Сутність, предмет і об'єкт соціології сім'ї і шлюбу

Пшеничнюк

Соціологія сім'ї

Соціологія сім'ї - це галузь соціології, що вивчає формуван­ня, розвиток і функціонування сім'ї як соціального інституту,

шлюбно-сімейних відносин у конкретних історичних умовах.

Соціологічні проблеми сім'ї є предметом вивчення західних вчених - Ф. Мішеля, Д. Хілла, Л. Руббін, а також вітчизни них - Н. Лавриненко, ї. Прибиткової, В. Пічі, Н. Чернипі;і, Н. Чуйка та ін.

Сім 'я - це соціальний інститут суспільства та мала соціальна група водночас, основою якої є шлюб або родинні зв'язки. Члени сім'ї пов'язані спільним побутом, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.

Сім'я може існувати в таких формах:

• нуклеарна — це сім'я, що складається з подружньої пари та дитини (2/3 українських сімей належать до такого типу);

• родинна (традиційна) — це сім'я, до якої, крім подружжя, входять інші родичі (кожна п'ята сім'я в Україні - традиційна).

Шлюб - це визначена державою сукупність формальних приписів, які визначають права й обов'язки чоловіка та дружи­ни стосовно одне одного, щодо дітей, родичів і суспільства.

Обсяг шлюбної групи є підставою для її розподілу на дві великі категорії - моногамія та полігамія.

Моногамія - це шлюбний союз одного чоловіка та однієї жінки;

Полігамія - це шлюбний союз більше, ніж двох партнерів.

Шлюб може бути двох типів:

• ендогамія — тип шлюбу, коли партнер обирається лише зі своєї групи (такою групою може бути рід, плем'я, верства, клас, нація);

• екзогамія — партнер обирається з чужої групи (чужою групою в такому разі може бути клас, раса, нація, територіаль­на група, вікова категорія).

Сім'я як основний соціальний інститут суспільства ви­конує специфічні функції.

Репродуктивна функція. Кожне суспільство зацікавлене у відтворенні населення. Для суспільства важливим є народ­ження здорових дітей, здатних до соціалізації. Умовою існу­вання суспільства є регулювання народжуваності, запобігання демографічним вибухам або спадам.

Функція соціалізації. Чільне місце в процесі соціалізації людини посідає сім'я. Первинна соціалізація, формування найбільш стійких рис особистості, переконань та уявлень відбувається саме в колі сім'ї.

Економічна функція. Йдеться про формування і розподіл І сімейного бюджету, організація побуту. Норми сімейного життя передбачають підтримку кожного члена сім'ї в разі ви­никнення економічних проблем.

Статусна функція. Сім'я передає своїм дітям певні статуси, близькі до статусів батьків. Належність сім'ї до певної соціаль­ної верстви дає дитині можливості та винагороди, притаманні цій верстві, і визначає її подальше життя. Сім'я здійснює рольову підготовку дитини до статусів, близьких до статусів її батьків і родичів, формуючи в неї відповідні інтереси, цінності й спосіб життя.

Захисна функція. Сім'я здійснює психологічний, економіч­ний і фізичний захист своїх членів. У більшості випадків про­вину чи сором людини поділяють його родичі.

Функція сексуального регулювання. Завдяки сім'ї суспіль­ство впорядковує, регулює природні сексуальні потреби людини.

Функція емоційного задоволення. Кожна людина потребує кохання, тепла, турботи, повноцінного інтимного спілкування. Досвід свідчить, що найчастіше злочини й інші негативні вчинки здійснюють люди, яким в дитинстві бракувало турботи та ніжності батьків.

Сучасна українська сім'я переживає дуже важкі часи. Найбільш болючі її проблеми:

• зниження народжуваності за рівень, необхідний для про­стого відтворення населення;

• зменшення середнього обсягу сім'ї (нині - це 3,2 особи: кожна третя сім'я (35,1 %) складається з двох осіб; кожна чет­верта (27,1 %) - із трьох; кожна четверта (27,1 %) - з чотирьох, кожна сьома (14,1 %) - з п'яти та більшої кількості членів);

• збільшення кількості розлучень;

• послаблення сімейних зв'язків;

• зростання безробіття та погіршення економічного становища сімей;

• зростання кількості неповних сімей і поширення в небаче­них раніше масштабах позашлюбної народжуваності (кожна шоста сім'я в Україні (16,4 %) належить до неповної, котра складається з одного з батьків та дітей);

• зростання кількості безпритульних дітей і дітей, позбавлених батьківської опіки.

