Формування вибіркової сукупності

У прикладному соціологічному дослідженні передусім важливо визначити обсяг вибірки, тобто число опитуваних. Це число залежить від загальної кількості соціальних об'єктів, що вивчаються, які утворюють генеральну сукупність. Якщо досліджується громадська думка жителів регіону, то гене­ральною сукупністю є всі жителі регіону. Якщо у межах ло­кального дослідження вивчаються потреби, пропозиції кори­стувачів конкретної бібліотеки (музею, архіву, дозвільної установи), генеральною сукупністю є сукупність усіх корис­тувачів, відвідувачів цієї установи. Вибірка має бути опти­мальною, або репрезентативною, яка б у мініатюрі відоб­ражала всі характерні особливості генеральної сукупності. Розрахунок обсягу вибірки часто залежить від методу дослі­дження. Так, при експертному опитуванні обсяг вибірки рідко перевищує ЗО %, а при пробному (пілотажному) дослі­дженні він може досягати 100 %.

У більшості випадків великий розмір або мінливість гене­ральної сукупності не дають змоги здійснювати суцільне опитування. Тому застосовують вибірковий метод.

У вибіркових дослідженнях неможливо досягти 100 % точ­ності результатів, завжди залишається ризик помилки. Дос­татньо репрезентативним вважається вибірковий параметр, для якого гранична помилка не перевищує 5 %. Збільшення обся­гу вибірки підвищує точність дослідження через зменшення випадкових помилок, а зменшення обсягу вибірки економить час, кошти, людські ресурси, однак зменшує ймовірність отри­мання точних результатів. Необхідно вибирати "золоту сере­дину". Для цього користуються формулами і таблицями, за допомогою яких можна визначити мінімальний обсяг вибір­кової сукупності, виходячи з обсягу генеральної сукупності та прийнятого рівня значущості залежно від типу вибірки.

Конкретним прикладом розрахунку кількості вибіркової сукупності може послужити реальна і потенційна аудито­рія відвідувачів дозвільних установ. Припустимо, що насе лення міста становить 10 тис. жителів. Опитати усіх міських жителів дуже важко. Тому можна опитати кожного десятого жителя, тобто 1 тис. осіб, що і буде потенційною аудиторією міського дозвільного центру.

Щоб вибірка була достовірною, важливо визначити озна­ки, за якими вона буде здійснюватися. Серед таких ознак можуть бути:

а) стать.

Усе населення міста — генеральна сукупність:
Усього Чоловіки Жінки

10 000 4600 5400

Опитувана — вибіркова сукупність:

Усього Чоловіки Жінки

1000 460 540

б) вік.

Генеральна сукупність:

Усього *^° 21-25 26-30 31—40 41—50 51—60 ^П^^ад 10000 1100 1240 1300 1800 1260 1100 2200 Вибіркова сукупність:

Усього ^До2° 21—25 26—30 31—40 41—50 51—60 Понад 60 років

1000 110 124 130 180 126 110 220

в) соціально-професійна структура населення.
Генеральна сукупність:

Усього Робітники Службовці Учні Пенсіонери
10000 5000 1600 600 2800

Вибіркова сукупність:

Усього Робітники Службовці Учні Пенсіонери
1000 500 160 60 280

У табл. 4.4 подано соціальне-демографічне групування вибіркової сукупності. Дані таблиці показують, скільки осіб із кожної соціально-демографічної групи слід опитати. Можна дещо змінити пропорції, наприклад, збільшити групу учнів-респондентів за рахунок зменшення кількості опитуваних пенсіонерів. Такий метод формування вибірки дасть змогу отримати цілісну картину соціально-демографічного складу населення, а отже, забезпечити достовірність інформації про генеральну сукупність.

Таблиця 4.4. Соціально-демографічне групування вибіркової сукупності

Є й інші типи вибірки: стихійна, квотна, проста, випадко­ва (повторна, безповторна), систематична, гніздова (серійна).

Стихійна вибірка — це вибір "першого стрічного⁰. Цим методом користуються, коли генеральна і вибіркова сукуп­ності за своїми обсягами достатньо великі. Так, для середньо­го міста обсяг вибірки може становити 800—1000 осіб, для малого — 400—500 осіб. Прикладом методу стихійної ви­бірки може бути опитування громадської думки на вули­цях за допомогою засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), поштове опитування читачів. Найбільш при­датним та ефективним є метод формування вибірки на базі трудових колективів (підприємств, установ, організацій) міста. Однак поки що немає надійних способів перевірки репрезентативності стихійної вибірки, а отже, достовірності її результатів.

