Чинники соціалізації

— сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонує
людині;

7. Соціологія особистості

— соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу;

— система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й наслідуються молодшими поколіннями від старших;

— соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх передаванню і засвоєнню;

— загальна ситуація в країні, яка може коливатися від жорстко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переважання стихійності суспільних впливів на індивіда, перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга — для суспільств у перехідні періоди їхнього розвитку;

— глобалізаційні процеси, які дедалі сильніше впливають на зміну цін
ностей і норм локальних етнічних чи національних культур, а також
на перебіг соціалізації та ресоціалізації, набуття та модифікацію чи
цілковиту зміну ідентифікаційних наборів особистості.

Роль соціалізаціїу становленні особистості. Завдяки соціалізації здина залучається до суспільства шляхом засвоєння мови певної соціальної ільноти, відповідних способів мислення, властивих певній культурі, форм тональності й чуттєвості, прийняття норм, цінностей, традицій, звичаїв, ірців поведінки. Процес соціалізації охоплює всі можливості прилучення до культури, виховання й навчання, за допомогою яких людина набуває діальної природи і здатності брати участь у соціальному житті. У цьому процесі задіяне все оточення індивіда: сім'я, сусіди, ровесники, вихователі учителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації тощо. Важливо наголосити, що соціалізація — не якийсь одноразовий чи короткотривалий акт; вона здійснюється протягом усього життя людини — від дитинства через зрілість і аж до старості. Це відбувається тому, що умови життя людини, рже, і вона сама постійно змінюються, вимагаючи входження у все нові й нові соціальні ролі та відповідних змін статусу (інколи докорінних, як-от перехід від статусу дитини до статусу соціально зрілої особи).

Соціальна адаптація та інтеріоризація.Але якщо під час соціалізації гини головним для неї є соціальна адаптація, тобто пристосування до су-ільного середовища, то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої сини головну роль відіграє інтеріоризація, або формування внутрішньої їуктури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу внутрішнє "Я" особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

Механізми соціалізаціїу фройдистській соціології.Коли йдеться про ханізми соціалізації, то зазвичай звертаються до концепції 3. Фройда,який вирізняє основні з них:

190 Модуль 2. Розділ 2. Суб'єкти суспільного жмтта

— імітацію (усвідомлені спроби дитини копіювати й наслідувати поведінку дорослих і друзів);

— ідентифікацію (засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як своїх власних);

— почуття сорому і вини (або негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки: сором здебільшого асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили, а вина пов'язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті). Звичайно, ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства.

Імітація та ідентифікація.Але думки 3. Фройдабули пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості. Так, Т. Парсонс вживає фройдівські поняття у соціологічній теорії соціальної дії. Для ньогс імітація — це процес засвоєння елементів культури шляхом радше простого наслідування, аніж свідомого вибору, а ідентифікація — вияв ставлення до соціального середовища та його складових компонентів, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї де них приналежності. Ступінь ідентифікації визначається силою і характером прихильності до цих форм людського співжиття.

Ресоціалізація.У суспільствах перехідного типу доволі часто трапляється явище ресоціалізації. Цей термін означає ситуацію докорінної зміни соціального середовища і необхідність особистості пристосуватися до змінених соціальних обставин, нових норм і цінностей. Це надзвичайно болючий для людини процес, прикладами якого можуть слугувати цілковита зміна поглядів на суспільство та переоцінка свого минулого життя, руйнування основ старого світогляду й усвідомлення необхідності побудови нового світорозуміння, вимушений розрив із традиційними культурними цінностями і прагнення бути "сучасним", граючи інколи зовсім невідповідну своїм бажанням соціальну роль тощо.

Висновки.Таким чином, соціологія особистості на початку XXI ст.. в умовах глобалізації та спровокованої нею ситуації зростання значення і ролі окремої людини-суб'єкта, особливо в житті посткомуністичних країн, знаходиться на чільному місці в системі спеціальних соціологічних теорій. Проблематика людини завжди є центральною у будь-якій соціогуманітарній науці. Однак у соціології антропологічні проблеми в теоретичних концепціях тісно пов'язані з її соціальною практикою — соціологія сьогодення безпосередньо займається пошуком шляхів вирішення найскладніших проблем соціального життя сучасної людини, істоти водночас всемогутньої і безсилої, вільної і відчуженої, товариської і безмежно одинокої.

Завдання І групи складності

Завдання до теми 7°1.Назвіть основні проблеми, які вивчає соціологія

особистості.

2. Перелічіть головні типи соціологічних теорій особистості.

3. Кому з соціологів належить концепція "нелогічних дій"?

4. Що означає термін "біхевіоризм" у соціології?

5. Розкрийте зміст поняття "установка". Хто перший вводить це поняття у соціологічну науку?

6. Назвіть основні характерні риси особистості.

7. Які типи особистості Ви можете назвати?

8. Назвіть міжнародні недержавні або неурядові організації, які виникли в епоху глобалізації з ініціативи найбільш соціально активних особистостей.

Завдання ІІ групи складності

Завдання до теми 7 1.Охарактеризуйте специфіку соціологічного