Городяненко

Соціологія сім’ї та шлюбу

Сутність, предмет і об'єкт соціології сім'ї і шлюбу

Взаємовідносини сім'ї як соціального утворення із суспільством, іншими соціальними інститутами, взаємозв'язки сім'ї та особистості вивчає спеціальна соціологічна теорія — соціологія сім'ї.

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку сімейно-шлюбних відносин як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Предметом соціології сім'ї є специфічні соціальні відносини між сім'єю і суспільством, а також усередині сім'ї; об'єктом — сім'я як мала соціальна група і як специфічний соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ро­лей. Найчастіше соціологія сім'ї використовує катего­рії «сім'я», «шлюб», «умови життя родини» тощо.

У розвитку соціології сім'ї історики соціологічної науки розрізняють такі етапи:

1) від античності до середини XIX ст. На цьому етапі основною формою вважалася моногамна сім'я як прооб­раз суспільства, яке тлумачилося як велика родина. Дослідники (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-А. Кондорсе, Г.-В. Гегель, І. Кант) виводили соціальні відносини із сімейних, у їх дослідженні конструювали теоретичні схеми, но вдаючись до порівняльно-історичного аналізу;

2) із середини XIX ст. до початку XX ст. Ініціативу у вивченні сім'ї утримували антропологи й етнографи, які використовували багатий емпіричний матеріал, зіб­раний під час досліджень примітивних суспільств, а та­кож можливості порівняльно-історичного методу. Умоглядні схеми поступилися місцем конкретним фак­там, було розпочато формування понятійного апарату соціології сім'ї, в якому домінували антропологічні по­няття. Тогочасні теоретичні дискусії стосувалися спів­відношення патріархату і матріархату. Вивчення історії сім'ї, проблем матріархату було започатковано працею швейцарського історика права Йогана-Якоба Бахофена (1815—1887) «Материнське право». Паралельно з ним цією проблематикою займався шотландський адвокат Джон Мак-Леннан (1827—1881), який збагатив науку поняттями «ендогамія» (шлюби у межах родини) і «ек­зогамія» (шлюби поза межами родини). За його схемою до утвердження батьківського права (патріархату) сім'я подолала у своєму розвитку проміскуїтет (нічим не об­межені статеві зносини у первісному суспільстві перед установленням норм шлюбу і форм сім'ї) та материн­ське право (матріархат). Групові форми шлюбу дослід­жував Дж. Леббок (1834—1913), який вважав «общин­ний» і «комунальний» першими формами шлюбних від­носин, на яких сформувалася екзогамія.

У ту пору було піддано критиці теорію матріархату, що засвідчило початок домінування в науці теорії патрі­архату. На думку Е. Гідденса, всі суспільства були пат­ріархальними, хоча ступінь і сутність панування чоло­віків у них були неоднаковими.

Помітно вплинула на розвиток науки праця амери­канського вченого Льюїса-Генрі Моргана (1818—1881) «Давнє суспільство» (1887), у якій черпав ідеї мар­ксистський напрям соціології сім'ї. Свідченням цього є орієнтація на неї праці Ф. Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884).

Соціологічний напрям у вивченні сім'ї репрезенту­вали праці Е. Дюркгейма («Вступ до соціології родини», 1888), М. Вебера («Дружина і мати в правовому розвит­ку», 1907), Ф. Мюллер-Лієра («Родина», 1911), В. Гуд-селла («Історія шлюбу і сім'ї», 1915), С. Ціммермана («Сім'я і цивілізація», 1917). Наприклад, Е. Дюркгейм сформулював закон «контракції» (звуження) сім'ї від великого кола родичів до все вужчої групи аж до «под­ружньої сім'ї», а французький дослідник Ф. Ле Пле за­початкував соціологічне дослідження сім'ї методом аналізу бюджетів;

3) перша половина XX ст. Соціологію сім'ї заполо­няють праці з нагромадженням емпіричних даних про стадії, форми і типи шлюбних відносин (вибір дружи­ни, розлучення тощо);

4) із середини XX ст. дотепер. Головна його особли­вість — поєднання теоретичних розробок з емпіричними дослідженнями. Протягом 1974—1975 рр. до 50 учених із 25 університетів США працювали над створенням єди­ної системи пояснювальних теоретичних моделей фун­кціонування сім'ї за такими напрямами: сімейна кому­нікація, рольова напруга і конфлікт, структура влади в сім'ї, молода сім'я, неповна сім'я та ін.

