Методичні рекомендації до вивчення питань теми
Тема 1. Ораторське мистецтво як теоретико-прикладна дисципліна. Риторика – наука про ораторське мистецтво
Риторика, ораторське мистецтво, красномовство. Предмет риторики. Значення риторики у професійному становленні майбутніх фахівців у галузі права. Значення та роль риторики у системі знання. Зв’язок риторики з філософією, логікою, етикою, психологією, педагогікою, стилістикою, сценічною майстерністю. Мовленнєва культура. Мовленнєва культура юриста.
Семінарське (практичне) заняття (2 год.)
Розгляд теоретичних питань:
1. Поняття "ораторське мистецтво", "риторика", "красномовство": етимологія та сучасне визначення.
2. Місце та роль риторики у системі знань. Зв’язок риторики з іншими науками.
3. Мовленнєва культура. Культура мови юриста.
Завдання:
1. "Самопрезентація".
Підготуйте та виголосите промову "Я". ЇЇ тема – Ви самі. ЇЇ мета - познайомити з собою, представити себе. Розповідаючи про себе, свій характер, захоплення, сильні та слабкі сторони натури, намагайтесь не просто подати анкетні дані, а ще й розкрити свій внутрішній світ.
Умови:
- ви представляєте свою персону незнайомому колективу, – визначтесь, хто ваші уявні слухачі;
- використовуйте відповідні до ситуації та аудиторії мовні засоби.
- форма і порядок викладення – вільні;
- регламент – 2-3 хвилини.
2. Знайдіть прислів’я.
Пригадайте або знайдіть прислів’я та приказки про слово, його силу та властивості (5-6 одиниць).
3. Вимовляйте правильно скоромовки.
Прыгают на языке скороговорки, как караси на сковородке (рос.).
Тишком-нишком вийшла мишка із нори, в шкряботушки ніс і вушка до гори (укр.).
Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю! (укр.).
Питання для самостійного опрацювання:
1. Культура мовлення як ознака загальної культури та рівня освіти мовця.
2. Якості та ознаки переконливого мовлення.
3. Філософські засади риторики.
4. Психологічні основи ораторського мистецтва.
5. Поняття риторичного ідеалу.
6. Риторика в повсякденному житті.
Методичні рекомендації до вивчення питань теми
Починаючи знайомство з риторикою, раджу студентам подумати над тим, що сьогодні випускнику вузу необхідно володіти і фундаментальними знаннями, і високою професійною майстерністю, і всебічною загальною культурною підготовкою. Невід'ємним компонентом професійного фаху юристів є ораторська майстерність, оскільки вони за службовим обов'язком постійно повинні спілкуватися з людьми, уміти обстоювати свої позиції, виразно, зрозуміло, переконливо висловлювати свої думки.
Сучасне ораторське мистецтво ґрунтується на традиціях публічного виступу (промови) чи красномовства, що існують протягом тисячоріч. З часів започаткувати основ риторики (красномовства) та введення понять про мистецтво спору і доказу — діалектики та еристики давньогрецькими філософами-софістами, наукового обґрунтування ораторського мистецтва геніальним мислителем античності Арістотелем, теорія красномовства збагатилася риторичним досвідом і досягла свого подальшого розвитку як філософсько-дидактична наука, спрямована на формування у людини ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.
Своєрідність риторичної науки вбачається у тому, що вона є комплексною наукою, тобто її місце — на стику, перетині низки наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності); це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в собі необхідні знання. У центрі уваги риторики знаходяться як мовленнєва діяльність, так і мисленнєво-мовленнєвий акт.
Інша специфічна ознака риторики виявляється також у тому, що їй властивий певний універсалізм, тобто риторика існує не заради риторики, а становить технологію, модель, сукупність елементів, які можна наповнити будь-яким предметним змістом (економічним, політичним, педагогічним і т. ін.). Від цього останній актуалізується, вибудовується в систему і отримує найкорисніший ефект від своєї реалізації, оскільки керована мисленнєво-мовленнєва діяльність дозволяє людині виразніше викласти думку про будь-який предмет мовлення, внаслідок чого очікується досить високий рівень розуміння поняття про даний предмет з боку аудиторії.
Звичайно, риторика — це наука, яка безпосередньо причетна до категорії морального, у чому вбачається також її своєрідність.
Ще одним із проявів специфіки риторики є те, що риторика — наука прикладна за своєю направленістю (вчить людину, як грамотно, розумно діяти за різних життєвих ситуацій). Прикладна спрямованість риторики у жодному разі не зменшує її теоретичного аспекту, оскільки значущість першої залежить від сили й багатства останнього, тому при визначенні характеру науки риторики можна запевнити, що то є теоретико-прикладна наука.
Сприймаючи мову просто як засіб спілкування, ми, на жаль, спрощуємо і мову, і мовну свідомість, і свій мовний образ, тому що забули, що мова — це дар розуму і серця, яким треба користуватися майстерно, по-мистецькому. Залежно від того,що говоритиі кому, риторика відповідає на питання,як говорити, для чого і де.
Цілком очевидно, що риторика поєднує в собі усі ознаки науки; в ній є точно виписані правила, дотримуватись яких мусить кожен, хто хоче засвоїти її ази. Та в риториці зосереджені і начала справжнього мистецтва, оскільки жодні правила не можуть гарантувати успішний результат для кожного, хто захотів стати оратором
Серед закономірностей, які визначають ораторське мистецтво, існує й така: ораторське мистецтво — явище особистісне. Тут дуже важливо, хто зійшов на кафедру, хто почав говорити. Можуть заперечити, що будь-яке мистецтво є особистісним, але ораторське, як і акторське, музично-виконавське, не існує окремо від людини, її свідомості. Зовсім не одне й те ж слухати живу мову або читати стенограму.
Звичайно, це не означає, що зовсім не слід читати виступів ораторів минулого, що збереглися для нащадків тільки у записах; ми повинні і будемо по них вивчати основи ораторського мистецтва, тільки треба зробити відповідні висновки для себе.
Ораторське мистецтво минулого — школа сучасних ораторів. Знання законів красномовства — обов’язкова ланка у системі навчання ораторському мистецтву. Формування необхідних особистісних якостей — неодмінна умова засвоєння ораторської майстерності. Серед цих якостей чільне місце займає ідейна переконаність оратора, твердість його принципових позицій. Щоб стати гарним оратором, необхідно докласти чимало розумових, емоційних, духовних зусиль, а щоб не боятись змарнувати їх, слід постійно вдосконалювати своє вміння. Адже, дорогу осилить той, хто йде…
Рекомендована література
Базова:
1. Ивакина Н.Н. Основы судебного красноречия (риторика для юристов): Уч. Пособие.- М.: Юристъ, 1999.
2. Молдован В.В. Риторика: загальна та судова: Навч. Посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1999.
3. Основы риторики: Учеб. пособие / С.С.Гурвич, В.Ф.Погорелко, М.А.Герман.- К: Выща школа, 1988.- 248 с.
4. Сагач Г.М. Похвальне красномовство: Практичний посібник…- К.: ІЗМН, 1996.
5. Сопер Поль. Основы искусства речи.- Ростов-на-Дону, 1995.