Квотна вибірка використовується, якщо прагнуть досяг­ти структурної відповідності вибіркової та генеральної су­купностей, її застосовують найчастіше, якщо методом опи­тування є інтерв'ю. При цьому необхідно визначити ознаки, за якими здійснюється відбір респондентів (наприклад, роз­поділ за статтю, віком, освітою, соціально-професійною належ­ністю). Така вибірка характерна для ситуації, коли відома загальна кількість опитуваних, серед яких повинна бути про­порційна кількість представників різних груп населення.

* У чисельнику вказано кількість чоловіків, у знаменнику — жінок*

Проста, випадкова (ймовірна) вибірка виконується на основі повних списків усіх членів генеральної сукупності (ці списки називають основою вибірки): списки виборців, кар­тотека читацьких формулярів тощо. Припустимо, в місті про­живає 10 тис. жителів і треба проанкетувати 1000. Можна взяти списки виборців (формуляри читачів), довільно вибра­ти необхідну кількість респондентів і занести у вибіркову сукупність. Для всіх одиниць сукупності забезпечують рівні можливості (однакову ймовірність) потрапити у вибірку, тому й називають цей спосіб ймовірним. Ця вибірка особливо ефек­тивна в локальних дослідженнях, оскільки забезпечено пов­ний перелік усіх одиниць генеральної сукупності, а крім того, ця сукупність є відносно однорідною.

Систематична (механічна) вибірка — це спрощений ва­ріант ймовірного відбору. Користуючись тими ж самими спис­ками генеральної сукупності (наприклад, списками виборців), відбір здійснюють не випадковим способом, а послідовно, че­рез один і той же інтервал (так званий крок вибірки). На­приклад, у списку виборців (картотеці читацьких формулярів) взяти кожного десятого і занести у вибіркову сукупність.

Крок вибірки визначають як пропорцію обсягів генераль­ної та вибіркової сукупностей:

де К — крок вибірки;

АГ — розмір генеральної сукупності;

ті — розмір вибіркової сукупності.

Починають відбір найчастіше не з першого кандидата, а з випадково визначеного або з кандидата, номер якого Я/2. При цьому рекомендується використовувати абеткові спис­ки або картотеки.

При гніздовій (серійній) вибірці за одиницю відбору бе­руть не окремих респондентів, а групи або інші підрозділи (сім'я, бригада, шкільний клас, студентська група, відділ в установі) з суцільним опитуванням. Гніздова вибірка репре­зентативна лише за умови, що склад груп подібний.

Зазначеними типами вибірок способи формування вибі­рок не обмежуються. У дослідженнях державного й регіо­нального масштабів використовуються складніші способи вибірки — районовані, комбіновані, багатоступеневі, багато­фазові. Наприклад, для вивчення і порівняння читацьких потреб у бібліотеках України спочатку визначають області, у межах області — райони, далі — населені пункти, бібліоте­ки, і, нарешті, у кожній бібліотеці відбираються читачі обсягу генеральної сукупності, а також від вибраного рівня, точності репрезентативності. Як правило, приймають 5 %-ву граничну помилку репрезентативності на 5 %-му рівні зна­чущості. З урахуванням цих припущень визначають обсяг вибіркової сукупності для простого ймовірного відбору за такою формулою:

п « 1/0,0025 + 1/ЛГ,

де N — обсяг генеральної сукупності;

п — обсяг вибіркової сукупності.

Декілька розрахованих значень для прикладу наведено у табл. 4.5.

Таблиця 4.5. Обсяги генеральної та вибіркової сукупностей

Обсяг генеральної сукупності, N

«І

2 а

к

55 ^

й §,§

О

о о

о

§

о

о

о о

о о о

§ о

5 о

Ою <М еб

О в 0

ю

<м

ю

ь-

тН

ІН

оо н

лг

л/#, %

62

7,4

3,9

0,4

<0,13

Можна дійти висновку, що для проведення будь-яких до­сліджень досить опитати, провести спостереження всього над 400 одиницями. Однак ці розрахунки статистично обґрунто­вують обсяг вибірки, достатній для вивчення лише одного параметра генеральної сукупності або однієї ознаки (одного запитання анкети). Інакше кажучи, формула гарантує зна­чущість лише одновимірних розподілів. Якщо потрібно одер­жати значущі двовимірні розподіли, треба суттєво збільшу­вати вибірку.

Вважається, що для пробних опитувань достатньою є вибір­ка обсягом 100—250 осіб. Якщо величина генеральної су­купності становить менш 5000 осіб, достатній обсяг вибірко­вої сукупності — не менш 500 респондентів. Якщо ж обсяг генеральної сукупності 5000 осіб та більше, то необхідно опи­тати 10 % усієї сукупності, але не більше 2000—2500 респон­дентів. Немає й не може бути універсальної методики вибір­ки на всі випадки, однак важливо знати, що достовірність інформації про досліджуваний об'єкт залежить від вибору