Ознаки функціонування в Україні соціології сім'ї і шлюбу як самостійної галузі заявили про себе в 60-ті роки XX ст. із започаткуванням масових емпіричних до сліджень, розробкою теоретичних питань, які розгорталися лише в координатах історичного матеріалізм у. Сім'я тлумачилася в них первинним осередком суспільства, найважливішим елементом соціальної структури й особливим типом соціальної спільноти. У 70-ті роки її почали розглядати як соціальний інститут і як малу соціальну групу.

На початку 80-х років соціологи зосередилися на вивченні способу життя сім'ї, емоційних відносин членів подружжя, сімейних конфліктів, розподілу обов'язків, державній допомозі сім'ям, вихованні дітей у неблагополучних сім'ях тощо. Це засвідчило переорієнтацію досліджень сім'ї як інституту (відносин «сім'я — суспільство») на її емпіричні дослідження як малої групи. Багато дослідників аналізували динамічні особливості сім'ї, фокусували увагу на проблемах її стабільності. 3« їх твердженнями, економічна криза в 90-ті роки XX ст. посилила негативні тенденції в сім'ї: зниження народжуваності, перехід від середньодітної до малодітної сім'ї; великий розрив у тривалості життя чоловіків і жі­нок, високий рівень розлучень; збільшення кількості бездітних жінок.

У методології науки утвердився міждисциплінар­ний підхід до сім'ї з використанням інтеракціоністського, інституціонального, феноменологічного, аксіологічного та інших елементів. Активізувалася участь вітчизняних дослідників у міжнародних проектах. У соціології сім'ї активно використовується тендерний підхід.

Вивчення соціологією сім'ї як соціального інституту і як малої соціальної групи (макро- і мікросоціологія сім'ї), дає змогу простежити соціально значущі ре­зультати індивідуальної і сімейної поведінки, з'ясува­ти детермінованість ціннісних орієнтації, установок, мотивів і дій. І одним з варіантів інтеграції інституціо­нального і мікрогрупового підходів є аналіз сім'ї як сис­теми. Поєднуючи макро- і мікроаналіз сім'ї, Т. Парсонс і К. Девіс дійшли висновку, що її стабільність залежить від зовнішніх (соціокультурних) чинників і від внут­рішніх взаємодій. Сім'я, за твердженням Т. Парсонса, не протистоїть суспільству, є його підсистемою. Вона за­безпечує стабільність соціуму завдяки встановленню

♦ інструментальних» відносин з іншими соціальними підсистемами і структурами, «експресивних» відносин усередині її. На думку К. Девіса, перехід від традицій­них до сучасних форм сім'ї пов'язаний із заміною соціокультурних норм високої народжуваності нормами низької народжуваності. Тобто зміни, які торкнулися сім'ї, породжені зміною шлюбно-сімейної системи цінностей, соціальних норм, а не зовнішніми чинни­ками.

При вивченні сім'ї як соціально-психологічної гру­пи увага дослідників концентрується на міжособистісній взаємодії в різних соціальних і сімейних ситуаціях, а також на організації сімейного життя, факторах стійкості сім'ї як групи. Цю традицію започаткував Е. Бьорджесс, який розглядав сім'ю як «єдність особис­тостей, які взаємодіють». Вивчення сім'ї як соціально­го інституту зосереджується на її функціях. Інституцій-но-функціональний підхід, що досліджує фактори ефективного виконання сімейних функцій, перетина­ється з мікроаналізом сімейної життєдіяльності, що дає змогу побачити, як з різноманітних результатів сі­мейної поведінки складаються «макротенденції» роз­витку сім'ї.

Вивченням історії сім'ї в різних культурах (система родинності, типи шлюбу, ролі і статуси в сім'ї, генеало­гічне дерево, сімейні ритуали, заборони, статус в сус­пільстві вдів і вдівців, розлучених, холостяків, позбав­лених батьківських прав, сиріт, позашлюбних дітей) займається культурна і соціальна антропологія.

Предметом сучасних соціологічних досліджень сім'ї є типи соціальних відносин у ній; чинники, які детермі­нують чисельність і структуру сім'ї; зв'язки сім'ї з ін­шими соціальними спільнотами і сферами соціального життя; суспільні функції сім'ї, мотивація шлюбів і при­чини розлучень; внутрісімейні конфлікти, тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин та ін.