночасне виконання різноманітних ролей, вона виконує їх по черзі. Статусно-рольовий конфлікт виникає також у наслідок того, що оточення висуває несумісні, часом протилежні за змістом вимоги до виконання різних ролей однією людиною.

Властивості особистості, що сформувалися у наслідок виконання нею певних ролей, змінюють структуру особистості. Соціальний статус людини, як і статус групи, до якої вона належить, мають вирішальне значення у формуванні властивостей особистості, зі зміною статусу діапазон властивостей особистості розширюється.