Опитування та його різновиди в соціології

Опитування- це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо.

Цей метод є широковживаним не тільки серед соціологів, а й серед журналістів, юристів, лікарів, педагогів, тобто тих, хто працює з людьми. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зі­бравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціолог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Мистецтво використання цього методу полягає в тому, щоб чітко уявляти: кому, коли та як ставити запитання, а також знати, яким чином обробити отримані відповіді. Визначний американський соціолог П. Лазарсфельд присвятив проб­лемам методики опитування наукову працю з виразною на­звою "Мистецтво запитувати "Чому?".

Перші згадування про проведення опитувань належать до часів Стародавнього світу. Зазвичай, вони пов'язувалися зі встановленням кількості населення, здатного носити зброю та сплачувати податки. Становлення опитування як наукового методу здобуття інформації припадає на кінець XIX ст. Саме в цей період відбуваються масові переписи населення, ведеться облік урожаїв, худоби, землі, засобів виробництва, збирається інформація з моральної статистики тощо.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю.

Анкетне опитування- метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респон­дентом здійснюється за допомогою анкети. Анкета - основ­ний документ у анкетному опитуванні — це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Як підкреслюють фахівці, побудова анкети вимагає особ­ливого мистецтва від соціологів. Логіка поставлених у ній запитань має відповідати основним цілям дослідження та слугувати зібранню тієї інформації, що перевіряє гіпотези, висунуті програмою дослідження.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

• анкетування індивідуальне - вид анкетування, що не перед­бачає спільності місця та часу при заповненні анкети для всієї сукупності респондентів;

• анкетування групове - вид анкетування, котрий перед­бачає одночасне заповнення анкети групою людей, зібраною в одному приміщенні;

• поштове анкетування — вид анкетування, який перед­бачає розповсюдження анкети поштою та очікування її по­вернення після заповнення респондентом;

• пресове анкетування (в ЗМІ) - вид анкетування, що ад­ресується специфічному контингенту: читачам газети, слуха­чам радіо, телеглядачам;

• експертне анкетування - вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, що є предметом вивчення.

Процесу складання анкети має передувати етап ґрунтовного вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми. Існують також окремі правила, методичні вимоги щодо послідов­ності питань в анкеті (про це детально див. нижче), а також організаційно-технічні процедури проведення анкетування.

Основні етапи анкетного опитування:

а) підготовчий етап - пов'язаний з розробкою програми опитування, складанням анкети, її тиражуванням, вироблен­ням інструкцій для анкетерів і респондентів тощо;

б) оперативний етап - пов'язаний із безпосереднім анкету­ванням респондентів;

в) підсумковий етап - пов'язаний з обробкою та аналізом анкетування.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю- це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосеред­ньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

• фіксоване (стандартизоване) - різновид інтерв'ю, що суворо регламентований питальником;

• фокусоване — різновид інтерв'ю, при якому респондента заздалегідь знайомлять із проблематикою бесіди;

• вільне (нестандартизоване, неформалізоване) - різно­вид інтерв'ю, у якому тему визначено заздалегідь, а інтерв'юер має певну свободу при веденні бесіди.

• квазі-інтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів за неформаль­них обставин.

Поряд із двома основними типами опитування - анкету­ванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різно­вид, як соціометричне опитування.

Соціометрія- це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціаль­ний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії.

Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єднаності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в ко­лективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.

У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "від­чужені члени колективу". Ця методика дає можливість до­слідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особли­вих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.

Метод опитування не є найуніверсальнішим методом, його доцільно застосовувати, як вважають спеціалісти, у поєднанні з іншими методами - спостереженням, аналізом документів тощо.

Інтерв'ю в соціології

Одним із найбільш популярних методів отримання соціо­логічної інформації є інтерв'ю.

Інтерв'ю- це бесіда, вибудо­вана за певним планом через безпосередній контакт інтерв'­юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей.

Коли формулювання запитань, їх порядок чітко визначені й інтерв'юер (людина, що проводить опитування) не має права відхилятися від них, мова йде про формалізоване інтерв'ю. Цей метод має як переваги, так і недоліки.

Переваги формалізованого інтерв'ю:

• можливість залучення для проведення інтерв'ю осіб без спеціальної підготовки;

• можливість опитування великої кількості осіб;

• упевненість у тому, що респондент (людина, яка відпо­відає на запитання соціолога) - саме той, котрого відібрано згідно з вимогами вибірки;

• порівняно невеликі фінансові витрати на опитування;

• можливість контролювати хід опитування інтерв'юером.

Недоліки формалізованого інтерв'ю:

• присутність інтерв'юера, що може заважати респон­дентам щиро відповідати на запитання;

• порівняно велика норма навантаження на інтерв'юера -12-15 респондентів;

• складність пошуку респондентів і складність переконання їх взяти участь в опитуванні;

• необхідність встановлення між інтерв'юером і рес­пондентом стосунків, які ґрунтуються на довірі, симпатії, що інколи потребує значних зусиль.

Отримані дані не завжди є об'єктивними. Причиною цього може бути й сам інтерв'юер за умов, коли:

• бажаючи прискорити процес опитування, він "під­штовхує" респондента до відповіді на запитання;

• не отримавши відповіді на якісь запитання, сам відпо­відає на них;

• не зустрівши потрібного респондента та не бажаючи витрачати час на інший візит, опитує будь-яку людину. Формулювання запитань має відповідати таким правилам:

- запитання мають бути короткими;

- необхідно уникати багатозначних понять;

- не поєднувати різні підстави в одному питанні.

У наш час набуло поширення телефонне інтерв'ю,що має такі особливості:

- за короткий час можна провести опитування великої кількості респондентів;

- не потребує часу та сил для пошуків респондентів;

- інтерв'юер не впливає на респондента, що дає можливість отримати більш об'єктивну інформацію.

До недоліків такого інтерв'ю можна віднести:

- неможливість сформувати репрезентативну вибіркову сукупність. Це пов'язане з різним ступенем телефонізації сільської та міської місцевості й різних соціальних верств;

- ускладнення в керівництві процесом формування вибір­кової сукупності. У вибірковій сукупності можливі зміщення за такими ознаками, як вік, стать, освіта.

Якщо визначено тему, план і основні запитання, а все інше домислює інтерв'юер, мова йде про нестандартизоване інтерв'ю.Усі запитання в ньому відкриті, результати його не піддаються статистичній обробці. Їх використовують для отримання інформації про незнайоме явище, для виявлен­ня деталей, поглиблення проблеми. Використовують таке інтерв'ю рідко, а кількість респондентів при цьому