Цивільно-правовий статус медичного працівника
I. Актуальність теми:
В умовах становлення правової держави студенти повинні орієнтуватися в правовій інформації, мати навики роботи з нормативними актами, уміти грамотно складати правові договори. Тому що вони найбільш розповсюджені у повсякденному житті.
II. Навчальна мета самостійної роботи:
Студент повинен знати:
· поняття сучасного цивільного права України;
· цивільне законодавство;
· поняття юридичної особи;
· юридичні особи в системі охорони здоров’я;
· страхова медицина;
· сімейно-правовий статус сімейного лікаря;
· відповідальність у цивільному праві
Студент повиненвміти:
· пояснювати предмет, принципи, систему цивільного права;
· самостійно розв’язувати практичні правові ситуації;
· пояснювати, в чому полягає особливість страхової медицини;
· наводити конкретні приклади цивільної відповідальності.
III Матеріалі самостійної роботи
III.1. Базові знання, необхідні для вивчення тими
(міждисциплінарна інтеграція)
| Дисципліни | Знаті |
| Сімейна медицина Соціологія Ділова мова | Особливості професійної діяльності сімейного лікаря, сімейної медичної сестри Соціологія сім'ї(поняття сім'ї, шлюбу, шлюбного договору) Правила складання ділових паперів |
III.2. Зміст теми:
1. Цивільне право – це система правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників.
2. Майнові відносини – це правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.
3. Особисті немайнові відносини виникають завдяки здійсненню особою її особистих прав та свобод щодо немайнових благ.
4. Ці вільно-правовий метод характеризується юридичною рівністю сторін, вільним волевиявленням, майновою самостійністю сторін, диспозитивністю, особливим способом вирішення майнових спорів і майновою відповідальністю.
5. Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003 р., що набирає чинності с 01.01.2004 р.
6. Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин, фізичні особи повинні володіти цивільною правосуб’єктністю. Яка включає в себе правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.
7. Цивільна правоздатність – це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов’язки.
8. Цивільна правоздатність – це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, ЦК України визначає такі її рівні: часткова, неповна, повна, обмежена та її відсутність.
9. Деліктоздатність – це здатність самостійно відповідати за майнову шкоду, нанесену внаслідок цивільного правопорушення.
10. Юридичною особою визначається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
11. Об’єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб’єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.
12. Цивільні права та обов’язки – це такі права та обов’язки, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов’язки.
13. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.
14. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою для представництва перед третіми особами.